Отже, охорона торговельної марки не обмежена в часі за умови її використання або поновлення дії реєстрації (часовий аспект).
Розрізнювальна здатність торговельної марки - це важлива характеристика торговельної марки, що полягає у здатності ідентифікувати товари (послуги). Така здатність дає можливість споживачам розпізнавати товар (послугу) серед інших однорідних товарів (послуг).
Розрізнювальна здатність може бути притаманною торговельній марці, а також набутою шляхом використання марки. Вона є принциповою умовою, відповідно до якої визначають охороноздатність торговельної марки.
Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображають або імітують:
•державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);
•офіційні назви держав;
•емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;
•офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;
•нагороди та інші відзнаки.
Не можуть одержати правову охорону також позначення, які:
•як правило, не мають розрізнювальної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;
•складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;
•складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема, вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення та збуту товарів або надання послуг;
• є неправдивими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;
• складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;
• зображують лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату або яка робить товар цінним.
Не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:
• торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими для реєстрації і призначеними для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг в Україні на ім'я іншої особи;
• торговельними марками інших осіб, якщо ці марки охороняють без реєстрації, на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема марками, визнаними добре відомими;
• комерційними найменуваннями, що відомі в Україні та належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до установи заявки щодо таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;
• кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняють відповідно до закону. Такі позначення можуть бути лише елементами, що їх не охороняють, торговельних марок осіб, які мають право користуватися вищезазначеними зазначеннями;
• зразками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.
Не реєструють як торговельні марки позначення, які відтворюють:
• промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;
• назви відомих в Україні творів науки, літератури та мистецтва та їхніх фрагментів без згоди власників авторського права або їхніх правонаступників;
• прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них; портрети та факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.
Законодавство про товарні знаки захищає виробників товарів і послуг від конкурентів, які підробляють їхні торговельні марки. Виробник товару переважно володіє засобами та стимулами, щоб у судовому порядку відстояти свої права на торговельну марку. У судовому порядку можна не тільки переслідувати просте піратство, а й вирішувати певні юридичні питання, такі, як ступінь схожості двох торговельних марок. Саме наявність охорони торговельної марки спонукає виробників поліпшувати якість своїх товарів, оскільки захист торговельною маркою може принести більше зла, ніж добра, якщо марка асоціюється з низькоякісним продуктом.
6.2.3 Оформлення прав на торговельну марку
У більшості країн світу набуття права на торговельну марку здійснюється шляхом її реєстрації, в окремих країнах це право закріплюється на підставі використання торговельної марки.
Будь-яка особа може набути право на торговельну марку. Торговельна марка може належати кільком особам. При цьому кожний із власників має право використовувати торговельну марку, але будь-які дії щодо розпорядження торговельною маркою можливі лише у разі згоди усіх власників.
В Україні набуття права на торговельну марку здійснюється шляхом реєстрації марки і засвідчується свідоцтвом України на марку. Право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об'єднання осіб або їхні правонаступники.
Право на марку, яка належить кільком особам, засвідчують одним свідоцтвом, а взаємовідносини власників при користуванні маркою визначає угода між ними. У разі відсутності такої угоди кожний із власників свідоцтва може користуватися і розпоряджатися маркою на свій розсуд, але жоден із них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання марки та передавати право власності на марку іншій особі без згоди інших власників свідоцтва.
Реєстрація торговельної марки - це офіційний акт внесення торговельної марки до реєстру торговельних марок, який супроводжується опублікуванням зареєстрованих відомостей в офіційному бюлетені. Реєстрація марки має визначений законодавством строк дії, після закінчення якого реєстрацію можна поновлювати на цей самий строк необмежену кількість разів.
В Україні державну реєстрацію торговельних марок здійснюють одночасно з публікацією відомостей про марку на підставі рішення про реєстрацію марки (статті 12,13 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
Вирішивши зареєструвати торговельну марку, необхідно насамперед вибрати марку, яку використовуватимуть: марку для товарів і послуг з метою ідентифікації усіх товарів, що їх випускають, або послуг, що їх надають, чи окрему марку для певного виду товару або послуги. Можливе також використання поєднання цих торговельних марок із метою посилення захисту.
Марка для товарів і послуг відрізняється від інших об'єктів промислової власності тим, що не може існувати як така. Вона існує тільки стосовно певних видів товарів або послуг, тобто обсяг прав, які отримує власник свідоцтва, визначають власне марка та перелік товарів і послуг, щодо яких передбачено її використання. Такий перелік необхідно складати з урахуванням Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП).
Для отримання свідоцтва на марку необхідно подати заявку до установи, а також сплатити за це відповідний збір.
Заявка має містити клопотання про реєстрацію знака; заяву, у якій зазначені найменування заявника, його юридична адреса й адреса для листування; перелік товарів і послуг, для яких передбачено реєстрацію марки. Заявку на видачу свідоцтва подають на бланку, форма якого містить усі необхідні відомості та реквізити.
У разі потреби до заявки додають документи, що можуть бути використані при винесенні рішення за заявкою.
Першою заявкою називають заявку на реєстрацію торговельної марки, що була подана заявником до компетентного органу країни - учасниці Паризької конвенції, на підставі якої заявник просить встановити конвенційний пріоритет торговельної марки.
Копію першої заявки надають при поданні пріоритетної (конвенційної) заявки на торговельну марку.
Право пріоритету на торговельну марку регламентує ст. 4 Паризької конвенції. Його суть полягає в тому, що громадяни країн - учасниць Паризької конвенції, які перший раз подали заявку на реєстрацію торговельної марки в одній із держав - учасниць Паризької конвенції, протягом 6 місяців від дати її подання (першої заявки) можуть подати заявку на реєстрацію марки, яку було заявлено в перший раз, стосовно тих самих товарів, які були заявлені в перший раз, в іншій державі - учасниці Паризької конвенції, і щодо цієї заявки буде встановлено пріоритет за датою подання першої заявки (конвенційний пріоритет торговельної марки).
Виставковий пріоритет торговельної марки - це пріоритет, який встановлюють за датою відкритого показу експонату, маркованого торговельною маркою, яку заявлено на реєстрацію, на офіційній або офіційно визнаній міжнародній виставці, яку було проведено на території країни - учасниці Паризької конвенції, за умови надходження заявки до компетентного органу протягом 6 місяців від вказаної дати.
Незалежність реєстрації торговельних марок є одним із принципів Паризької конвенції, який полягає в тому, що торговельну марку, належним чином зареєстровану у країні - учасниці Паризької конвенції, розглядають як незалежну від марок, зареєстрованих в інших країнах-учасницях, включаючи країну походження марки.
Експертиза заявки на реєстрацію торговельної марки - це дослідження заявки та позначення, що складає предмет заявки, на відповідність вимогам, встановленим законодавством. Щодо заявки на реєстрацію марки може проводитися експертиза за формальними ознаками (попередня експертиза) та експертиза заявленого позначення (експертиза кваліфікаційна або експертиза по суті).
Експертиза за формальними ознаками - це перевірка заявки на відповідність встановленим вимогам оформлення. Мається на увазі наявність у заявці необхідних відомостей про заявника, зображення марки, що є предметом заявки, переліку товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати марку, документа про сплату встановленого збору тощо. Якщо заявка не відповідає формальним вимогам, заявнику пропонують усунути вказані недоліки протягом певного строку.
Під час кваліфікаційної експертизи встановлюють відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним законодавством.