— припинення порушень рекреаційного законодавства;
— відновлення порушених прав громадян і застосування встановлених заходів відповідальності до порушників;
— економічне стимулювання раціонального використання та охорони рекреаційних зон;
— проведення інших заходів та встановлення інших вимог з охорони рекреаційних зон.
Екологічні вимоги залежать від цільового призначення рекреаційних зон, їх місця розташування та інших факторів. Конкретні вимоги щодо охорони рекреаційних зон у межах населених пунктів встановлюються місцевими радами. Правова охорона рекреаційних зон у приміських та зелених зонах залежить від правового режиму таких зон, але в повному обсязі не збігається, оскільки для рекреаційних територій встановлені більш суворі вимоги. Якщо рекреаційні зони є частиною об'єктів природно-за-(» повідного фонду, правова охорона їх визначається аналогічно до І охорони таких об'єктів з урахуванням їх цільового призначення. Е Правову охорону рекреаційних зон здійснюють місцеві ради, на ? території яких створюються такі зони, незалежно від їх ор-; ганізаційної форми. Значну частину заходів з охорони проводять | центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та Міністертво охорони здоров'я України. Спеціальні обов'язки покладаються на органи виконавчої влади з питань лісового господарства, з питань водного господарства, з питань проведення земельної реформи, забезпечення ; раціонального використання та охорони земельних ресурсів та | інші. Захист прав та інтересів громадян здійснюють судові органи І і прокуратура.
§ 6. Проблеми відповідальності за порушення режиму використання та охорони рекреаційних зон
: Відповідальність за порушення режиму використання і охорони ; рекреаційних зон — один із видів юридичної відповідальності, ; який виявляється як обов'язок зазнавати несприятливих наслідків : за їх порушення, тому їй притаманні всі риси, властиві інституту
екологічної відповідальності. Водночас вона має і свої особливості, | які визначаються специфікою об'єкта посягання. ;: До них належать:
— спеціальний об'єкт посягання — рекреаційні зони та інші території, які особливо охороняються, об'єкти природно-заповідного фонду, до складу яких входять рекреаційні зони;
— наявність шкоди у вигляді зниження, знищення рекреаційної цінності відповідних територій;
— взаємозв'язок і взаємозалежність порушень використання та ; охорони рекреаційних зон і права на відпочинок громадян;
— непоправність або дуже складне відтворення рекреаційної ' цінності території;
— наявність, окрім економічної та екологічної, як правило, моральної шкоди, завданої громадянинові чи суспільству.
Чинне законодавство не містить спеціальних норм, які передбачають відповідальність за порушення режиму використання та охорони рекреаційних зон, що є одним з його недоліків. Разом з тим у ньому є ряд норм, застосування яких можливе у відносинах, що розглядаються.
Порушення вимог використання і охорони рекреаційних зон може дістати вираз у:
— самовільному використанні територій рекреаційних зон;
— псуванні, пошкодженні, знищенні природних комплексів, територій і об'єктів природи рекреаційних зон;
— нецільовому використанні рекреаційних зон;
— здійсненні на території рекреаційних зон забороненої господарської діяльності;
— порушенні вимог щодо використання і охорони рекреаційних зон;
— самовільній забудові будівлями, спорудами територій рекреаційних зон.
Більшу частину зазначених порушень можна звести до порушень земельного, лісового законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд України.
Під самовільним використанням територій рекреаційних зон розуміють використання земельних ділянок у межах рекреаційних зон, встановлених у визначеному порядку, без відповідного дозволу компетентних державних органів, а також використання за рішенням відповідного органу, але з порушенням встановленого порядку. Кримінальна відповідальність за вказане порушення може застосовуватися згідно зі ст. 199 Кримінального кодексу (КК) України як за самовільне захоплення землі після застосування до винного за такі ж дії протягом року адміністративного стягнення. Адміністративна відповідальність за це порушення передбачена ст. 53" (самовільне зайняття земельної ділянки), ст. 63 (незаконне використання земель державного лісового фонду), ст. 91 (порушення правил охорони та використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду) Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП).
За псування, пошкодження, знищення природних комплексів, територій і об'єктів природи рекреаційних зон винні притягаються до кримінальної відповідальності згідно із ч. 2 ст. 89 (умисне знищення або істотне пошкодження лісових масивів шляхом підпалу), ст. 160 (незаконна порубка лісу), ст. 162' (незаконне видобування корисних копалин), ст. 228 (забруднення водойм та атмосферного повітря), ст. 207 (знищення, зруйнування чи зіпсування природних об'єктів, взятих під охорону держави) КК України, якщо зазначені порушення здійснені в межах кордонів рекреаційних зон. Адміністративна відповідальність за такі порушення передбачена ст. 52 (псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель), ст. 65 (незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка), ст. 72 (пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, шкідливими викидами, відходами та покидьками), ст. 78 (викид забруднюючих речовин в атмосферу з перевищенням нормативів або без дозволу і шкідливий фізичний вплив на атмосферне повітря), ст. 153 (пошкодження або самовільна порубка зелених насаджень у містах) КпАП.
У разі нецільового використання рекреаційних зон винні несуть адміністративну відповідальність згідно зі ст. 53 (використання земель не за цільовим призначенням) КпАП.
Здійснення в межах рекреаційних зон забороненої господарської діяльності тягне за собою адміністративну відповідальність згідно зі ст. 53 (невиконання природоохоронного режиму використання земель), ст. 91 (використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду для господарських потреб) КпАП.
Порушення вимог щодо використання і охорони рекреаційних зон може діставати вияв у невиконанні вимог щодо використання та охорони природних об'єктів, які розташовані на територіях рекреаційних зон, за що застосовується адміністративна відповідальність (ст.ст. 52, 57, 59, 60, 63, 67, 72, 73, 78, 91 КпАП).
За самовільну забудову територій рекреаційних зон будівлями, спорудами до винних застосовується кримінальна відповідальність за ч. 2, 3 ст. 199 КК України та адміністративна — за ст.ст. 53, 63, 97 КпАП.
Порядок застосування кримінальної та адміністративної відповідальності встановлюється КК України та КпАП.
Порушення законодавства про використання та охорону рекреаційних зон нерідко супроводжується заподіянням шкоди, яка має економічний, екологічний або моральний характер.
Економічна шкода дістає вияв у втраті економічної цінності ресурсів рекреаційної зони (порубка дерев, кущів, псування, втрата можливості подальшого використання майна, знищення рослинного покриву місць відпочинку тощо).
Екологічна шкода посягає на інтереси людини в екологічно небезпечному навколишньому природному середовищі, її право на відпочинок. Вона виявляється в забрудненні територій рекреаційних зон, спустошенні їх водних об'єктів, знищенні рекреаційної цінності і якості природних об'єктів рекреаційних зон та ін.
Заподіяння громадянину або організації моральної шкоди пов'язане з цільовим призначенням рекреаційних зон, тобто реалізацією права на відпочинок. При цьому моральна шкода може полягати в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, втратою можливості його відновлення, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного суспільного життя тощо.
Шкода, спричинена в результаті порушення режиму рекреаційних зон, підлягає компенсації в розмірах і порядку, визначених законодавством України залежно від виду шкоди, об'єкта посягання. Так, якщо рекреаційна зона створена в межах об'єктів природно-заповідного фонду, розміри шкоди визначаються на підставі кадастрової еколого-економічної оцінки включених в склад рекреаційної зони територій і об'єктів, яка проводиться згідно із Законом «Про природно-заповідний фонд України» та на підставі спеціальних такс.
Шкода, спричинена лісу на територіях рекреаційних зон, відшкодовується в розмірах і порядку, визначених лісовим законодавством.
Майнова відповідальність за шкоду, завдану деревам і зеленим насадженням на території рекреаційних зон населених пунктів, регулюється спеціальним законодавством.
Однією із проблем майнової відповідальності у відносинах, що розглядаються, є те, що чинне законодавство не враховує цінності природних об'єктів і комплексів рекреаційних зон для організації відпочинку населення, тому розроблення спеціального нормативного акта з цього питання є однією з нагальних потреб.
Діяльність підприємств, яка здійснюється з порушенням режиму використання і охорони рекреаційних зон, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена в порядку, передбаченому постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р.
Місцеві ради, державні органи охорони навколишнього природного середовища, лісового господарства та інші уповноважені державні органи України в межах своєї компетенції, у порядку, визначеному законодавством, припиняють роботи, які здійснюються підприємствами, установами, організаціями та громадянами, якщо під час їх проведення не виконуються встановлені спеціальні вимоги щодо використання та охорони рекреаційних зон.