Завдання та запитання: .;
Що таке право власності
Розкрийте поняття володіння, користування та розпорядження майном.
Розкрийте права державного підприємства на належне йомумайно.
З чого складається майно субєкта господарювання
Яка різниця між правом господарського відання і правомоперативного управління майном
Розкрийте поняття володіння, користування та розпорядження майном.
РОЗДІЛ 4
Господарсько-договірні зобовязання. Господарсько-правова відповідальність
4.1. Поняття господарського зобовязання.
За ст. 173 ГКУ господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.
.д 4.2. Підстави виникнення господарськогоV і зобовязання. Класифікація
господарських зобовязань. г
Господарські зобовязання можуть виникати:
безпосередньо із закону або іншого нормативно-правовогоакта, що регулює господарську діяльність; ,;
з акту управління господарською діяльністю; ,
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких,які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди субєкту або субєктом господарювання, придбання або збереження майна субєкта абосубєктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
♦ у результаті створення обєктів інтелектуальної власностіта інших дій субєктів, а також внаслідок подій, з якими
закон повязує настання правових наслідків у сфері господарювання. Основними видами господарських зобовязань є:
♦ майново-господарські зобовязання;
♦ організаційно-господарські зобовязання. ;
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.
Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Субєктами майново-господарських зобовязань можуть бути субєкти господарювання, зазначені в ст. 55 ГКУ, негосподарю-ючі субєкти юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобовязання виникає між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами, зобовязаною та управненою сторонами зобовязання є відповідно боржник і кредитор.
Субєкти господарювання у випадках, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобовязання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобовязання не є підставою для вимог щодо їх обовязкового виконання.
Організаційно-господарськими визнаються господарські зобовязання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між субєктом господарювання та субєктом організа-
ційно-господарських повноважень, в силу яких зобовязана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.
Організаційно-господарські зобовязання можуть виникати:
♦ між субєктом господарювання та власником, який є зас(. новником даного субєкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарсь-
кою компетенцією щодо цього субєкта;
♦ між субєктами господарювання, які разом організовують об’єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих обєднань чи товариств;
між суб’єктами господарювання, у разі якщо один з них єщодо іншого дочірнім підприємством;
в інших випадках, передбачених ГКУ, іншими законодавчими актами або установчими документами субєкта господарювання.
Організаційно-господарські зобовязання субєктів можуть виникати з договору та набувати форми договору.
Субєкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного субєкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обовязок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.
Субєкти господарювання зобовязані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.
Субєкти господарювання відповідно до частини четвертої ст. 175 ГКУ можуть, незалежно від статутної мети своєї діяльності, брати на себе зобовязання про господарську допомогу у 90
Розділ 4
вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних обєктів та обєктів комунального господарства і побутового обслуговування, подавати іншу господарську допомогу з метою розвязання місцевих проблем. Субєкти господарювання мають право брати участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад, якщо інше не встановлено законом, та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій.
Субєкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобовязаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством. Субєкт господарювання, який безпідставно ухиляється від виконання публічного зобовязання, повинен відшкодувати другій стороні завдані цим збитки в порядку, визначеному законом.
4.3. Порядок укладання господарського договору. Зміст та форма господарського договору.
Укладення господарського договору є обовязковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обовязком для субєкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення договору для певних категорій субєктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
♦ вільного волевиявлення, коли сторони мають право погод-:-•: жувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
♦ примірного договору, рекомендованого органом управлін-.: ня субєктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаєм-• ною згодою змінювати окремі умови, передбачені
примірним договором, або доповнювати його зміст; ні ♦ типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів •; України, чи у випадках, передбачених законом, іншим ор-!: ганом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
к ♦ договору приєднання, запропонованого однією стороною ; для інших можливих субєктів, коли ці субєкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Субєкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, звязком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші субєкти зобовязані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обовязкові умови таких договорів.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенкла-92