Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників.
У разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобовязаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.
Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобовязаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.
Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.
Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у звязку з:
виходом учасника повного товариства з його складу з влас ної ініціативи;
виключенням із складу учасників;
3) вибуттям із складу учасників з причин, що не залежать відучасника.
56
Учасник повного товариства, яке було створене на невизна-чений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства.
Достроковий вихід учасника з повного товариства, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.
Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або третій особі.
Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи виконує неналежним чином обовязки, покладені на нього товариством, або який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, встановленому засновницьким договором. Рішення про виключення зі складу учасників повного товариства може бути оскаржене до суду.
Повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у разі:
смерті учасника або оголошення його померлим за відсутності спадкоємців;
ліквідації юридичної особи учасника товариства, в томучислі у звязку з визнанням її банкрутом;
визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;
- 4) призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи учасника товариства, зокрема у звязку з її неплатоспроможністю;
5) звернення стягнення на частину майна повного товариства, що відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув з повного товариства з підстав, встановлених у ст. ст. 126, 128 і 129 Цивільного Кодексу України, виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна частці цього учасника у складеному капіталі товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором.
Завдання та запитання:
1. Ознайомтесь з главою 8 Цивільного кодексу України, главою9 Господарського кодексу України, та Законом України Прогосподарські товариства.
Що таке господарське товариство
Назвіть види господарських товариств за законодавствомУкраїни.
На підставі яких установчих документів діють господарськітовариства
Дайте визначення акціонерного товариства.
Які є види акціонерних товариств ,
Назвіть основні стадії створення акціонерного товариства.
Назвіть основні майнові права акціонера.
9. Які повноваження і функції загальних зборів акціонерного • товариства
Розкрийте правовий статус товариства з обмеженоювідповідальністю.
Яка різниця між підприємством, господарським товариством і господарським обєднанням
В якому порядку відбувається відступлення частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю
Назвіть характерні риси товариства з додатковою відпо-
відальністю.
14. Дайте визначення повного товариства.
15. Дайте загальну характеристику командитного товари-Ї! ства: ознаки, правове регулювання діяльності, учасники,
управління.
В якому порядку здійснюється ліквідація (реорганізація)господарського товариства.
Підготуйте проект статуту товариства з обмеженоювідповідальністю.
Дайте загальну характеристику господарського товариства за схемою: види ГТ, якими нормативними актамирегулюється діяльність,\правовий статус, фонди, учасники: їх права та обовязки, реорганізація: поняття і підстави, ліквідація: поняття і підстави
2.5. Правове становище некомерційних субєктів господарського права.
2.5.1. Некомерційне господарювання.
Некомерційне господарювання це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
Некомерційна господарська діяльність здійснюється субєктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до ст. 12 Господарського кодексу України забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими субєктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.
Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.
Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися субєктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених законодавством.
Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації субєктів господарювання окремих організаційних форм некомерційної господарської діяльності визначається Господарським кодексом України та іншими законами.
На субєктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними субєктами господарювання, які визначаються законодавством.
2.5.2. Поняття громадської організації: порядок створення та діяльності.
Відповідно до Закону України Про обєднання громадян (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, №34, ст. 504 ) громадською організацією є обєднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих обєднань громадян забороняється у судовому порядку, коли їх метою є:
♦ зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якійпротизаконній формі територіальної цілісності держави;
♦ підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав;
пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму танеофашизму;
розпалювання національної та релігійної ворожнечі;
створення незаконних воєнізованих формувань;
♦ обмеження загальновизнаних прав людини.
Обєднання громадян України утворюються і діють з всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом. До всеукраїнських обєднань громадян належать обєднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей. До місцевих обєднань належать обєднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. Територія діяльності самостійно визначається обєднанням громадян. Громадська організація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.
Обєднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою в спілки (союзи, асоціації тощо), утворювати блоки та коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу. Створення і легалізація спілок обєднань громадян, порядок їх діяльності та ліквідації здійснюються відповідно до вищеназваного Закону.
Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій 15-річного віку. Рішення про заснування обєднань громадян приймаються установчим зїздом (конференцією) або загальними зборами. Засновниками спілок обєднань громадян є обєднання громадян.
Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України, які досягли 18-річного віку. Членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних та дитячих громадських організацій визначається їх статутами в межах, встановлених законами України.
Назва обєднання громадян визначається рішенням установчого зїзду (конференції) або загальними зборами обєднання громадян. Назва обєднання громадян повинна складатися з двох частин загальної та індивідуальної. Загальна назва (партія, рух, конгрес, союз, спілка, обєднання, фонд, фундація, асоціація, товариство тощо) може бути однаковою у різних обєднань громадян. Індивідуальна назва обєднання громадян є обовязковою і повинна суттєво відрізнятися від індивідуальних назв зареєстрованих в установленому порядку обєднань громадян з такою ж загальною назвою. Обєднання громадян, зареєстроване у встановленому порядку, має виключне право на використання своєї назви. Використання назви обєднання громадян фізичними та юридичними особами, які не належать до обєднання громадян, для цілей, не повязаних з діяльністю цього обєднання, забороняється.