Перш ніж розпочати до розроблення інноваційного продукту – технології, товару чи послуги, – необхідно визначити його ринковий потенціал. Для цього треба дослідити ринок, щоб:
· визначити можливість застосування продукту;
· визначити, що саме буде запропоноване для продажу і за якою ціною;
· оцінити розмір ринку і перспективи його зростання;
· оцінити природу і силу конкурента;
· оцінити межі сприйняття ринком даного продукту.
Загальний принцип такий: треба продавати не те, що вироблено, а виробляти те, що буде сприйняте ринком.
1. Основы интеллектуальной собственности. – К.: Издательский дом „Ін Юре”, 1999. – 600 с.
2. Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.
3. Право інтелектуальної власності: Академ. курс: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – 2-ге вид., переробл. та допов. – К.: Концерн „Видавничий дім “Ін Юре”, 2002. – 672 с.
4. Дахно И.И. Право интеллектуальной собственности: Научно-справочное пособие. – К.: ТП-ПРЕСС, 2004. – 224 с.
5. Інтелектуальна власність в Україні. Нормативна база. - 2-ге видання/Рона О.М. – К.:КНТ, 2005. – 400 с.
6. Основи правової охорони інтелектуальної власності в Україні: Підруч. для студ. неюрид. ВНЗ / За заг. ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького, - К.: Концерн „Видавничий дім “Ін Юре”, 2003. – 236 с.
7. Конституція України: Офіційне видання. – К.: Право, 1996.
8. Закон України “Про авторське право і суміжні права” (Відомості Верховної Ради України, № 13 / 2004).
9. Цивільний кодекс України : Офіційний текст. – К.: Кондор, 2004.
10. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал: ключ к успеху в новом тысячелетии / Пер. с англ.; Под ред. Л. Н. Козачин. – Санкт – Петербург:Питер, 2001. - 288 с.
11. Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества. - М.: Academia - Наука, 1998. - 640с.
12. Леонтьев Б. Б. Цена интеллекта. Интеллектуа-льный капитал в российском бизнесе. - М.: Издательский центр "Акционер", 2002. - 200 с.
13. Національний стандарт № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності».
14. Національний стандарт 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».
15. Сборник материалов для курсов повышения квалификациипо специальности «Интеллектуальная собственность» «Экономика ИС и оценка стоимости прав на ОИС». – Харьков: МИПК НТУУ «ХПИ», 2005.
16. Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в України" від 16 січня 2003 р. №433-IV.
17. Підіпригора О. Перспективи розвитку законодавства України про інтелектуальну власність//Інтелектуальний капітал. – 2004. - № 3.
18. Закон України "Про державні цільові програми" від 18 березня 2004 р. № 1621-ІV.
19. Закон України "Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку наукоємних технологій" від 9 квітня 2004 р. № 1676-IV/
20. Про затвердження порядку формування і виконання замовлення на проведення досліджень і розробок, проектних та конструкторських робіт за рахунок коштів державного бюджету: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1084.
База оцінки – комплекс методичних підходів, методів та оціночних процедур, що відповідають певному виду вартості майна. Для визначення бази оцінки враховують мету оцінки та умови використання її результатів.
Бізнес – підприємницька діяльність, що здійснюють за рахунок власних або позикових коштів на свій ризик і під свою відповідальність, що ставить головними цілями одержання прибутку і розвиток власної справи.
Вартість – еквівалент цінності об’єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей.
Видова назва товару – застосовувана в назві товару назва географічного місця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся, яка згодом стала загальновживаною в Україні як позначення (назва) певного виду товару безвідносно до конкретного місця його походження.
Власник сорту – особа, якій належить впродовж визначеного Законом України "Про охорону праці на сорти рослин" строку і засвідчене патентом право на сорт.
Географічне зазначення – назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.
Грошовий потік – сума прогнозованих або фактичних надходжень внаслідок використання об’єкта інтелектуальної власності.
Дата оцінки – дата (число, місяць та рік), на яку проводиться оцінка майна та визначається його вартість.
Дисконтування – визначення поточної вартості грошового потоку з урахуванням його вартості, яка прогнозується на майбутнє.
Економіка інтелектуальної власності – галузь знань, яка вивчає теорію і практику функціонування ринкових структур та механізмів взаємодії суб’єктів економічної діяльності, пов’язаних з інтелектуальним капіталом.
Заявка на сорт рослин – сукупність документів, необхідних для реєстрації сорту і отримання охоронних документів, що засвідчують право на сорт.
Знак для товарів і послуг (торговельна марка) – позначення для відрізнення товарів і послуг, вироблених і наданих одними виробниками від однорідних товарів і послуг, вироблених і наданих іншими виробниками.
Ідентифікація об’єкта оцінки та пов’язаних з ним прав – встановлення відповідності об’єкта оцінки наявним вихідним даним та інформації про нього.
Інжиніринг – здійснення за контрактом з іноземним замовником ряду робіт і надання послуг, включаючи укладання технічних завдань проведення передпроектних робіт, проведення наукових досліджень, укладання проектних пропозицій і техніко-економічних обґрунтувань будівництва промислових та інших об’єктів, розроблення технічної документації, проектування і конструкторське розроблення об’єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажу, пусконалагоджувальних робіт, консультації економічного, фінансового або іншого характеру.
Інновація (нововведення) – як процес – вкладення коштів в економіку, що забезпечує модернізацію техніки і технології; як об’єкт - нова техніка, технологія, що є результатом досягнень науково-технічного прогресу.
Інтелектуальний капітал – це один із різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу і відтворює, одночасно характерну лише йому (інтелектуальному капіталу) специфіку і особливості.
Капіталізація – визначення вартості об’єкта оцінки на підставі очікуваного доходу від його використання. Капіталізація може здійснюватися із застосуванням ставки капіталізації (пряма капіталізація) або ставки дисконту (непряма капіталізація чи дисконтування).
Комерціалізація прав на об’єкти інтелектуальної власності – відтворення руху інтелектуального капіталу з метою отримання прибутку. Інтелектуальний капітал набуває авансової вартості у процесі господарської діяльності, тобто коли він створює і використовується самим підприємством чи реалізується іншим підприємством (суб’єкта господарювання) з метою отримання прибутку.
Комерційне (фірмове) позначення – комерційне найменування –позначення, яке дає можливість вирізнити одну особу, що виробляє та (або) реалізовує товари або надає послуги, з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.
Ліцензіар – фізична чи юридична особа, яка є власником охоронного документа на об’єкт промислової власності, виступає стороною в ліцензійному договорі як сторона, що надає іншій стороні (ліцензіату) право на використання охоронюваного об’єкта промислової власності. Ліцензіаром може бути також суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав.
Ліцензія – це дозвіл на використання об’єкта інтелектуальної власності, що надається на підставі ліцензійного договору або адміністративного рішення компетентного державного органу, або рішення суду.
Метод оцінки – спосіб визначення вартості об’єкта оцінки, послідовність оціночних процедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід.
Монопольна діяльність. Дії (бездіяльність) суб’єктів господарювання за умови монопольного становища на ринку одного суб’єкта господарювання (групи суб’єктів господарювання) у виробництві та реалізації товарів. Дії (бездіяльність) органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів адміністративно-господарського управління та контролю, спрямовані на недопущення, істотне обмеження чи усунення конкуренції.
Монопольна ціна – ціна, яку встановлює суб’єкт господарювання, що займає монопольне становище на ринку, і призводить до обмеження конкуренції або порушення прав споживача.
Назва місця походження товару. Відповідно до статті 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності назва місця походження товару є об’єктом промислової власності. Назвою місця походження товару може бути назва географічного місця (назва країни, регіону, місцевості), що служить для позначення товару, який походить із вказаного географічного місця і особливі властивості якого пов’язані з природними та людськими чинникам, притаманними цьому географічному місцю. У багатьох країнах правова охорона цьому об’єкта надається на підставі його реєстрації. В Україні правова охорона назви місця походження товару надається на підставі реєстрації згідно із Законом України "Про охорону прав на зазначення походження товарів". Відповідно до цього Закону назва місця походження товару визначається як назва географічного місця, яка застосовується як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерними для даного географічного місця людськими чинниками.