Порушення режиму заповідних територій включає порушення прав охорони та використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду. Тому правова охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду і порядок використання їх забезпечується й застосуванням засобів адміністративного впливу до винних осіб відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП). Так, ст. 91 КпАП в редакції Закону України від 6 березня 1996 р. передбачається відповідальність за здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, за порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів, самовільну зміну їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.
Суб'єктами цих порушень можуть бути як громадяни України, в тому числі й іноземці, так і посадові особи. Адміністративними видами стягнення за ці порушення можуть бути штрафи у розмірі від 3 до 8 (на громадян) та від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на посадових осіб) з конфіскацією знарядь і засобів учинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів чи без такої.
Протоколи про зазначені види адміністративних правопорушень вправі складати громадські інспектори охорони навколишнього природного середовища (п. 4 ч. 2 ст. 255 КпАП).
Розглядати адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, передбачені ст. 91 КпАП, мають право:
Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного, Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори та державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища (п. 1 ст. 242' КпАП). Крім цього, старшими державними інспекторами та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища штраф у розмірі до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за правопорушення, передбачене ст. 91 КпАП, може стягуватися на місці.
Посадові особи заповідників та інших територій і об'єктів природно-заповідного фонду вправі складати протоколи про правопорушення, передбачені ст. 85 КпАП в частині порушення правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів на цих територіях та об'єктах (п. 5 ч. 2 ст. 255 КпАП).
Кримінальне законодавство передбачає відповідальність за умисне знищення, зруйнування чи зіпсування пам'яток історії і культури, взятих під охорону держави, або територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 207 Кримінального кодексу (КК) України зі змінами, внесеними Законом України від 6 березня 1996 р.). Під знищенням таких об'єктів розуміється приведення їх до повної непридатності з втратою можливості їх відтворення (наприклад, повністю спалюється заповідне урочище тощо); під зруйнуванням — спричинення об'єкту серйозних ушкоджень, внаслідок чого він втрачає свою цінність, але може бути відновлений (наприклад, руйнується рідкісний геологічний вихід на поверхню порід, мінералів); під зіпсуванням — спричинення ушкоджень, що знижують історичну, наукову, культурну чи художню цінність пам'яток, природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну цінність природних об'єктів (наприклад, застосовуються ядохімікати, що завдають шкоди рослинному або тваринному світу, забруднюються території відходами виробництва, нафтопродуктами тощо).
У разі незаконного полювання, рибальства, рубки дерев на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду відповідальність настає за статтями: 160 КК України — за незаконну порубку лісу;
ч. 2 ст. 161 КК України — за незаконне полювання; ч. 2 ст. 162 КК України — за незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом. Передбачає Кримінальний кодекс України також відповідальність і за незаконне видобування корисних копалин на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду — ч. 2 ст. 162' КК України (зі змінами, внесеними Законом України від 6 березня 1996 р.).
До винних осіб за зазначені злочини застосовуються такі види покарань, як позбавлення волі на різні терміни, виправні роботи, штрафи у розмірі від ЗО до 200 мінімальних розмірів заробітних плат з конфіскацією незаконно добутого і знарядь, які були предметом злочину, конфіскацією майна або без конфіскації.
Контрольні питання:
1. Які ознаки включає в себе визначення поняття природно-заповідного фонду?
2. Як класифікуються об'єкти та території природно-заповідного фонду?
3. Які об'єкти природно-заповідного фонду належать до природних об'єктів?
4. Назвіть основні нормативні акти, які регулюють відносини з використання та охорони об'єктів і територій природно-заповідного фонду.
5. У яких правових формах здійснюється використання природно-заповідного фонду?
6. Які види цільового використання об'єктів та територій природно-заповідного фонду?
7. Що таке правовий режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду?
8. Особливості заготівлі грибів, горіхів, лікарських рослин, ягід у межах території природних заповідників.
9. Які особливості правового режиму пам'яток природи?
10. Який порядок створення та оголошення об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення?
11. Які особливості управління територіями і об'єктами природно-заповідного фонду?
12. Які функції здійснюються органами управління в цій галузі?
13. Особливості адміністративно-правової відповідальності за порушення вимог законодавства про природно-заповідний фонд.
14. Майнова (таксова) відповідальність за шкоду, заподіяну природно-заповідному фонду.
Глава 2
Правовий режим використання та охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів
Питання до теми:
1. Поняття і юридична природа курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів.
2. Порядок утворення курортних та лікувально-оздоровчих зон, курортів. Види курортних та лікувально-оздоровчих зон і курортів.
3. Особливості управління у галузі використання та охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів.
4. Правові форми використання курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів.
5. Правова охорона курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів.
6. Проблеми відповідальності за порушення режиму використання та охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів.
§ 1. Поняття і юридична природа курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів
Курортні зони — це освоєні природні території на землях оздо-; ровчого значення, що мають природні лікувальні ресурси та | фактори, необхідні для їх експлуатації будівлі і споруди з об'єкта-( ми інфраструктури, які використовуються, в тому числі шляхом І промислового освоєння, з метою лікування, медичної реабілітації, І профілактики захворювань та поліпшення здоров'я людей. Це — | мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа ли-I манів та озер, морська вода, природні об'єкти і комплекси зі спри-| ятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для ви-| користання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.
Лікувально-оздоровчі зони — це території, які мають виражені природні лікувальні, оздоровчі ресурси і фактори, сприятливі для поновлення і зміцнення здоров'я людей.
Природними лікувальними ресурсами є природні утворення, які формують особливі ландшафти і мікрокліматичні умови в регіоні, що справляють на організм людини оздоровчий ефект — пляжі, акваторії морів, внутрішні водосховища, повітряний басейн, парки, лісопарки, лісні і гірські масиви, соляні (гірські) виробки тощо.
Природними оздоровчими факторами є природні явища, які присутні і виявляються в конкретній місцевості в найоптималь-ніших для організму людини концентраціях і сполученнях: тривалість, інтенсивність і радіаційна безпека сонячного випромінювання, вологість повітря, інтенсивність і направленість вітрів, рівень аеровізації атмосфери, температура навколишнього середовища.
Курорт — це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі, споруди з об'єктами інфраструктури, яка використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. На такій території розташовані санаторно-курортні заклади, заклади відпочинку і культури, видовищні підприємства, підприємства громадського харчування, торгівлі і побутового обслуговування, призначені для обслуговування осіб, що прибувають на курорт для лікування і відпочинку.
Юридичними ознаками курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів виступають:
— підтверджена у встановленому порядку наявність природних лікувальних ресурсів або лікувальних оздоровчих ресурсів і факторів, придатних для використання з метою поновлення та зміцнення здоров'я людей;
— наявність відповідних висновків щодо можливості використання таких територій для лікування, оздоровлення, відпочинку, в тому числі для організації господарської діяльності;
— прийняття відповідними органами рішення про оголошення цих територій та встановлення їх меж, розмірів, видів;
— визначення порядку господарювання, проживання і природокористування для забезпечення охорони зазначених зон, захисту їх від забруднення і передчасного виснаження.