Розділ 11
Правові основи безпеки господарської діяльності
1.1. Правове регулювання відносин у сфері захисту комерційної таємниці.
Правове регулювання відносин у сфері захисту комерційної таємниці здійснюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими нормативними актами.
11.2. Державні гарантії права на інформацію.
Громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Право на інформацію забезпечується:
обовязком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про своюдіяльність та прийняті рішення;
створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації;
вільним доступом суб’єктів інформаційних відносин достатистичних даних, архівних, бібліотечних і музейнихфондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності,що визначаються законодавством;
створенням механізму здійснення права на інформацію;
здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію;
♦ встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як:
надання інформації, що не відповідає дійсності;
примушення до поширення або перешкоджання поширенню певної інформації, а також цензура;
безпідставна відмова від поширення певної інформації;
використання і поширення інформації стосовно особистого життя громадянина без його згоди особою, яка є власником відповідної інформації внаслідок виконання своїх службових обов’язків;
розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою, яка повинна охороняти цю таємницю;
порушення порядку зберігання інформації;
навмисне знищення інформації;
необґрунтоване віднесення окремих видів інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом;
♦ порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденте і ційну інформацію, що є власністю держави та інших.
11.3. Комерційна таємниця (інформація) як обєкт правової охорони.
Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю закріплене в главі 46 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 505 кодексу комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукуп-
пості її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у звязку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:
право на використання комерційної таємниці;
виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;
виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;
інші майнові права інтелектуальної власності, встановленізаконом.
Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.
Охорона комерційної таємниці органами державної влади. Органи державної влади зобовязані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, повязану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.
Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності
ознак комерційної таємниці, встановлених частиною першою ст. 505 Цивільного кодексу України.
За Господарським кодексом України (ст.36) комерційною таємницею визнаються відомості, повязані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб’єктом господарювання відповідно до закону.
1.4. Неправомірне збирання інформації,
розголошення та використання
комерційної таємниці.
Відповідно до Господарського Кодексу України (ст. 36) та глави 4 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренці:
Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб’єкту (підприємцю).
Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у звязку з виконанням службових обовязків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб’єкту (підприємцю).
Схиленням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому субєкту (підприємцю).
Неправомірним використанням комерційної таємниці є
впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.
За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
11.5. Адміністративна та кримінальна
відповідальність за порушення комерційної
таємниці (інформації).
Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 164-3) передбачено, що отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціаль-ної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця тягне за собою накладення штрафу від девяти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (підприємницьке шпигунство), якщо цим завдано великої матеріальної шкоди субєкту підприємницької діяльності, відповідно до ст. 148-6 Кримінального кодексу України карається позбавленням волі на строк до трьох років або штрафом від трьохсот до пятисот мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ст. 148-7 ККУ умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у звязку з професійною чи службовою діяльністю, якщо воно вчинено з корисливих або інших особистих мотивів і завдало великої матеріальної шкоди субєкту підприємницької діяльності, карається позбавленням волі на строк до двох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням
права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом до пятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Завдання та запитання:
Дайте визначення комерційної таємниці.
Що вважається неправомірним збиранням комерційноїтаємниці
3. Які види відповідальності передбачені за порушення комерційної таємниці
РОЗДІЛ 12
Правові основи забезпечення якості продукції та захисту прав споживачів
12.1. Законодавство про захист прав споживачів.
Закон України Про захист прав споживачів (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, №30, ст.379) регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав.
Законодавство України про захист прав споживачів складається з вищеназваного Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.