Нематеріальний актив – права на об’єкт інтелектуальної власності, в тому числі промислової власності, які можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством як немонетарний актив з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.
Ноу-хау – повністю або частково конфіденційні знання, що містять відомості технічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує певні переваги особі, яка їх одержала.
Об’єкти оцінки – майно та майнові права, які підлягають оцінці. Об’єкти оцінки класифікують за різними ознаками, зокрема, об’єкти оцінки в матеріальній та нематеріальній формі, у формі цілісного майнового комплексу.
Об’єкти оцінки у нематеріальній формі – об’єкти оцінки, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. До об’єктів у нематеріальній формі належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і кредиторська заборгованість тощо), а також інші майнові права.
Обсяг прав, що передаються. У разі повного переходу (відчуження) прав правонаступник придбає всі майнові права автора на його твір або твори і має право використовувати їх так, ніби він сам був їх автором. Такі договори можуть порушувати інтереси творця твору, якщо вони стосуються всіх його наступних робіт або передбачають передачу всіх його прав. Тому більшість законів обмежують передачу прав на майбутні твори. Якщо справа стосується часткової передачі прав, правонаступник відповідно до договору, як правило одержує одну або кілька конкретних правомочностей, обумовлених договором.
Оціночна вартість – вартість, яку визначають за встановленими алгоритмом та складом вихідних даних.
Оціночні процедури – дії (етапи), виконання яких у певній послідовності дає можливість провести оцінку.
Оцінка об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) – це процес визначення вартості ОІВ у грошовому вираженні. Вартість ОІВ у межах діючого підприємства – величина, що відображає сукупну корисність ОІВ і є внеском до результатів функціонування підприємства як єдиного комплексу при виробництві товарів і наданні послуг.
Паушальний платіж – твердо зафіксована у ліцензійній угоді сума винагороди, яка встановлюється на основі оцінок можливого економічного ефекту і очікуваних прибутків покупця ліцензії на основі використання останньої.
Підходи (методичні підходи) до оцінки – загальні способи визначення вартості майна, які ґрунтуються на основних принципах оцінки.
Ринкова вартість – вартість, за яку можливе відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла зі знанням справи, розсудливо і без примусу.
Роялті – виплата ліцензійної винагороди шляхом періодичних відрахувань, які встановлюють у вигляді фіксованих ставок на базі розрахунку фактичного економічного результату від використання ліцензії (база роялті) і виплачуються ліцензіатом через певні проміжки часу.
Свідоцтво про реєстрацію знака для товарів і послуг – охоронний документ, що засвідчує право його власника на використання знака для товарів і послуг і розпорядження ним, а також заборону його використання іншими способами.
Сорт рослин – окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка незалежно від того, задовольняє вона повністю чи ні умови надання правової охорони:
- може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;
- може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;
- може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.
Топографія ІМС – зафіксоване на матеріальному носієві просторо-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.
Фірмове найменування – це позначення, що належить до розрізняльних знаків. Належить до об’єктів промислової власності відповідно до ст. 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності, слугує для розпізнання підприємства, виділення його серед інших.
Франчайзинг – у широкому розумінні особливе право, спеціальний привілей, пільга.
Ціна – фактична сума грошей, сплачена за об’єкт оцінки або подібне майно.
Штамп – сукупність клітин, що мають загальне походження і характеризуються однаковими стійкими ознаками.