Для населених пунктів з кількістю населення більш ніж 1 млн чоловік зелені зони встановлюються за індивідуальними проектами.
Залежно від санітарних і кліматичних умов допускається збільшення чи зменшення площі лісів зелених зон не більш як на 15 відсотків.
У лісостеповій і степовій лісорослинних зонах з лісистістю 2 відсотки і менше до лісопаркової частини належить уся площа лісів зеленої зони. Для забезпечення використання й охорони рекреаційних зон навколо них влаштовуються особливі захисні земельні ділянки лісового фонду радіусом 0,5 кілометра'.
§ 3. Особливості управління в галузі використання та охорони рекреаційних зон
Управління в галузі використання й охорони рекреаційних зон є різновидом суспільних відносин управління в галузі екології, отже йому притаманні всі властивості останнього.
До органів управління, використання і охорони рекреаційних зон належать органи загального державного управління, органи місцевого самоврядування та органи громадського управління.
Загальне державне управління здійснюють Президент України, Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, обласні (міські) та районні державні адміністрації. До їх компетенції належить:
— прийняття рішень про організацію рекреаційних зон державного, місцевого значення та встановлення їх режиму;
— координація діяльності міністерств, відомств, інших установ, підприємств та організацій у питаннях використання і охорони рекреаційних зон;
— погодження поточних та перспективних планів роботи підприємств, установ та організацій, які користуються рекреаційними зонами для здійснення своєї діяльності;
— інші повноваження, передбачені чинним законодавством. Спеціальне державне управління здійснюють центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, Міністерство охорони здоров'я, центральний орган виконавчої влади з питань проведення земельної реформи, забезпечення раціонального використання та охорони земельних ресурсів, центральний орган виконавчої влади з питань водного господарства та інші. Їхні повноваження в галузі використання та охорони рекреаційних зон в основному збігаються з їхніми загальними повноваженнями і визначаються спеціальними положеннями про зазначені органи.
На місцевому та регіональному рівнях управління в галузі використання й охорони рекреаційних зон здійснюють місцеві ради або їх виконавчі органи, якщо їм радами було делеговано частину своїх повноважень. Компетенція цих органів встановлена екологічним законодавством.
Громадське управління здійснюється Українським товариством охорони природи, Українською екологічною академією наук. Українською екологічною асоціацією «Зелений світ».
Особливості управління в галузі використання й охорони рекреаційних зон виявляються в процесі реалізації таких функцій управління: прогнозування, стандартизація, нормування, лімітування, організація обліку природних ресурсів, розподіл і перерозподіл ресурсів.
Управління в галузі використання та охорони рекреаційних зон залежить від виду таких зон. Так, управління рекреаційними зонами в межах населених пунктів та приміських і зелених зон здійснюється здебільшого місцевими радами. При цьому, коли рекреаційна зона утворена у формі юридичної особи, то управління здійснює перш за все її адміністрація. Адміністрація також виступає органом управління рекреаційними зонами на територіях окремих об'єктів природно-заповідного фонду. Особливості управління існують при утворенні будь-якого виду таких зон.
§ 4. Правові форми використання рекреаційних зон
Рекреаційні зони можуть бути використані для рекреаційної діяльності людини за певних соціальних, економічних і технічних умов. Використання рекреаційних зон — це добування корисних для відновлення фізичних і духовних сил людини екологічних, економічних, культурних властивостей навколишнього середовища.
Головна мета використання рекреаційних зон — організація відпочинку населення.
Форми використання рекреаційних зон розрізняються залежно від їх цільового призначення, місця розташування та інших факторів.
До основних форм використання рекреаційних зон належать право власності та право користування, зокрема оренда.
Значна частина рекреаційних зон розташована на землях рекреаційного призначення, тому користування ними залежить від форм використання таких земель.
Землі рекреаційного призначення перебувають у власності держави і не можуть передаватися у колективну та приватну власність, тому основною формою їх використання є право користування, а отже і оренда.
Право користування рекреаційними зонами здійснюється у двох видах: загальне та спеціальне. Загальне користування рекреаційними зонами здійснюють громадяни в порядку, який визна чається місцевими радами згідно з містобудівними нормами. Це — користування парками, скверами, бульварами, садами населених пунктів.
Спеціальне користування рекреаційними зонами здійснюють громадяни та господарюючі суб'єкти на підставі рішень компетентних органів держави з метою організації рекреаційної та пов'язаною!' з нею діяльності. Такі відносини можуть виникати як самостійні (наприклад, передача в користування земельної ділянки для будівництва атракціонів), так і другорядні (наприклад, користування земельною ділянкою, зайнятою танцювальним майданчиком, на підставі договору оренди останнього).
Незалежно від підстави виникнення права користування рекреаційними зонами, усі суб'єкти зобов'язані:
— дотримуватися цільового характеру використання таких зон;
— раціонально та економне використовувати корисні властивості природних об'єктів та територій рекреаційних зон;
— вживати необхідних заходів з охорони, відтворення рекреаційних ресурсів, припиняти їх вичерпання та руйнування;
— дотримуватися екологічних вимог;
— своєчасно вносити плату за користування;
— здійснювати заходи з відтворення та підвищення рекре-аційної цінності території.
різновидом спеціального користування рекреаційними зонами є оренда.
Предметом орендних відносин є територія або окремі природні об'єкти. При цьому сторонами договору оренди виступають, з одного боку, місцеві ради, з другого — будь-яка правоздатна юридич-
ї на особа, метою діяльності якої визначено організацію відпочинку
; населення.
Зміст орендних відносин рекреаційних зон містить, окрім загальних прав та обов'язків природокористувачів, спеціальні, перед-
і бачені договором, метою якого є підвищення гарантій цільового,
І раціонального використання таких територій.
Використання рекреаційних зон, розташованих на землях при-
' родоохоронного призначення, має деякі особливості, які випливають із правового режиму таких земель. Рекреаційні зони на територіях ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних і зоологічних парків можуть використовуватися як на праві користування (в тому числі і оренди), так і на праві власності залежно від форми власності самих об'єктів природно-заповідного фонду. При цьому обов'язковою умовою використання таких зон є дотримання режиму земель природоохоронного і рекреаційного призначення. Суб'єктом права власності може бути будь-яка правоздатна фізична чи юридична особа, метою діяльності якої є організація відповідного об'єкта природно-заповідного фонду. Право користування такими рекреаційними зонами схоже з правом користування на землях рекреаційного призначення.
Форми використання рекреаційних зон розрізняють залежно від характеру їх експлуатації: індивідуальне використання та колективне. До першого слід віднести природокористування рекреаційними територіями, спеціальне природокористування громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність в галузі рекреації. До другого належить використання рекреаційних зон для організованого масового відпочинку, використання рекреаційних територій юридичними особами для організації відпочинку своїх працівників та інше.
§ 5. Правова охорона рекреаційних зон
Правова охорона рекреаційних зон — це система організаційних, правових, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, охорону від несприятливого впливу, відтворення і підвищення рекреаційної цінності, дотримання їх правового режиму. Правова охорона рекреаційних зон спрямована на забезпечення права громадян на дозвілля та відпочинок, на збереження та покращення їхнього здоров'я, задоволення духовних та культурних потреб.
Основними правовими формами охорони рекреаційних зон є:
— встановлення компетентними органами правил та норм з охорони й відтворення природних об'єктів рекреаційних зон;
— визначення заборон і обмежень у здійсненні господарчої та іншоьдіяльності на територіях рекреаційних зон;
— ведення обліку, контролю, нагляду за якістю природних об'єктів рекреаційних зон, дотримання вимог їх правового режиму;
— розроблення нормативів рекреаційного навантаження на одиниці площі;
— закріплення прав та обов'язків з раціонального використання природних об'єктів рекреаційних зон;
— виділення особливо захищених ділянок лісового фонду навколо рекреаційних територій;