Слід зазначити, що все більше відчувається необхідність в кадрах, здатних синтезувати економічні й правові знання по всьому циклу необхідних у практичній діяльності дисциплін, підвищується значущість правової підготовки фахівців економічного профілю.
Знання правової основи господарської діяльності необхідні всім студентам вищих навчальних закладів. Фахівець після закінчення навчання стає причетним до господарської діяльності: або він її здійснює безпосередньо сам, або стикається з нею при виконанні своїх службових обов’язків.
З правовою основою господарської діяльності нерозривно пов’язане життя всіх громадян країни. Адже кожен із нас має право, при дотриманні певних прав, в будь який час розпочати свою справу і тим самим стати повним господарем своєї долі.
Крім того, кожен громадянин, часто сам того не усвідомлюючи, постійно вступає в контакти з різними підприємцями при задоволенні своїх повсякденних потреб.
Правові знання допомагають нам краще охороняти свої права споживача, а у випадках їх порушення більш упевнено і дієво їх захищати.
В навчальному посібнику, на основі чинного законодавства, у стислій та доступній для сприйняття формі розкрито зміст основних нормативних актів господарського законодавства, показана їх роль у регулюванні суспільних відносин.
РОЗДІЛ 1
Загальна характеристика господарського права. Господарські
правовідносини. Господарське законодавство
1.1. Поняття господарського права. Предмет та методи господарського права.
Господарське право - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері управління економікою, виробництвом та реалізацією продукції, виконання робіт і надання послуг з метою отримання прибутків.
Господарське право є комплексною галуззю права, що базується на нормах цивільного права щодо правоздатності фізичних і юридичних осіб, цивільно-правових угод і конкретизує їх, а також містить в собі норми адміністративного, фінансового, трудового права, які регулюють господарську діяльність, господарське право і найближче до нього за змістом цивільне право співвідносяться як загальне та спеціальне.
Господарське право регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Предметом вивчення господарського права є відносини, які виникають в процесі господарської діяльності суб’єктів підприємництва, державних, приватних, кооперативних, громадських організацій та установ, наділених відповідно до законодавчих актів певними повноваженнями, правами і обов’язками та відповідальністю за свої дії.
Методи господарського права являють собою сукупність способів регулюючого впливу норм господарського права на поведінку суб’єктів господарських правовідносин.
Основними методами господарського права є метод автономних рішень, метод владних приписів, метод рекомендацій. Зазначені методи засновані на виконанні вимог законів; моделюванні поведінки суб’єктів підприємницької діяльності, їх взаємовідносин між собою та державою.
Метод автономних рішень заснований на тому, що підприємства, підприємці мають право за власною ініціативою приймати рішення, які не суперечать законодавству України.
Згідно з методом владних приписів діяльність (поведінка) суб’єктів підкоряється обов’язковим моделям правовідносин, які визначені законодавством (вимоги законів та інші вказівки компетентних органів).
Метод рекомендацій полягає в тому, що держава регулює поведінку об’єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин.
1.2. Поняття господарського законодавства.
Норми господарського права, як загальні обов’язкові правила господарювання, приймаються і застосовуються у формі нормативних актів.
Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. Господарське законодавство України, відповідно до проведеного державою курсу економічної політики, повинне визначати правові основи господарської (підприємницької, комерційної) діяльності в умовах формування змішаної економіки, що спирається на різноманіття конкуруючих між собою суб’єктів господарювання різних форм власності.
Господарське законодавство - це система економічних і правових норм (фінансового, комерційного, трудового, банківського, земельного, адміністративного права і т. д.), що регулюють різні галузі народного господарства. Більша частина нормативних актів включає норми двох і більше галузей права.
Так, у прийнятих Господарському та Цивільному кодексах України 2003 р. передбачено норми фінансового, господарського, цивільного, адміністративного та трудового права.
Господарським кодексом України визначені основні засади господарської діяльності в той час, як господарсько-правові норми можуть також прийматися органами державної влади і управління усіх рівнів, господарськими органами, що функціонують на засадах господарського розрахунку, та промисловими об’єднаннями, міністерствами, фінансовими органами та об’єднаннями, підприємствами, організаціями і громадянами.
Господарсько-правові норми є різновидом загальних правових норм і характеризуються такими ознаками:
♦ встановлюються державою забезпечуються державним примусом;
♦ покладають на суб’єкта господарських правовідносин певні права та обов’язки;
♦ встановлюють певні правила поведінки приписи щодо їх і використання та виконання суб’єктами господарських правовідносин;
♦ мають бути закріплені нормативним актом, законом, указом, постановою, наказом, інструкцією.
Господарська діяльність в Україні регулюється нормативними актами, які є джерелами господарського права.
Нормативний акт - це офіційний письмовий документ компетентного органу держави, який встановлює чи відміняє норму господарського права.
До нормативних актів, що регулюють господарську діяльність в Україні, слід віднести, в першу чергу, Конституцію України. Конституцією регулюються питання господарської діяльності у статтях про власність, підприємництво, визначається компетенція органів державної влади, Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.
Закони, що регулюють господарські відносини, розподіляються на:
- закони, що регулюють загальні питання господарської діяльності (закони України Про власність, Про систему оподаткування, Про бюджетну систему України, Провідновлення платоспроможності боржника чи визнанняйого банкрутом тощо);
- закони про окремі види господарської діяльності (Про банки і банківську діяльність, Про Національний банк України, Про зовнішньоекономічну діяльність, Про товарну біржу, Про цінні папери і фондову біржу та ін.);
- закони про окремі види і відносини в господарській діяльності. До них належать нормативні акти господарського законодавства, втіленні в господарському, бюджетному, земельному, лісовому та інших кодексах України.
В системі господарського законодавства слід розрізняти законодавчі акти та підзаконні нормативні акти. До законодавчих актів належать нормативні акти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. До підзаконних нормативних актів укази та розпорядження Президента; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів; господарські нормативні акти міністерств, державних комітетів, відомств з господарської діяльності у вигляді наказів, інструкцій, положень; нормативні акти місцевих рад народних депутатів і місцевих адміністрацій.
1.3. Господарська діяльність та господарські відносини.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільною виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
У процесі господарської діяльності суб’єкти господарського права вступають між собою в певні господарські відносини. Господарські відносини складаються між державою, яка здійснює управління економікою, органами виконавчої державної влади - міністерствами, відомствами, державними комітетами та між підприємствами і підприємцями.
Господарські правовідносини - це сукупність відносин, які виникають у процесі господарської діяльності між державними органами і підприємцями (підприємствами) стосовно виробництва, розподілу та реалізації продукції, надання послуг і робіт з метою отримання прибутків.
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
До організаційно-господарських відносин належать відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.