Ст. 76-6-409.8 кодексу передбачає кримінальну відповідальність за продаж незаконного телекомунікаційного пристрою чи його складових.
Необхідність її введення зумовило насамперед значне (за період з 1986 до 1988 р. — більше ніж у 2,5 раза) зростання кількості кримінальних справ, порушених за обвинуваченням в електронному шпигунстві, промисловому шпіонажі, порушенні права особи на так зване privacy — недоторканність особистого життя. При цьому все частіше знаряддям злочинців стають високотехнологічні електронні прилади. Керування ними, а також обробку та передачу інформації, отриманої незаконним шляхом, звичайно здійснюють за допомогою електронно-обчислювальної техніки. Тому законодавець проводить програму обмеженого застосування певних електронних систем (до яких належать і деякі телекомунікаційні пристрої) шляхом виведення їх з обігу.
У розділі 4 Закону "Про зловживання комп'ютерами" (ComputerMisuseActof 1990) наведено невичерпний пе-
релік електронних пристроїв та систем, заборонених для використання без отримання спеціального дозволу та вилучених з вільного обігу.
Однією з форм забезпечення цієї програми було введення до Кримінального кодексу статті 76-6-409.8. Передбачене нею правопорушення є злочином із формальним складом, оскільки законодавець, формулюючи кримінально-правову норму, пов'язує момент закінчення злочину з вчиненням суспільне небезпечного діяння.
Конкретизуючи поняття телекомунікаційного пристрою, законодавець наводить у диспозиції невичерпний перелік його складових, до яких відносить складові комп'ютера, дані, програмне забезпечення або іншу інформацію чи обладнання. Напевно, маються на увазі не будь-які складові комп'ютера чи програми, а лише такі, що забезпечують виконання операцій, внаслідок яких ці пристрої було заборонено, тобто модулятори та демодулятори електронних сигналів (модеми), спеціальні пристрої, розроблені для дешифрування інформації, чи програмне забезпечення подібного призначення.
Говорячи про інші дані, законодавець передбачає інформацію, що допоможе в реалізації призначення такого незаконного пристрою (скажімо, код шифру чи частоту радіохвилі, на якій ведеться передача конфіденційних даних). Під формулювання "інше обладнання" підпадає будь-яке обладнання, що входить до складу незаконного телекомунікаційного пристрою чи обслуговує його, але безпосередньо не виконує основної функції такого пристрою (чи основні функції, якщо їх кілька).
Склад цього злочину передбачає наявність загального суб'єкта — будь-якої фізичної осудної особи, яка досягла віку кримінальної відповідальності (16 років).
Кваліфікуючою ознакою, що обтяжує відповідальність, визнається навмисний продаж не менш ніж п'яти заборо-
| 13- |
| 196 |
| 197 |
| Розділ 7 |
Міжнародні аспекти інформаційного права
нених телекомунікаційних пристроїв у шестимісячний період (ч. 2 ст. 76-6-409.8).
Відповідальність за кримінальні правопорушення, що безпосередньо використовують специфічні можливості комп'ютера зі злочинною метою чи спрямовані проти порядку роботи комп'ютера або її результатів, передбачено ст. 76-6-703 "Злочинне використання технічних можливостей комп'ютера".
Цією статтею введено кримінальну відповідальність за кілька самостійних форм злочинного використання технічних можливостей електронно-обчислювальної техніки (EOT), загалом спрямованих проти права на "комп'ютерну власність" у широкому розумінні.
Після внесення багатьох змін до цієї статті, прийнятої ще у 1988 p., порядок викладення злочинів у ній не повністю відповідає логічній вимозі об'єднання в кожній частині діянь, спрямованих проти одного об'єкта, адже нові пункти додавались просто в кінець статті, без урахування початкової структури. Тому для полегшення сприйняття спробуємо дещо перегрупувати наведені у статті кримінальні делікти таким чином:
• злочини, в яких посягають на комп'ютер як апарат, річ матеріального світу;
• кримінальні правопорушення, в яких комп'ютер використовується як знаряддя;
• такі, що посягають на комп'ютерну власність у вузькому розумінні;
• спрямовані проти встановленого порядку функціонування комп'ютерної системи;
• група "комп'ютерних злочинів", спрямованих проти права власника на обмеження та встановлення доступу до комп'ютерної системи, а також надання права іншій особі отримати певні комп'ютерні послуги.
Коротке тлумачення деяких термінів законодавець наводить у пунктах 3—5 ст. 76-6-702 "Визначення".
Комп'ютер, згідно з цією статтею, означає будь який електронний пристрій чи засіб зв'язку, що може обробля ти дані.
Під терміном комп'ютерна система законодавецьро зуміє сукупність схожих, підключених чи не підключених один до одного пристроїв програмного забезпечення або іншого схожого комп'ютерного обладнання.
Під комп'ютерною мережею законодавець розуміє з'єднані комунікаційними чи телекомунікаційними лініями комп'ютери або комп'ютери та віддалені термінали. Таким чином, окреслюються всі три можливі варіанти комп'ютерних мереж:
• глобальні, типу Інтернету, де комп'ютери з'єднуються комунікаційними чи телекомунікаційними лініями за допомогою модемів;
• локальні (інтернет), де комп'ютери, що можуть працювати в автономному режимі, поєднані за допомогою спеціальних засобів;
• "сервер-термінали", де комп'ютер-термінал не може працювати окремо від сервера, адже частково використовує його ресурси.
Серед кримінальних правопорушень, в яких комп'ютер використовується як знаряддя, зазначається свідомий дозвіл використання будь-якого комп'ютера, комп'ютерної мережі, комп'ютерної власності чи комп'ютерної системи, програми, програмного забезпечення для розробки чи виконання будь-якого шахрайства або плану введення в оману чи отримання коштів, власності, послуг або інших цінностей на фальшивих підставах (обіцянках чи заявах).
| Розділ 7 |
| 199 |
| 198 |
Міжнародні аспекти інформаційного права
Законодавець безпосередньо в диспозиціях окремих статей перелічує злочинні діяння, які можуть вчинятися за допомогою комп'ютера, вказуючи шахрайство, введення в оману, незаконне отримання коштів, власності, послуг або інших цінностей.
Злочини, що посягають на комп'ютерну власність у вузькому розумінні, можна безпосередньо віднести до "комп'ютерних злочинів".
Своєрідність та незвичність для нас цього формулювання походить насамперед від вживання законодавцем штату Юта терміна, що не має аналога в українському кримінальному законодавстві.
Термін комп'ютерна власність включає електричні імпульси, вироблені за допомогою комп'ютера, дані, інформацію, фінансові документи, програмне забезпечення чи програми у вигляді, що може бути сприйнятий машиною чи людиною, будь-які інші відчутні чи невідчутні елементи, що споріднені з комп'ютерами, комп'ютерними системами та мережами, але не обмежується ними. Таким чином, цей термін охоплює всю інформацію, що вводиться, обробляється комп'ютером та результати цієї діяльності.
Коло предметів дуже широке — "відчутні та невідчутні елементи, споріднені з комп'ютерами, комп'ютерними системами та мережами", охоплюючи майже все, що можна назвати інформацією в будь-якому вигляді.
Термін "електричні імпульси, вироблені за допомогою комп'ютера" дав змогу включити до переліку об'єктів кримінально-правової охорони інформацію, що передається комп'ютерною мережею будь-якого типу, та дані, які комп'ютер приймає чи передає спеціальним пристроям (наприклад, при застосуванні його для обробки результатів, що йому передають спеціальні прибори).
Під програмним забезпеченням чи програмою зако подавець розуміє серію інструкцій чи формулювань у формі, що сприймається комп'ютером, які впливають на його ро-
боту чи дозволяють функціонувати комп'ютерній системі з передбаченим, для досягнення результатом.. Воно включає системне та прикладне програмне забезпечення та його копії, але не обмежується ними. Зауваження щодо виду або способу, в який зберігається ця інформація ("у вигляді, що може бути сприйнятий машиною чи люди ною"), здається дуже важливим, тому що прямо включає як дані, що містяться на магнітному чи оптичному носії, так і їхні надруковані варіанти у знаковій системі. Для запобігання внесенню частих поправок до статті законодавець прям.о вказав на невичерпність цього переліку ("але не обмежується ними").
Наступним, суто "комп'ютерним", злочином є кримінальні правопорушення, спрямовані проти встановленого порядку функціонування комп'ютерної системи. Під ними маються на увазі випадки, коли людина неправомірно, навмисно чи усвідомлюючи неправомірність свого діяння, перешкоджає виконанню чи перериває операції, що виконує комп'ютер.
Перешкоди можуть створюватись як шляхом активних дій (запуск програми чи подання команд, що перешкоджатимуть виконанню такої операції), так і шляхом бездіяльності (незапуск певних програм, неподання команд чи не-підключення пристроїв, необхідних для нормального виконання операції).
Окрему групу "комп'ютерних злочинів", передбачених Кримінальним кодексом штату Юта, становлять злочини, спрямовані проти права власника на обмеження та встановлення доступу до комп'ютерної системи, а також надання права іншій особі отримати певні комп'ютерні послуги.