Слід зважати, шо не у всіх країнах є такий вид охорони технічного рішення, як корисна модель.
2.2 Сутність експертизи заявки на винахід (корисну модель)
Експертиза заявки на винахід проводиться установою «Укрпатент» відповідно до Закону і встановлених на його основі правил. В Україні встановлена система так званої «відтермінованої» експертизи розгляду заявок на видачу патентів на винаходи. Суть цієї системи полягає у тому, що діловодство за заявкою складається з двох етапів:
- експертизи за формальними ознаками, що закінчується публікацією відомостей про заявки на винаходи, які прийняті до розгляду, в офіційному бюлетені Укрпатенту «Промислова власність»;
- експертизи заявленого винаходу по суті [5, c. 63].
Експертизу заявки на винахід за формальними ознаками ще називають попередньою. Вона проводиться без спеціального клопотання заявника протягом двох місяців від дати подання заявки до Укрпатенту. У ході проведения такої експертизи перевіряється наявність необхідних документів та дотримання встановлених вимог до їх оформления. Розглядається питання щодо відповідності заявленого об'єкта умовам надання правової охорони.
На етапі експертизи за формальними ознаками заявка на винахід (корисну модель) може бути відхилена за таких причин:
- винахід (корисна модель) не відповідає умовам надання правової охо-рони;
- заявник винаходу (корисної моделі) вчасно не подав відповідь на запит експертизи (згідно з Законом цей строк складає два місяці від дати одержання заявником повідомлення установи [3]);
- матеріали, надіслані заявником винаходу (корисної моделі) у відповідь на запит установи, не містять необхідних виправлень та уточнень;
- додаткові або виправлені матеріали, а також мотивоване клопотання про продовження строку відповіді надійшли пізніше двох місяців від дати одержання заявником винаходу (корисної моделі) повідомлення установи;
- прийняте рішення про можливість проведения експертизи по суті для винаходу, а клопотання щодо и проведення не подане протягом трьох років від дати подання заявки [5, c. 64].
Якщо заявка на винахід (корисну модель) пройшла експертизу за формальними ознаками, заявнику надсилається повідомлення. Якщо Укрпатент приймає рішення щодо відхилення заявки на винахід (корисну модель), то повідомлення про це надсилаеться заявнику. Якщо заявка на винахід (корисну модель) пройшла експертизу за формальними ознаками, заявнику надсилаеться повідомлення про можливість проведения експертизи заявки на винахід по суті.
У будь-який час до дати одержання рішення про видачу патенту заявник мае право відкликати заявку на винахід (корисну модель).
За клопотанням заявника або будь-якої іншої зацікавленої особи проводиться експертиза заявки на винахід по суті. Заявник може подати таке клопотання протягом трьох років від дати подання заявки до установи. Будь-яка зацікавлена особа може подати клопотання про проведения експертизи по суті після публікації відомостей про заявку, яка прийнята до розгляду, в офіційному бюлетені, але не пізніше трьох років від дати її подання. До клопотання додається документ про сплату збору за проведения експертизи по суті.
Експертиза заявки на винахід по суті включає такі етапи:
- перевірка формули винаходу;
- перевірка винаходу на відповідність умовам патентоспроможності.
Укрпатент може вимагати від заявника додаткові матеріали, без яких проведения експертизи по суті неможливе, і за цих обставин заявник повинен подати їх протягом двох місяців від дати одержання відповідного запиту.
Якщо експертиза визнає, що додаткові матеріали виходять за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу, вони не враховуються.
Якщо за результатами експертизи буде встановлено, що заявлений винахід відповідає умовам патентоспроможності, Укрпатент виносить рішення про видачу патенту, котре надсилається заявнику. У іншому випадку Укрпатент виносить рішення про відмову у видачі патенту, і заявнику надсилається рішення про відхилення заявки.
На підставі рішення про видачу патенту на винахід (корисну модель) та за наявності документа про сплату збору Укрпатент публікує в офіційному бюлетені відомості про видачу патенту [5, c. 64-65].
3 Іноземне патентування винаходів і корисних моделей
Світова практика охорони прав об'єктів інтелектуальної, зокрема промислової власності побудована на приватному інтересі, дає можливість сподіватися на їх раціональне використання. Термін «патент» наразі асоціюється з виключними правами на об'єкт промислової власності, який діє в межах певної країни. У виробничій сфері це означає виключне право на виробництво запатентованого об'єкта. У торгівлі – це право на введення його у комерційний обіг. Тобто основну мету правової охорони винаходів та корисних моделей можна сформулювати як захист від несанкціонованого доступу до матеріальної вигоди від їх використання. Але якщо патент мае чітко визначені національні кордони і на території інших держав не захищає свого власника, то торгівля, як відомо, не знає обмежень і кордонів. Тому і був запроваджений світовий інститут патентування винаходів та корисних моделей у інших країнах, аби була можливість захищати інтереси їх власників в усьому світі [5 c, 65-66].
Процедура патентування винаходів та корисних моделей в інших державах проводиться їх власниками з певною метою. По-перше, захистити свої інтереси при експортуванні продукції. По-друге, захистити їх на чужих територіях як об'єкт власних науково-технічних досягнень. По-третє, для захоплення нових і розширення існуючих ринків збуту своєї продукції. I, нарешті, для всебічного сприяння міжнародному співробітництву у науково-технічній, промисловій, комерційній сферах тощо. Останнє стосується спільних підприємств, міжнародного науково-технічного співробітництва тощо.
Патентуванню об'єктів передує копітка і цілеспрямована робота щодо глибокого вивчення ринку товару, вибору країн патентування, прогнозування можливих майбутніх збитків та прибутків, джерел фінансування, потрібних для проведения патентування, рекламних компаній тощо.
Особливо актуальними сьогодні стають питания охорони інтелектуальної власності, створеної під час міжнародного науково-технічного співробітництва та роботи спільних підприємств. Правовими підставами для такого регулювання мають бути конкретні договори, розроблені з урахуванням підписаних Україною міжнародних угод щодо науково-технічного співробітництва. Однак основна стратегія одержання охорони має базуватися на трьох китах:
- функціональному – вид правової охорони на певний об'єкт (винахід, корисну модель тощо), строки та систему патентування, яку доцільно використовувати;
- географічному – вибір країн, де доцільно дістати правову охорону об'єкта;
- фінансовому – пошук коштів для проведения заходів з патентування (сплата мита, підтримання чинності патенту тощо).
Вибір виду правової охорони, у свою чергу, залежить від: об'єкта правової охорони й особливостей національного законодавства країн патентування [5, c. 66-67].
Слід зважати, що не у всіх державах корисні моделі підлягають правовій охороні. Однак усе ж існує велика кількість країн, де вони охороняються: Австрія, Болгарія, Бразилія, Венесуела, В'єтнам, Іспанія, Італія, Китай, Корея, Німеччина, Об'єднані Арабські Емірати, Перу, Польща, Португалія, Сомалі, Тайвань, Уругвай, Угорщина, Філіппіни, Фінляндія, Чехія, Чилі, Югославія, Японія, а також пострадянські держави, окрім Грузії.
Також при патентуванні об'єктів слід ураховувати, що, вибравши як об'єкт корисну модель, заявник зазвичай витратить менше коштів і часу. Крім того, до питания захисту власних інтересів можна підходити комплексно. Це особливо важливо у разі експортних поставок і продажу ліцензії. У таких випадках, як правило, намагаються максимально захистити власний продукт. Тому, окрім самого об'єкта реєструють, наприклад, ще й товарний знак, дизайн виробу захищають патентом на промисловий зразок тощо.
Щодо системи патентування, то тут заявник, власне, має сам її обирати. Зазвичай ці роботи виконуються за допомогою патентних повірених, акредитованих у державі патентування. Якщо потрібно запатентувати винахід або корисну модель лише у кількох державах, то доцільно подати заявки до патентних відомств у кожній з цих держав. Цей шлях має чимало вад, бо пов'язаний із значними збитками в коштах і часі. Адже слід оплачувати послуги патентних повірених у кожній з цих країн. Однак, крім традиційно їсхеми, існують й інші процедури. Наприклад, заявки можна подати згідно з: договором про патентну кооперацию (РСТ); вимогами Європейської патентної конвенції (ЄПК) [5, c. 67].
Перша – РСТ, передбачає наявність двох фаз: міжнародної та національної. Міжнародна включає: подання міжнародної заявки, проведения пошуку та міжнародну публікацію. Крім того, за бажанням заявника може додатково проводитись попередня міжнародна експертиза заявки. Національна фаза передбачає процедуру розгляду міжнародних заявок національними патентними ус-тановами країн, де проводиться патентування. До недоліків цієї системи слід віднести відносно високу вартість послуг, а також неможливість змінити складений список країн патентування у процесі роботи над проектом, що на практиці трапляється досить часто. Тому нею доцільно користуватися лише у разі необхідності патентування об'єкта не менше ніж у чотирьох-п'яти країнах. Це дозволяє, як свідчить досвід провідних фірм світу, знизити витрати порівняно з традиційною схемою патентування.
Патентування за процедурою ЄПК дозволяє отримати патент, який буде чинним на територіях країн, указаних у заяві. Процедура патентування за цією схемою не з дешевих і може порівнюватись хіба шо з вартістю 4-5 окремих охоронних документів. Однак вона має і свої переваги. Згідно із вимогами ЄПК подається лише одна заявка, однією мовою, і через одного патентного повіреного, а патентна грамота одночасно захищає об'єкт у кількох країнах-учасницях ЄПК.