Засідання конкурсної комісії вважається правомочним, якщо на ньому є присутніми не менше двох третин її складу.
Конкурсна комісія також оцінює професійні та особисті якості кандидата на вакантну посаду виходячи з відповідних кваліфікаційних вимог, визначених для цієї посади, і вимог посадових інструкцій. При цьому конкурсна комісія може використовувати різні методи оцінки професійних і особистісних якостей конкурсанта, що не суперечать законодавству і не обмежують права: співбесіда, анкетування, проведення групових дискусій, написання рефератів з питань, пов’язаних із виконанням посадових обов’язків і повноважень посади, на заміщення якої претендує кандидат.
Рішення державної конкурсної комісії приймається шляхом таємного чи відкритого голосування під час відсутності кандидата на посаду. Результати голосування державна конкурсна комісія оформляє рішенням, що підписують голова, заступник голови, секретар і члени комісії, що брали участь у її засіданні.
Рішення державної конкурсної комісії є юридичною підставою для призначення на відповідну державну посаду державної служби або відмовлення в такому призначенні. Кожному учаснику конкурсу повідомляється рішення про результат конкурсу. Рішення за результатами конкурсу оформляється наказом (розпорядженням чи іншим актом) державного органу чи його керівника.
Витрати на участь у конкурсі (проїзд, наймання житлового приміщення, проживання, користування послугами зв’язку) громадяни роблять за власний рахунок.
Спори з питань проведення конкурсу розглядаються відповідним органом державної влади чи у судовому порядку.
| Припинення державно-службових відносин |
| 42 |
Державна служба припиняється після звільнення державного службовця, у тому числі внаслідок виходу на пенсію. Припинення державної служби може бути здійснено за особистою заявою державного службовця про звільнення з державної служби на підставах, передбачених законами України. Отже, у розглянутому аспекті для державних службовців є чинним законодавство України про працю. Однак державний службовець може бути звільнений не лише на зазначених підставах, а й з ініціативи керівника органу в таких випадках:
· досягнення службовцем граничного віку;
· припинення громадянства України;
· недотримання обов’язків і обмежень, установлених для державного службовця законодавством про державну службу;
· розголошення відомостей, які становлять державну чи іншу таємницю, що охороняється законом;
· виникнення інших обставин, за яких державний службовець не може перебувати на державній службі.
Законом України «Про державну службу» передбачається, що після ліквідації органу державної влади чи скорочення його штату державному службовцеві в разі неможливості надання роботи в тому самому органі має бути запропонована інша посада в іншому органі з урахуванням професії, кваліфікації та посади, яку він раніше обіймав.
У деяких органах державної влади встановлюються інші підстави для припинення державно-службових відносин.
Державний службовець має право одержання пенсії за вислугу років, яку призначають відповідно до закону. У разі смерті, пов’язаної з виконанням державним службовцем посадових обов’язків, у тому числі якщо вона настала після звільнення його з посади, члени сім’ї померлого мають право на отримання пенсії на випадок втрати годувальника.
Закон України «Про державну службу» встановлює умови й порядок виходу державного службовця на пенсію. Граничний вік для перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Подовження терміну перебування на державній службі здійснюється Головним управлінням державної служби України за поданням керівника відповідного органу. Подовження терміну перебування на державній службі державного службовця допускається щонайбільше на п’ять років. Якщо державний службовець досяг віку 65 років, продовжувати термін його перебування на державній службі не допускається. Однак можливо і після досягнення цього віку продовжувати роботу в органах державної влади на посадах радників.
Припинення державно-службових відносин — це тимчасове чи постійне припинення професійної діяльності на посаді державного службовця, тобто залишення державним службовцем посади.
Правовими підставами припинення державно-службових відносин є конкретні життєві обставини (юридичні факти), з якими законодавство пов’язує необхідність припинення державно-службових правовідносин.
Підстави припинення державно-службових відносин у законодавстві й у правовій літературі прийнято визначати за джерелом волевиявлення. З цього погляду підставами припинення державно-службових відносин є такі види юридичних фактів.
1. Юридичні факти — події,обставини, які породжують підстави для припинення державної служби і не залежні нівід державного службовця, ні від органу державної влади, до компетенції якого входить прийняття і звільнення державного службовця (до них належать: загибель державного службовця при виконанні службових обов’язків; невідома відсутність державного службовця, що визначена у встановленому порядку; смерть державного службовця).
2. Юридичні факти — дії органу державної влади (посадової особи), до компетенції якого входить прийняття і звільнення державного службовця, спрямовані на припинення державно-службових відносин. Це — усі види звільнення з ініціативи органу (керівника органу).
3.Юридичні факти — дії державного службовця, спрямовані на припинення державно-службових відносин з державним органом. До них належать усі види звільнення з ініціативи державного службовця.
4. Юридичні факти — діїоргану державної влади ідержавного службовця, спрямовані на припинення державно-службових відносин. До них належить звільнення за згодою сторін.
Єдиного переліку основ припинення державно-службових відносин у чинному законодавстві немає.
При реорганізації органу державної влади (злитті, реорганізації, ліквідації) службові відносини за згодою державного службовця продовжуються; розірвання в цих випадках контракту з ініці-
ативи державного органу можливо тільки у разі скорочення чисельності посад державної служби в державному органі.
Таким чином, припинення державно-службових відносин допускається виключно з підстав, передбачених законом.
Визначення безпосередньо в законі основ припинення державно-службових відносин забезпечує державним службовцям захист від свавілля керівників і незалежність під час виконання посадових обов’язків.
Припинення державно-службових відносин з ініціативи державного службовця — це розірвання контракту (договору) про службу з волі державного службовця.
Державний службовець має право припинити державно-службові відносини в будь-який час за власним бажанням. Право державного службовця на звільнення за власним бажанням не може бути обумовлене чим-небудь або будь-яким чином. Державний службовець має право відкликати свою заяву про звільнення до закінчення терміну попередження, і звільнення у такому разі не відбувається.
Припиненням державно-службових відносин з ініціативи органу державної владиє розірвання трудової угоди з ініціативи органу чи його керівника. У даному разі причини припинення державно-службових відносин чітко регламентовані трудовим законодавством і законодавством про державну службу.
Не допускається звільнення державного службовця з ініціативи державного органу в період тимчасової непрацездатності (крім звільнення за здійснення за місцем служби розкрадання державного майна) і в період перебування в черговій відпустці.
Спеціальними підставами припинення державою службових відносин є юридичні факти, з появою яких закон пов’язує втрату права на державну службу. При цьому орган державної влади має розірвати відносини.
Такими юридичними фактами є:
· досягнення державним службовцем граничного віку;
· припинення громадянства України;
· недотримання обов’язків і правообмежень, визначених законодавством України для державних службовців;
· розголошення відомостей, що становлять державну та іншу, що охороняється законом, таємницю;
· виникнення інших обставин, що перешкоджають проходженню державної служби відповідно до законодавства.
Інші підстави, за наявності яких орган державної влади чи його керівник має розірвати державно-службові відносини з державним службовцем, визначені законодавством і полягають у:
¨ визнанні в судовому порядку державного службовця недієздатним чи обмежено дієздатним;
¨ позбавленні його права обіймати посади державних службовців протягом певного терміну рішенням суду, що вступило в законну силу;
¨ наявності підтвердженого медичним висновком захворювання, що перешкоджає виконанню ним посадових обов’язків;
¨ відмовленні державного службовця від процедури оформлення допуску до відомостей, що становлять державну й іншу, що охороняється законом, таємницю, якщо посадовими обов’язками цієї посади передбачено використання зазначених відомостей;
¨ наявності громадянства іншої держави;
¨ встановленні родинних або споріднених зв’язків з працівниками органу, пов’язані з безпосередньою підлеглістю чи підконтрольністю родичам чи своякам;
¨ відмовленні державного службовця від подання відомостей щодо доходів і майна, яке належить йому та його близьким родичам на правах власності.
Закон України «Про державну службу» передбачає і інші обставини, виникнення яких спричиняє обов’язкове звільнення державного службовця.
Законодавчо визнана відставка як форма припинення державно-службових відносин.