·наявність юридично-владних повноважень щодо управління людьми;
·підвищена соціальна відповідальність, встановлена політичними, правовими, моральними нормами.
[54] У період закордонного відрядження автором цього видання були відвідані США, Нідерланди та Бельгія, які активно проводять адміністративні реформи. Відвідання керівних структур Європейського Союзу засвідчило, що адміністративні реформи спрямовані відповідно до основних засад правових, демократичних держав на розбудову громадянського суспільства та на реалізацію парадигми сучасного державного управління (надання послуг населенню) шляхом запровадження цілеорієнтованої діяльності всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
[55] У розвинутих країнах реформування державної служби є органічною складовою адміністративної реформи. Це пояснюється тим, що державна служба розглядається не як професійна діяльність державних службовців, а як адміністративно-процесуальна система реалізації положень конституції та законів держави. Тільки такий підхід надає системного бачення місця та ролі державної служби в системі державної влади.
[56] При цьому законодавчо дозволено запроваджувати контрактну форму прийняття на державну службу. Це характерно для багатьох розвинутих країн Євро-
пейського Союзу.
[57] У цьому контексті заслуговує на увагу експеримент, проведений адміністрацією м. Саннівейл (штат Каліфорнія) у центрі відомої Силіконової долини, який дозволив знизити середню вартість послуг, що надавалися містом, у 1985—1990 рр. на 20 % з урахуванням інфляції, скоротити персонал на 35—45 % і надати більше послуг населенню порівняно з іншими містами аналогічного типу і розміру.
[58]A Brіef Guіde for Performance Measurement іn Local Government. Natіonal Center for Publіc Productіvіty. — Rutgers Unіversіty, 1997. — P. 1—2.
[59]Щедровицкий Г. П. Избранные труды. — М.: Дело ЛТД, 1995. — 759 с.
[60]Голубков Е. П. Системный анализ. Системные исследования. — М.: Наука, 1977.
[61]Блауберг И. В., Юдин Е. Г. Становление и сущность системного подхода. — М.: Наука, 1973.
[62]Афанасьев В. Г. Системность и общество. — М.: Политиздат, 1980. — 368 с.
[63]Блауберг И. В. и др. Системний подход: предпосылки, проблемы, трудности. — М.: Знание, 1969. — 48 с.; Попова И. М. Системный подход в социологии и проблема ценностей // Вопросы философии. — 1968. — № 5. — С. 31—37.
[64]Мельников Г. П. Системный подход в лингвистике // Системные исследования: Ежегодник. — 1972. — М.: Наука, 1972. — С. 49—62; Ревзин И. И. Современная структурная лингвистика: проблемы и методы (АН СССР, Ин-т славяноведения и балканистики). — М.: Наука, 1977. — 264 с.
[65]Афанасьев В. Г. Системность и общество. — М.: Политиздат, 1980. — 368 с.
[66]Блауберг И. В., Юдин Е. Г. Становление и сущность системного подхода. — М.: Наука, 1973. — 270 с.
[67]Афанасьев В. Г. Системность и общество. — М.: Политиздат, 1980. — 368 с.
[68] General Systems. Yearbook of the Socіety for General Systems Research. Ann Arbor, Mіchіgan, and Washіngton, vol. І — XVІ, 1956 — 1971.
[69]Mekіe J. W. Changіng vіews // Socіal responsіbіlіty of busіness predіcament. — Washіngton, 1974.
[70]Афанасьев В. Г. Системность и общество. — М.: Политиздат, 1980. — 368 с.
[71]Weber M. Theory of Socіal and Economіcal Organіzatіon. — N. Y., 1947.
[72]Weber M. Bureaucracy // From Max Weber. — N. Y., 1946.
[73]Ostrom V. Іntellectual Crіsіs іn Amerіcan Publіc Admіnіstratіon. — Tuscaloosa, 1989. — P. 20—25.
[74]Де Соссюр Ф. Курс загальної лінгвістики. — К.: Основи, 1998. — 324 с.
[75]Афанасьев В. Г. Системность и общество. — М.: Политиздат, 1980. — 368 с.
[76] Энциклопедический социологический словарь / Под ред. Г. В. Осипова. — М., 1995. — С. 226.
[77]Веблен Т. Теория праздного класса. — М., 1995.
[78]Вебер М. Избранные произведения. — М., 1990.
[79]Эрхард Л. Полвека размышлений. — М., 1993.
[80]Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог с природой. — М., 1986; Богданов А. Тектология: Всеобщая организационная наука. В 2 т. — М., 1989; Гвишиани Д. М. Организация управления. Проблемы перестройки. — М., 1987.
[81]Jery D., Jery J. Collins Dictionary of Sociology. Second Edition. — Glasgow, 1995. — P. 54—57.
[82]Коваль Л. В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1998. — 208 с.
[83]Старилов Ю. Н. Служебное право. Учебник. — М.: БЕК, 1996. — 698 с.
[84]Старилов Ю. Н. Служебное право. Учебник. — М.: БЕК, 1996. — 698 с.
[85] Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 432 с.
[86]Государственная служба (комплексный подход): Учебное пособие. — М.: Дело, 1999. — 440 с.
[87]Государственная служба (комплексный подход): Учебное пособие. — М.: Дело, 1999. — 440 с.
[88]Derlien H.-U. Theoretische und Methodologiche Probleme der Beurteilung organisatorischer Effizienz deroffentlichen Verwaltung // Die Verwaltung. — 1974. — V. 7. — № 1.
[89]Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: Курс лекций. — М.: Юрид. лит., 1997. — 400 с.
[90]Hatry H. P., Fisk D. Improving Productivity and Productivity Measurement in Local Government. — The Urban Institute: Washington, 1971.
[91]Balk W. Productivity in Government: A. Legislative Focus // Public Productivity Review. — 1984. — № 8.
[92]Жаліло Я. А. Економічна стратегія держави у нестабільних ринкових економічних системах: Монографія. — К.: НІСД, 1998. — 144 с.; Пастернак-Таратущенко Г. Економічна безпека держави: Проблеми та механізми її розв’язання // Вісн. НАН України. — 1998. — № 11—12. — С. 56—78.
[93] Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000—2004 роки: Послання Президента України до Верховної Ради. 2000 рік // Урядовий кур’єр. — 2000. — 23 лют. — № 34.
[94]Бьюкенен Дж. Конституция экономической политики: Соч. Т. 1.: Пер с англ. — М.: Таурус Альфа, 1997. — 351 с. — (Нобелевские лауреаты по экономике).
[95] Bela Csikos-Nagy — Peter S.Elek: Price and Power, Akademiai Kiado. — Budapest, 1995. — 165 p.
[96]Государственная служба: Теория и организация. Курс лекций. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. — 640 с.
[97]Государственная служба: Теория и организация. Курс лекций. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. — 640 с.
[98]До політичних якостей державних службовців звичайно відносять патріотизм, здатність відстоювати конституційний лад країни, наявність громадянства, тобто належність до того співтовариства, держави, інтересам яких і підлегла державна служба. До системи професійних якостей належать такі, як інтелектуальність, компетентність, організаторські здібності, уміння результативно та ефективно діяти, новаторство. До особистісних належать такі групи якостей: моральні, фізичні, комунікабельні. До моральних відносять чесність, сумлінність, справедливість, порядність тощо. Фізичні якості включають в себе стан здоров’я, працездатність, придатність до роботи в особливих умовах. Комуніка-
бельні якості — товариськість, доброзичливість, уміння слухати людей, налагоджувати ділові контакти, регулювати міжособисті відносини, здатність сприймати іншу думку, переконувати. Для керівника важливо також уміти викликати прихильність людей до
себе, гуртувати колектив.
Подібні якості формуються соціальним ладом суспільства, системою виховання і освіти, практикою функціонування державної служби.
[99]Такими процедурами є:
·колективний характер вироблення і прийняття найбільш важливих рішень. У структурі органів діють спеціальні підрозділи, а саме колегії, експертні групи, юридичні служби. Систематично практикуються наради службовців з різних професійних і службових питань;
·наявність обліку і контролю за ходом виконання прийнятого рішення з використанням принципу зворотного зв’язку, що дає змогу керуючим органам враховувати думку підлеглих і коригувати прийняті рішення;
·особисте спілкування керівників державних органів з підлеглими, у тому числі з керівниками периферійних організацій, для узгодження і координації діяльності супідрядних структур.
[100]Старилов Ю. Н. Служебное право. — М.: БЕК, 1996. — 698 с.
[101] Указ Президента України «Про підвищення ефективності системи державної служби» від 11 лютого 2000 р. № 208 // Вісник державної служби України. — 2000. — № 1. — С. 15—16.
[102] Указ Президента України «Про Програму кадрового забезпечення державної служби і програму роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій» від 10 листопада 1995 р. № 1035 // Вісник державної служби України. — 1995. — № 3—4. — С. 7—21.
[103] Указ Президента України «Про Положення про Головне управління державної служби України» від 2 жовтня 1999 р. № 1272 // Вісник державної служби України. — 1999. — № 4. — С. 5—10.
[104]Під перевищенням службових повноважень мають на увазі навмисні дії державного службовця, що явно виходять за межі прав і повноважень, наданих йому за посадою законом та нормативним актом органу державної влади (статутом, положенням, інструкцією, наказом тощо). Під перевищенням посадових повноважень розуміють дії посадової особи, що явно виходять за межі її повноважень і призвели до суттєвого порушення прав і законних інтересів громадян або організацій чи інтересів суспільства та держави, що охороняються законом.