• права, що виникають у зв'язку з офіційним визнанням сорту рослин, породи тварин охороноздатними;
• права, що виникають у зв'язку з використанням сорту рослин, породи тварин.
До прав, пов'язаних зі створенням сорту рослин, породи тварин, належать:
• право на охорону авторських прав селекціонерів, що виникає від моменту творчого вирішення селекційного завдання;
• право на подання заявки на видачу патенту на сорт рослин, породу тварин.
Автор сорту рослин, породи тварин може передати своє право іншій особі або оформити заявку на своє ім'я. Якщо сорт рослин, породу тварин виведено, створено або виявлено при виконанні службового завдання або службового обов'язку, право на подання заявки на видачу патенту належить роботодавцеві, якщо договір між селекціонером і роботодавцем не передбачає інше.
До прав, пов'язаних з офіційним визнанням сорту рослин, породи тварин охороноздатними, належать:
• право авторства на сорт рослин, породу тварин. Це право має особистий, абсолютний і виключний характер. Право авторства належить тільки самому селекціонеру і не переходить до будь-кого в порядку правонаступництва;
• право на авторське ім'я, що надає селекціонеру можливість вимагати, щоб його ім'я як творця сорту рослин, породи тварин зазначали у всіх публікаціях і офіційній документації щодо цього об'єкта, а також щоб його ім'я при цьому не спотворювали;
• право на присвоєння сорту рослин, породі тварин імені автора або спеціальної назви.
До прав, пов'язаних із використанням сорту рослин, породи тварин, належить право автора на одержання винагороди від патентовласника, якщо виявлені або створені сорт рослин, породу тварин фактично використовує патентовласник або інші особи, які останніми отримали це право.
До основних прав патентовласника на сорт рослин, породу тварин належать такі:
• право на використання, що полягає у виключній можливості правовласника на свій розсуд виготовляти, відтворювати, доводити до посівних кондицій для подальшого розмноження, вивозити з території України і ввозити на неї, пропонувати до продажу, продавати селекційне досягнення всіма дозволеними способами, засобами, а також здійснювати його збереження з цією метою. До змісту зазначеного права входить можливість забороняти вчинення подібних дій іншим особам без відповідного дозволу патентовласника;
• право на відчуження патенту іншій особі. Відчуження патентних прав може мати будь-яку з допустимих законом договірних форм, зокрема, оформлятися договорами купівлі-продажу, безоплатної передачі, міни тощо. Умовою дійсності договору про відчуження патентних прав є його реєстрація в установі;
• право на надання дозволів на використання селекційного досягнення реалізують шляхом видачі ліцензій, які можуть мати виключний або невиключний характер, а також бути відкритими або примусовими.
Права патентовласника супроводжуються і певними зобов'язаннями. Патентовласник зобов'язаний:
• підтримувати сорт, породу протягом строку дії патенту таким чином, щоб зберігалися ознаки, зазначені в описах сорту, породи, складених на дати реєстрації їх в установі. Патентовласник також повинен за запитом установи надіслати насіння сорту або племінний матеріал для проведення контрольних випробувань і надавати можливість здійснювати інспекції на місці.
• сплачувати збори у встановлених випадках, включаючи збори за підтримання чинності патенту;
• виплачувати винагороду автору сорту рослин, породи тварин;
• надавати за плату і на прийнятних для себе умовах насіння сорту, племінний матеріал породи в кількості, достатній для використання, власникові примусової ліцензії.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» внесені до Реєстру заявок відомості про сорт, заявлений із метою набуття майнового права власника сорту, дають заявнику право на тимчасову правову охорону в межах наданого із заявкою опису сорту від дати подання заявки.
Тимчасова правова охорона полягає в тому, що заявник має право на одержання компенсації за збитки, завдані йому після публікації відомостей про заявку особою, яка дійсно знала чи одержала письмове повідомлення із зазначенням номера заявки про те, що відомості про заявку внесено до Реєстру заявок. Зазначену компенсацію заявник може одержати тільки після одержання ним патенту.
7.4.5 Захист прав на сорт рослин, породу тварин
Захист прав селекціонерів і патентовласників здійснюють переважно в юрисдикційному порядку, який поділяється на загальний і спеціальний порядки.
Загальним порядком є судовий порядок, у якому розглядають всі спори, пов'язані із застосуванням законодавства про охорону сортів і порід тварин.
Спеціальним порядком вважають звернення до адміністративної процедури захисту порушених прав.
Вибір способів захисту з можливих зумовлений характером порушення права і природою самого порушення.
Захист прав на сорти рослин передбачений статтями 53-55 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин».
Суди відповідно до їхньої компетенції розглядають суперечки про:
• надання прав на сорти та їх державну реєстрацію;
• сорти, створені у зв'язку з виконанням службових обов'язків або за дорученням роботодавця;
• авторство на сорт;
• винагороду авторам;
• укладання та виконання ліцензійних договорів;
• визначення власника сорту;
• визнання прав на сорт недійсними;
• дострокове припинення прав;
• порушення особистих немайнових і майнових прав на сорт;
• визнання сорту придатним для використання в Україні тощо.
Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:
• відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної порушенням прав на сорт, з визначенням розміру відшкодування;
• відшкодування збитків, завданих порушенням майнових прав на сорт;
• стягнення з порушника отриманого внаслідок порушення прав доходу, у тому числі упущену власником сорту вигоду;
• стягнення компенсації, яку визначає суд, у розмірі від 10 до 50 тис. мінімальних заробітних плат, з урахуванням того, чи було вчинено порушення без наміру або навмисно, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;
• припинення дії, яка створює загрозу порушенню прав на сорт.
Суд може накласти на порушника штраф у розмірі 10% від суми, присудженої судом на користь позивача. Кошти, отримані внаслідок стягнення штрафів, передають у встановленому порядку до Державного бюджету України.
Суд може постановити рішення про:
• вилучення з комерційного обігу чи конфіскацію будь-якого матеріалу сорту й отриманого безпосередньо з нього продукту, які відповідач одержав незаконно (матеріал і продукт сорту, добросовісно набуті іншими особами, конфіскації не підлягають);
• вилучення чи конфіскацію матеріалів і (або) обладнання, які були значною мірою використані для незаконного виробництва матеріалу сорту.
Суд або суддя мають право за позовною заявою застосувати тимчасовий захід до пред'явлення позову або до початку розгляду справи винести постанову про огляд площ та приміщень, де, як припускають, відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав на сорт.
7.5.1 Поняття комерційної таємниці
Відповідно до ст. 505 (1) ЦК «комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію».
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, що відповідно до чинного законодавства не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Комерційна таємниця - це певна сукупність відомостей, знань, тобто вид інформаційного ресурсу. Якщо інформацію створено внаслідок певних інтелектуальних зусиль людини, її можна розглядати як об'єкт прав інтелектуальної власності.
До видів інформації, що не можуть становити комерційну таємницю, зокрема, належать:
• установчі документи;
• документи, що дають право здійснювати підприємницьку діяльність;
• відомості за встановленими формами звітності про фінансово-господарську діяльність та інші відомості, необхідні для перевірки правильності обчислення, сплати податків та інших обов'язкових платежів;
• документи про платоспроможність;
• відомості про чисельність, склад працівників, їхню заробітну плату та умови праці;
• документи про сплату податків та інших обов'язкових платежів, а також відомості про забруднення довкілля, порушення антимонопольного законодавства, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що заподіює шкоду здоров'ю населення.
Строк дії охорони прав на комерційну таємницю обмежує лише строк існування сукупності ознак комерційної таємниці (ст. 508 ЦК).
Комерційна таємниця не потребує офіційного визнання її охороноспроможності, державної реєстрації та виконання інших формальностей, а також сплати державних зборів чи мита.
Комерційна таємниця має відповідати таким вимогам:
• інформація, що становить комерційну таємницю, невідома іншим особам;
• відсутній вільний доступ до інформації на законній підставі;
• вжито заходів для охорони конфіденційності інформації.
Охорона комерційної таємниці має моральну, економічну та політичну основу.
Моральною основою охорони комерційної таємниці є біблійна заповідь: «Не вкради».
Економічною основою - заохочення нововведень.