Згідно з цим законом комп'ютерні злочини — це злочини, вчинені з використанням комп'ютерних технологій, від персонального комп'ютера до портативного телефонного апарата, забезпеченого мікрочипом.
Можливості названих видів обладнання значно більші, якщо воно пов'язане зі спеціальними мережами. Якщо це обладнання застосовується належним чином, то за його допомогою можливий несанкціонований доступ до баз даних компаній, громадських установ, банків. Воно також дає можливість використовувати лінії пошкодженої мережі для захоплення конфіденційної комерційної інформації.
| 12 — 4-1260 |
| 178 |
| 179 |
| Розділ 7 |
Міжнародні аспекти інформаційного права
Інформаційне законодавство Франції
Прийнятий у Франції 5 січня 1994 р. Закон "Godfrran" (названо на честь автора) вніс якісні уточнення щодо питання юриспруденції і практики відносно несанкціонованого доступу та протидії функціонуванню систем. Зазначені правопорушення завдають щорічних збитків, наприклад страховим компаніям, у розмірі 5 млрд франків.
Франція володіє повним юридичним арсеналом для боротьби з такою категорією злочинності. У 1994 р. було сформовано Бригаду поліції з компетентного персоналу, яка спеціалізується у виявленні та розслідуванні комп'ютерних злочинів при тісному співробітництві зі службами безпеки та цивільними (громадськими) організаціями.
З 1 березня 1994 р. було введено в дію нову редакцію Кримінального кодексу, який докорінно змінив внутрішні закони про комп'ютерну злочинність.
До Кримінального кодексу було внесено статті з санкціями проти правопорушень, пов'язаних з обробкою інформації та зі злочинами стосовно фальсифікації даних.
Інформаційне законодавство Іспанії
Провідне місце в інформаційному законодавстві Іспанії посідає Державний Закон № 5/92 від 2 жовтня 1992 p., який регулює процеси персональної автоматизованої обробки даних і передбачає утворення органу захисту даних для контролю за виконанням цих норм.
Щодо боротьби з кіберзлочинністю в Іспанії правовою доктриною визначено зміст категорії "комп'ютерний злочин":
1) дії, які спрямовані на знищення або стирання програм чи їхніх складових, заміну, знищення накопиченої інформації, необгрунтоване використання комп'ютера (ЕОМ);
2) дії проти держави, національної безпеки, найближчого оточення, майна тощо.
Єдиний закон, який передбачає покарання за комп'ютерні злочини, — Кримінальний кодекс Іспанії. Диспозиції статей КК сформульовано відповідно до норм Державного Закону № 5/92 від 2 жовтня 1992 p., який регулює процеси персональної автоматизованої обробки даних і передбачає утворення органу захисту даних для контролю за виконанням цих норм.
Розслідування комп'ютерних злочинів покладено на судову поліцію.
Інформаційне законодавство Швеції
Перші спеціальні закони щодо боротьби з комп'ютерною злочинністю було прийнято у Швеції в 1973 р.
Шведське законодавство поділяє сферу комп'ютерної злочинності на 4 категорії злочинів:
А. Протиправне використання ЕОМ, комп'ютерних програм та банків даних як інструмента для вчинення злочинів.
В. Зруйнування інформації, комп'ютерних програм та комп'ютерів зі злочинними намірами.
С. Протизаконне копіювання, підробка або заміна даних чи комп'ютерного програмного забезпечення.
D. Несанкціоноване втручання та використання комп'ютерних систем і мереж.
У період з 1 серпня 1991 р. до ЗО липня 1993 р. поліція Швеції розслідувала злочинів: категорії А — 60; категорії В — 2; категорії С — 8; категорії D — 43.
У Швеції як комп'ютерне шпигунство розглядається зміст ч. 8 ст. 4, КК — "Порушення поштової та телекомунікаційної таємниці", ч. 9 ст. 4, КК — "Вторгнення до захищених банків даних", ч. 9а ст. 4, КК — "Підслуховування", частина 21 Закону про інформацію.
| 180 |
| Розділ 7 |
| 181 |
Міжнародні аспекти інформаційного права
7.3.3. Інформаційне законодавство Австралії
Перші законодавчі акти у сфері інформаційних правовідносин в Австралії було прийнято в 1979 р.
До Законодавчого Акта від 1914 р. "Про злочинність у Федерації" в 1989 р. було введено спеціальний розділ VIA. Ст. 76А—76Fцього розділу регламентують склади злочинів проти комп'ютерної мережі та комп'ютерних засобів Федерації, комерційних організацій, компаній, банків, фірм, приватних осіб, яким згідно з Актом про телекомунікації (1991 р.) та ліцензій дозволено користуватися системами та комп'ютерними мережами.
Ст. 76А визначає перелік термінів, які використовуються при розгляді комп'ютерних злочинів.
Сектор комп'ютерних злочинів (CCS) Австралійської федеральної поліції (AFP), організований у 1989 p., виконує дві функції. Перша — збирання розвідувальної (опера-тивно-розшукової) інформації про спеціальні комп'ютерні злочини та розслідування їх. Друга — забезпечення технічної підтримки інших підрозділів щодо дослідження комп'ютерних засобів, які пов'язані зі злочинами або допомогли у вчиненні їх.
Згідно з чинним законодавством Австралії комп'ютерні злочини поділяють на три загальні види:
1) специфічні комп'ютерні злочини;
2) злочини, пов'язані з комп'ютером;
3) злочини, вчинені за допомогою комп'ютерів.
Специфічні комп'ютерні злочини охоплюють правопорушення, в яких комп'ютерна система є об'єктом злочинного посягання. Приклад цього виду злочинів — протизаконний доступ до комп'ютерної системи.
До злочинів, пов'язаних з комп'ютерами, належать правопорушення, в яких комп'ютер виступає в ролі предмета або інструмента включення правопорушення. Одним з прикладів цієї категорії злочинів є крадіжка грошей із банку із використанням комп'ютера як інструмента вчинення злочину.
Третій вид злочинів — правопорушення, в яких інформаційна технологія використовується як допоміжна у вчиненні їх. Наприклад, використання синдикатами, які займаються розповсюдженням наркотиків, спеціальних комп'ютерів або комунікаційних засобів для безпечного зв'язку між собою.
Законодавство Австралії охоплює чотири категорії комп'ютерних злочинів:
Перша категорія — злочини, пов'язані з несанкціонованим доступом до банків даних державних та недержавних комп'ютерних мереж особами, які не мають доступу до ЕОМ (ч. la, lb ст. 76В), або особами, які мають доступ до ЕОМ (ч. 1ст. 76D). Максимальне покарання — 6 місяців ув'язнення.
Друга — несанкціоноване втручання до банків даних державних та недержавних комп'ютерних мереж з метою обману (підлогу) даних особами, які не мають доступу до ЕОМ (ч. 2а ст. 76В), або особами, які мають доступ до ЕОМ (ч. 2а ст. 76D). Покарання — до 2 років ув'язнення.
Третя — несанкціоноване втручання до захищених банків даних державних та недержавних комп'ютерних мереж, які вміщують інформацію стосовно:
• безпеки, оборони та міжнародних відносин Австралії;
| 183 |
| 182 |
| Розділ 7 |
Міжнародні аспекти інформаційного права
• перевірки та ідентифікації конфіденційних джерел інформації служб безпеки та поліції;
• захисту населення;
• особистих справ кожної людини;
• торгових та комерційних таємниць;
• записів фінансових організацій,
з метою одержання, вивчення та використання інформації (комп'ютерне шпигунство) особами, які не мають доступу до ЕОМ (ч. 2Ь, За, Зо, Зс ст. 76В), або особами, які мають доступ до ЕОМ (ч. 2Ь, За, ЗЬ, Зс ст. 76D). Покарання — до 2 років ув'язнення.
Четверта категорія визначає два типи злочинів, пов'язаних:
• з протиправним втручанням до банків даних державних та недержавних комп'ютерних мереж з метою несанкціонованого руйнування, стирання, заміни або доповнення даних (комп'ютерне шахрайство) особами, які не мають доступу до ЕОМ (ст. 76С, а, Ь, с), або особами, які мають доступ до ЕОМ (ст. 76Е, а, Ь);
• протиправним втручанням до державних та недержавних комп'ютерних мереж та систем ЕОМ з метою блокування роботи їх (комп'ютерний саботаж) особами, які не мають доступу до ЕОМ (ст. 76С, d), або особами, які мають доступ до ЕОМ (ст. 76Е, с).
Покарання — до 10 років позбавлення волі.
7.3.4. Інформаційне законодавство Росії
Досить активно розвивається інформаційне законодавство в Російській Федерації. Сьогодні воно налічує близько 500 нормативно-правових актів. У його складі можна назвати такі нормативні акти:
• Закон Російської Федерації 1993 р. "Про інформацію, інформатизацію та захист інформації";
• Закон Російської Федерації від 5 червня 1996 р. "Про участь у міжнародному інформаційному обміні";
• Закон Російської Федерації від 19 лютого 1993 р. "Про федеральні органи урядового зв'язку та інформації";
• Закон Російської Федерації від 9 липня 1993 р. "Про авторське право і суміжні права";
• Закон Російської Федерації від 23 вересня "Про правову охорону програм для електронних обчислювальних машин і баз даних";
• Закон Російської Федерації від 20 лютого 1995 р. "Про інформацію, інформатизацію і захист інформації" тощо.
Кримінальний кодекс Російської Федерації (прийнятий Державною думою 24 травня 1996 р.) містить низку статей, які визначають кримінальну відповідальність за злочини, предметом яких є інформація.