Під лісовим правопорушенням слід розуміти протиправну дію або бездіяльність (умисну чи необережну), яка завдає шкоди лісам або земельним ділянкам лісового фонду і передбачає юридичну відповідальність винної у цьому особи.
Особи, які вчинили лісове порушення, крім притягнення їх до різних видів відповідальності, зобов'язані повернути самовільно зайняті ділянки лісового фонду за їх належністю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення таких земельних ділянок у придатний для ведення лісового господарства стан здійснюється винними особами, які самовільно зайняли ці ділянки, або за їх рахунок.
Місцеві ради, державні органи охорони навколишнього природного середовища, лісового господарства та інші уповноважені державні органи України в межах своїх повноважень у порядку, визначеному законодавством, вправі приймати рішення про припинення робіт, які порушують вимоги щодо безпеки природного стану лісів та їх відтворення.
Застосування до винних осіб за порушення лісового законодавства України різних Видів відповідальності має певні особливості.
Цивільно-правова відповідальність
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Необхідно сказати, що особливістю цивільно-правової відповідальності за порушення лісового законодавства є те, що вона визначається спеціальними нормативними актами лісового законодавства, має своїм об'єктом охорони не товарно-матеріальні цінності, вартість яких обчислюється у відповідних сумах, а компонент природного середовища, зокрема лісові ресурси, які не мають вартості, і здійснюється шляхом стягнення шкоди за затвердженими таксами.
Такса є умовною одиницею обчислення шкоди і складається з двох частин: перша її частина відображає у грошовій формі ту частку витрат, які вкладені державою на охорону і відтворення цього природного об'єкта, друга — включає суму, що перевищує розмір цих витрат, і стягується як покарання за заподіяну екологічну шкоду у тій її частці, котра не покривається компенсацією дійсних збитків'.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1996 р. № 1464 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству.
Цією постановою, згідно з додатками, визначено розміри такс для обчислення розміру стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями та гро мадянами (за пошкодження дерев і чагарників до ступеня непри-пинення росту; знищення або пошкодження лісових культур, насаджень і молодняка природного походження та самосіву на землях, призначених для лісовідновлення та лісорозведення; знищення або пошкодження сіянців та саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях; самовільний сінокос і випас худоби; знищення і пошкодження лісогосподарських та відмежувальних знаків; знищення або пошкодження мурашників; пошкодження сіножатей та пасовищних угідь; знищення або пошкодження лісоосушувальних каналів, дренажних систем і шляхів; незаконна порубка і пошкодження дерев і чагарників до ступеня припинення росту; самовільна заготівля (збирання) недеревних рослинних ресурсів у порядку спеціального використання, а також загального використання на ділянках, де це заборонено чи допускається тільки за
спеціальним дозволом).
Кратність розміру стягнень визначається пропорційно до неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відповідно до зазначених порушень. Наприклад, за пошкодження дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту одного дерева діаметром до 10 см (у корі біля шийки кореня в сантиметрах) — 0,2 щодо лісів першої групи та 0,1 щодо лісів другої групи; до 12,0 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — залежно від групи лісів і т.ін.
Розмір стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями і громадянами у ре-. зультаті пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, промисловими та комунально-побутовими викидами (скидами) і покидьками, а також внаслідок підпалу або порушень правил пожежної безпеки в лісах, становить: стягнення за пошкодження лісових культур і насаджень природного походження, яке обчислюється в десятикратному розмірі діючих такс на деревину, що відпускається на пні, за першим розрядом у всіх таксових поясах без застосування встановлених норм зниження такс; вартість робіт з припинення негативного впливу на насадження зазначених факторів або гасіння лісової пожежі; вартість робіт з очищення тери-^ торії; вартість робіт, пов'язаних з вирощуванням лісових насаджень до віку деревостанів, що пошкоджені зазначеними негативними факторами.
Зазначені такси для обчислення розміру стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями та громадянами, застосовуються також для обчислення шкоди, заподіяної знищенням, пошкодженням чи незаконною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках, що не входять до лісового фонду.
До підприємств, установ, організацій та громадян, які заподіяли шкоду земельним насадженням у межах населених пунктів, застосовуються такси для обчислення розміру шкоди, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 р. № 559'. Кратність розміру шкоди, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, встановлюється за кожне дерево, кожний кущ чагарника, газон і квітник, які знищені або пошкоджені до ступеня припинення або, відповідно, до ступеня неприпинення росту. Так, за дерево діаметром від 46,1 до 50 см, знищене або пошкоджене до ступеня припинення росту, застосовується такса у розмірі 1100 гривень. Ці такси застосовуються й за самовільне використання земельних ділянок, відведених для озеленення, влаштування на них сміттєзвалищ, випалювання рослинності, випасання худоби, засмічення водойм на їх територіях, проїзд та заїзд транспортних засобів тощо.
У разі порушення лісозаготівельними організаціями, іншими установами та громадянами Правил відпуску деревини на пні, вони несуть деліктову (договірну) матеріальну відповідальність у розмірах майнових стягнень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р. № 1378. В основу розмірів майнових стягнень покладено такси на деревину лісових порід, що відпускається на пні, розмір майнових втрат на вирощення лісу та певні порушення Правил відпуску деревини на пні.
Наприклад, за рубку дерев не на призначених для цього ділянках, рубку без лісорубного квитка (ордера), або не в такій кількості і не тих дерев, що зазначені в матеріалах відведення, а також за пошкодження цих дерев до ступеня припинення росту застосовується десятикратна таксова вартість незаконно зрубаної або пошкодженої деревини; за несвоєчасне наступне оформлення лісорубних квитків (ордерів) на рубку дерев — трикратна таксова вартість зрубаної деревини; за незадовільне або несвоєчасне очищення місць рубок від порубкового залишку, захаращення просік, доріг і смуг завширшки ЗО метрів, прилеглих до лісосік, — двократна вартість витрат на очищення; за невивезення деревини з лісу в установлений термін з урахуванням наданої відстрочки, а також за зберігання її в лісі у літній період з порушенням вимог Санітарних правил в лісах України — двократна таксова вартість деревини тощо.
Майнова (таксова) відповідальність за шкоду, заподіяну видам рослин (лісових), занесених до Червоної книги України, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1993 р. № 399. Особливістю такої відповідальності є встановлення більш значних розмірів майнових стягнень за шкоду, заподіяну цим видам рослин, які обчислюються у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
Відшкодування шкоди, завданої лісовим ресурсам, застосовується до винних осіб незалежно від того, несуть вони адміністративну або кримінальну відповідальність чи ні.
Розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення лісового законодавства зеленим насадженням на земельних ділянках, не віднесених до лісового фонду, обчислюються за таксами, визначеними у підзаконних актах центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, їх органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади, працівникам яких надане право складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Адміністративна відповідальність
Підставою для притягнення винних осіб у порушенні вимог лісового законодавства є адміністративне правопорушення (проступок), під яким розуміють протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на державну власність на ліси, встановлений порядок державного управління в галузі використання, відтворення, охорони і захисту лісів в Україні, права і законні інтереси громадян у галузі використання лісових ресурсів та встановлений правовий режим використання, відтворення, захисту
і охорони лісів.
Законом України від 6 березня 1996 р. «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України з питань охорони навколишнього природного середовища»' внесено зміни і доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП), які вдосконалюють застосування адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства.
Адміністративні правопорушення у цій галузі можна поділити на групи. До першої групи відносяться порушення права державної власності на ліси: самовільна переуступка права лісокористування, а також укладання інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на ліси (ст. 49 КпАП); використання ділянок земель державного лісового фонду для розкорчовування, спорудження будівель, переробки деревини, влаштування складів тощо без належного дозволу на використання цих ділянок (ст. 63 КпАП); порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини та заготівлі живиці (ст. 64 КпАП); незаконна порубка і пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісорозведення (ст. 65 КпАП); перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів, у тому числі й лісових ресурсів (ст. 9Г КпАП).