7.1.2 Закономірність як об'єкт наукового відкриття
Закономірність як об'єкт наукового відкриття - це прояв дій об'єктивного закону. У природі вона існувала, існує й існуватиме завжди, об'єктом відкриття стає лише тоді, коли про існування цієї закономірності людина дізналася, встановила чи виявила її будь-яким чином. Закономірність стає об'єктом наукового відкриття з моменту, коли вона вперше була сформульована.
Закономірність матеріального світу як об'єкт наукового відкриття - це невідомий раніше, але об'єктивно існуючий і такий, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, стійкий зв'язок між явищами або властивостями матеріального світу.
7.1.3 Властивість матеріального світу як об'єкт наукового відкриття
Властивість матеріального світу як об'єкт наукового відкриття - це невідомий раніше об'єктивно існуючий його якісний бік. Сукупність істотних властивостей об'єкта складає його якісну визначеність, яка відрізняє його загалом від інших об'єктів і виражає те спільне, що характеризує весь склад однорідних об'єктів.
7.1.4 Явище матеріального світу як об'єкт наукового відкриття
Явище матеріального світу як об'єкт наукового відкриття - це невідома раніше об'єктивно існуюча і така, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, форма прояву сутності об'єкта матеріального світу (природи).
7.1.5 Вирішення завдання пізнання
На відміну від винаходу, який становить конкретний спосіб досягнення практичної мети (практичне вирішення завдання), відкриття як результат пізнання має цінність як таке незалежно від можливостей його безпосереднього використання.
Відкриття лише становлять підґрунтя, основу для створення конкретних засобів впливу на природу.
7.1.6 Новизна як ознака наукового відкриття
Основною ознакою наукового відкриття є його новизна. Новизною визнають абсолютну світову новизну наукового положення, заявленого як відкриття.
Новизну відкриття встановлюють на дату пріоритету.
Пріоритет наукового відкриття визначають за датою, коли вперше було сформульовано положення, заявлене як відкриття, за датою опублікування зазначеного положення в пресі або за датою доведення його іншим шляхом до відома інших осіб.
Якщо заявка на видачу диплома на відкриття не містить даних, які офіційно підтверджують дату встановлення пріоритету в зазначеному порядку, пріоритет відкриття встановлюють за датою подання заявки.
Практично для закріплення пріоритету використовують найрізноманітніші дати: публікації статті, подання статті до редакції, доповіді на семінарі, захисту дипломної роботи тощо.
7.1.7 Масштабність наукового відкриття
Відкриття має бути не рядовим науковим положенням, а таким, яке докорінно змінює рівень пізнання. Відкриттями можуть визнавати положення фундаментального характеру, які становлять суттєвий вклад у наукове пізнання світу.
Закон вимагає, щоб наукове положення, яке реєструють як відкриття, відповідало дійсності. Існування закономірності, властивості або явища матеріального світу має бути не просто констатоване автором, а й доведене ним теоретично або експериментально.
Без цього відкриття не існує, є лише гіпотеза (тобто передбачення, зроблене для пояснення зв'язку явищ матеріального світу), яку законодавство не охороняє.
7.1.9 Положення, що не відповідають вимогам,
До положень, що не відповідають вимогам, які висувають до відкриття, відносять:
• поодинокі факти, окремі залежності, а також закономірності, властивості та явища, що не змінюють докорінно рівень пізнання;
• гіпотези, зокрема, ймовірні уявлення про будову матерії, походження планет, корисні копалини, існування різноманітних силових полів тощо;
• вирішення математичних задач, встановлення абстрактних залежностей, доведення різних математичних теорем тощо;
• результати, що уточнюють уже відомі положення;
• виявлення комет, планет та інших просторових утворень;
• твердження, що суперечать науково обґрунтованим і експериментально підтвердженим у світовій науці ознакам;
• результати науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що стосуються предмета можливих заявок на винаходи;
• виявлення і виведення нових видів рослин, тварин і мікроорганізмів;
• виявлення нових морфологічних структур, зокрема в галузі біології, медицини, геології.
7.1.10 Можливі принципи спеціальної правової
Прихильники спеціальної правової охорони наукових відкриттів пропонують запровадження таких принципів їхньої правової охорони:
• система реєстрації й охорони наукових відкриттів має бути відкритою;
• організація підтримки наукового напряму, у якому здійснене подане до реєстрації відкриття, через цілеспрямоване фінансування з різних джерел (як державних, так і недержавних);
• комплектування органу, наділеного повноваженнями щодо реєстрації наукових відкриттів, з фахівців найвищої кваліфікації, яким обов'язково належать зареєстровані наукові відкриття;
• термін, протягом якого наукове положення може бути заявлене як наукове відкриття, має бути досить тривалим (не менше 30 років). Скорочені терміни не співвідносяться з необхідністю виявлення докорінних змін, внесених науковим положенням до рівня пізнання, всього обсягу причинно-наслідкових зв'язків, що супроводжують наукове відкриття;
• неприйнятність правила про обов'язкове експериментальне підтвердження наукового відкриття;
• створення Державного реєстру наукових відкриттів.
7.1.11 Суб’єкти права на відкриття
Відкриття як результат вирішення завдання пізнання від моменту його оприлюднення стає загальним надбанням, його може вільно використовувати кожен як при проведенні подальших наукових досліджень, так і при розробленні на його основі конкретних технічних рішень.
Суб'єктами права на відкриття є перш за все їхні автори, тобто особи, завдяки творчій праці яких створено відкриття. За українським законодавством авторами відкриттів можуть бути лише фізичні особи незалежно від їхнього віку та стану дієздатності.
Після смерті автора його права на відкриття переходять до його спадкоємців за законом або за заповітом. Спадкоємці стають повноцінними власниками всіх майнових прав, належних померлому автору відкриття. Вони можуть захищати особисті немайнові права авторів відкриттів.
За співавторства відкриття здійснюється в результаті творчої діяльності кількох осіб. Співавторами визнають вчених, один із яких виявив невідоме раніше явище, а інший дав йому наукове обґрунтування. Аналогічно вирішують питання, коли одні особи сформулювали та теоретично довели предмет відкриття, а інші одержали експериментальне підтвердження достовірності відкриття.
Якщо відкриття здійснено у зв'язку з виконанням службового завдання, всі авторські права на нього визнають за його конкретним розробником.
7.2 Компонування інтегральних мікросхем
7.2.1 Поняття інтегральної мікросхеми (ІМС) та компонування ІМС
Інтегральна мікросхема (ІМС) — це мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі та (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.
Існують різні варіанти класифікації ІМС: за видом оброблюваної інформації - цифрові й аналогові, за ступенем інтеграції елементів - малі, середні, великі та надвеликі.
В Угоді ТРІС вжито термін «топографія (компонування»). У Законі України від 5 листопада 1997 р. за № 621/97-ВР «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» - «топографія» УЦК - «компонування». Останній термін найповніше передає суть зазначеного об'єкта, тому ми й використовуємо його в подальшому.
Компонування ІМС - це зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів ІМС та з'єднань між ними. Таке просторово-геометричне розташування утворюється в результаті послідовного нанесення численних шарів.
7.2.2 Характеристика ознак компонування ІМС
Основною і єдиною юридично значущою ознакою, необхідною для надання компонуванню правової охорони, є оригінальність. Компонування ІМС визнають оригінальним, якщо воно не створене шляхом прямого відтворення (копіювання) іншого компонування ІМС, має відмінності, що надають йому нові властивості, і не було відоме в галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до установи або до дати його першого використання.
Компонування, що містить елементи, відомі в галузі мікроелектроніки на дату подання заяви до установи або на дату першого використання компонування ІМС, може бути визнане оригінальним тільки в тому разі, якщо сукупність таких елементів загалом надає компонуванню оригінальності.
На визнання компонування ІМС оригінальним не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи непрямо таку інформацію, якщо строк від дати розкриття інформації до дати подання до установи заявки на реєстрацію цього компонування ІМС не перевищує 2 років. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації, достовірності дати її розкриття та першого використання компонування ІМС покладають на зацікавлену особу.