До^аких територій місцевого значення належать території, що мають/загальнопоширені природні лікувальні ресурси. Це ресурси, які зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.
За другою ознакою курортні, лікувально-оздоровчі зони і курорти можна поділити на чотири основних види: бальнеологічні; грязьові; кліматичні; змішані. Території, на яких провідним природним лікувальним фактором є мінеральні води, що використовуються для зовнішніх бальнеопроцедур, а також для прийому усередину відносяться до бальнеологічних. Якщо таким фактором виступають лікувальні грязі, що використовуються у вигляді грязьових аплікацій і грязьових тампонів для порожнинного лікування, то зони відносять до грязьових. Для кліматичних зон основним лікувальним фактором є сприятливий клімат, зумовлений географічним розміщенням місцевості, її висотою над рівнем моря, рельєфом, характером рослинності та іншими особливостями. Території, що володіють кількома природними курортними і лікувальними факторами, належать до змішаних, наприклад, бальнео-грязев.іх, бальнеокліматичних, кліматогрязевих і т.ін.
З урахуванням цієї ознаки визначається медичний профіль (спеціалізація) курортів. За своєю спеціалізацією курорти поділяються на курорти загального призначення та спеціалізовані курорти для лікування конкретних захворювань.
§ 3. Особливості управління у галузі використання та охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів
Управління у галузі використання і охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів тісно пов'язане з управлінням в області курортної діяльності і оздоровчого відпочинку.
Державну політику управління визначає Верховна Рада України шляхом законодавчого закріплення відносин у галузі використання і охорони курортних і лікувально-оздоровчих зон, розвитку курортів, визначення мети, головних завдань, напрямків, принципів і пріоритетів; встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування; створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових та інших регуляторів розвитку курортної галузі; затвердження комплексних і цільових програм.
Управління у сфері діяльності курортів здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері діяльності курортів належить:
— реалізація державної політики у сфері діяльності курортів;
— забезпечення розроблення і виконання державних програм та прогнозів розвитку курортів;
— встановлення норм і правил користування природними лікувальними ресурсами;
— організація ведення державного обліку природних лікувальних ресурсів, лікувально-оздоровчих місцевостей та курортів;
— проведення державної експертизи державних програм розвитку курортів і генеральних планів курортів, що мають державне значення, та їх затвердження;
— затвердження порядку ведення моніторингу природних територій курортів і порядку створення та ведення Державного кадастру природних територій курортів України і Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України;
— вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законів України.
До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів належить:
— реалізація державної політики у сфері діяльності курортів;
— розроблення і виконання державних програм та прогнозів розвитку курортів;
— координація діяльності курортних закладів (незалежно від форм власності), пов'язаної з використанням лікувальних ресурсів, а також діяльності підприємств, установ та організацій, які обслуговують курорти;
— участь у створенні Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України;
— організація наукових досліджень з метою розширення курортного потенціалу держави та підвищення ефективності його використання;
— ведення Державного кадастру природних територій курортів України;
— вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законів України.
До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері діяльності Курортів належить:
— реалізація загальнодержавних і місцевих програм освоєння земель оздоровчого та рекреаційного призначення, генеральних планів (програм) розвитку курортів;
— здійснення контролю за раціональним використанням і охороною природних лікувальних ресурсів, природних територій курортів і прилеглих до них округів санітарної охорони курортів;
— вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законів України.
До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері діяльності курортів належить:
— затвердження місцевих програм розвитку мінеральної сировинної бази, раціонального використання та охорони природних ^ лікувальних ресурсів;
— управління курортами місцевого значення відповідно до закону;
— погодження видачі дозволів на користування природними лікувальними ресурсами державного значення;
— видача дозволів на користування природними лікувальними ресурсами місцевого значення;
— здійснення контролю за використанням природних лікувальних ресурсів;
— внесення до відповідних органів виконавчої влади клопотань про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення;
— вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законів України.
Державне управління в галузі використання та охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон також здійснюють Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет України по водному господарству та інші уповноважені органи державної виконавчої влади.
Контроль за дотриманням правового режиму курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів та облік їх ресурсів здійснюють санаторно-курортні та лікувальні заклади як природокористувачі.
Особливості управління у галузі використання і охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон, курортів виявляються і в процесі реалізації окремих функцій управління, таких як облік кількості та якості цих територій; державний моніторинг природних курортних, лікувальних, оздоровчих ресурсів і факторів; охорона курортних, лікувально-оздоровчих зон, курортів; встановлення та контроль за дотриманням нормативів їх господарського використання тощо.
§ 4. Правові форми використання курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів
Курортні, лікувально-оздоровчі зони та курорти використовуються для організації санаторно-курортної, лікувально-оздоровчої та інших видів рекреаційної діяльності.
Використання курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів
здійснюється шляхом експлуатації корисних для профілактики і лікування громадян екологічних, економічних, культурних властивостей як природних лікувальних, оздоровчих ресурсів і факторів, так і власне території.
На визначення правових форм використання таких територій впливає форма власності на землі оздоровчого призначення, частиною яких вони є. Землі оздоровчого призначення перебувають у державній власності і не можуть передаватися в колективну і приватну власність (ст. 4 Земельного кодексу України), тому правовими формами використання курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів може бути лише користування, у тому числі оренда.
Право користування цими територіями здійснюється в двох видах: загальне і спеціальне.
Загальне користування курортними, лікувально-оздоровчими зонами і курортами здійснюють громадяни в порядку, передбаченому законодавством України і визначеному місцевими радами. Так, в порядку загального водокористування здійснюється користування водами в оздоровчих цілях в місцях, що влаштовуються відповідними радами (ст. 64 Водного кодексу України); користування сприятливим кліматом — одним з основних природних оздоровчих факторів курортних та лікувально-оздоровчих зон.
Спеціальне користування курортними, лікувально-оздоровчими зонами і курортами здійснюють, в основному, санаторно-курортні і лікувальні заклади, заклади відпочинку і культури, видовищні підприємства, підприємства громадського харчування, торгівлі і побутового обслуговування та інші господарюючі суб'єкти, призначені для обслуговування громадян на таких територіях. Підставою для виникнення права спеціального користування є рішення відповідних державних органів, як правило, одночасно про утворення санаторно-курортних або лікувальних закладів і про передачу в їх користування територій, що підлягають особливій охороні. Такі відносини можуть виникати і як самостійні, наприклад, при передачі в користування підприємству джерела мінеральних вод для розливу та реалізації мінеральної води населенню.
Порядок надання в спеціальне користування курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів розрізняється залежно від видів їх природних лікувальних ресурсів та місця розташування. Так, користування лікувальними водними об'єктами для лікувальних, курортних і оздоровчих цілей регулюється Водним кодексом України. і
Родовища корисних копалину що належать до природних лікувальних ресурсів, надаються у користування юридичним і фізичним особам для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Порядок надання у користування таких родовищ визначається Кодексом України про надра та іншими актами законодавства.