Контрольні питання:
1. Що таке рекреаційні зони?
2. Яка їх юридична природа?
3. Дайте визначення правового режиму рекреаційних зон.
4.'Розкрийте зміст правового режиму використання і охорони рекреаційних зон.
5. Які бувають види рекреаційних зон?
6. Які особливості управління в галузі використання і охорони рекреаційних зон?
7. Які особливості оренди рекреаційних зон?
8. Правові форми охорони рекреаційних зон.
9. Особливості відповідальності за порушення режиму використання та охорони рекреаційних зон.
Глава 4
Правовий режим виключної (морської) економічно! зони і континентального шельфу
Питання до теми:
1. Виключна (морська) економічна зона та континентальний шельф як об'єкти правового регулювання, використання і охорони.
1.1. Поняття, склад і юридична природа виключної (морської) економічної зони.
1.2. Поняття, склад і юридична природа континентального шельфу.
2. Особливості використання природних багатств континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
2.1. Правове регулювання наукових досліджень у виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі.
3. Особливості управління в галузі використання та охорони природних багатств континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
4. Правова охорона виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу.
5. Відповідальність за порушення законодавства в галузі використання та охорони природних багатств континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
§ 1. Виключна (морська) економічна зона та континентальний шельф як об'єкти правового регулювання, використання і охорони
Поєднання розгляду в одній главі правового режиму виключної (морської) економічної зони та правового режиму континентального шельфу зумовлено тим, що ці об'єкти становлять єдину екосистему, де здійснюється комплексне використання і охорона надр, вод і об'єктів тваринного світу.
Особливість правового регулювання, використання і охорони виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу полягає у застосуванні не тільки норм національного законодавства, а й Конвенції 00Н з морського права 1982 р. Саме в частині V Конвенції «Виключна економічна зона»* та частині VI «Континентальний шельф» містяться норми, що закріплюють суверенні права, юрисдикцію та обов'язки прибережної держави щодо використання та охорони цих об'єктів.
Концепція економічної зони, незважаючи на те, що вона була поширена і на неживі ресурси, які знаходяться на дні моря і в його надрах, не усунула і не замінила концепцію континентального шельфу'.
У той же час, аналізуючи співвідношення правових режимів економічної зони і континентального шельфу, Молодцов С.В. зазначає, що врахування специфічних інтересів різних держав, які мають відношення до континентального шельфу, призвело до встановлення, по суті, подвійного режиму: одного для континентального шельфу в межах економічної зони і іншого — для континентального шельфу, що розташований за межами економічної зони2.
Враховуючи той факт, що «в умовах Чорного моря межі виключної (морської) економічної зони збігаються з межами юридичного континентального шельфу»3, та факт закріплення в ч. 2 ст. 4 Закону України від 16 травня 1995 р. «Про виключну (морську) економічну зону України4 положення про те, що суверенні права та юрисдикція України щодо морського дна виключної (морської) економічної зони і його надр реалізуються відповідно до законодавства України про континентальний шельф та Кодексу України про надра, вважаємо, що правове регулювання використання і охорони морського дна та надр виключної (морської) економічної зони України тотожне правовому регулюванню використання та охорони її континентального шельфу.
1.1. Поняття, склад і юридична природа виключної (морської) економічної зони
Конвенція 00Н з морського права 1982 р. створила по суті новий міжнародно-правовий вид простору Світового океану — виключну економічну зону5.
Відповідно до ст. 55 Конвенції виключна економічна зона — це район, що розташований за межами територіального моря і прилягає до нього6. Ширина виключної економічної зони не повинна перевищувати 200 морських миль, відлічених від вихідних ліній, від яких вимірюється ширина територіального моря (ст. 57 Конвенції)7.
Аналогічне положення міститься в ст. 2 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України», згідно з якою морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать, становлять виключну (морську) економічну зону України.
Отже, виключна (морська) економічна зона України має такі складові:
1) морські райони, включаючи дно та води, що його покривають;
2) райони, прилеглі зовні до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать.
Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України.
Відповідно до ст. З Закону «Про виключну (морську) економічну зону» делімітація* цієї зони проводиться з урахуванням законодавства України шляхом укладення угод з державами, побережжя яких протилежні побережжю України або суміжні з ним, на підставі принципів і критеріїв, загальновизнаних у міжнародному праві, з метою досягнення справедливого вирішення цього питання.
Особливість правового режиму виключної (морської) економічної зони полягає в законодавчому закріпленні суверенних прав України щодо розвідки, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і неживих, у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами і щодо здійснення інших видів діяльності з економічної розвідки та розробки зазначеної зони, у тому числі виробництва енергії шляхом використання води, течій і вітру.
Це означає, що ніхто, крім України, або без її згоди не може проводити розвідку і розробку природних ресурсів в її виключній (морській) економічній зоні.
Крім суверенних прав на природні ресурси, Закон «Про виключну (морську) економічну зону України» передбачає юрисдикцію України у своїй виключній (морській) економічній зоні стосовно створення і використання штучних островів, установок і споруд; здійснення морських наукових досліджень; захисту та збереження морського середовища.
У силу такої юрисдикції Україна як прибережна держава має виключне право споруджувати, а також дозволяти і регулювати створення і експлуатацію штучних островів, установок і споруд (наприклад, платформ і бурових вишок для розвідки і видобутку нафти, платформ та інших споруд для збирання океаністичних відомостей щодо морських течій, взаємодії океану і атмосфери) в межах економічної зони. Над усіма такими установками і спорудами прибережна держава здійснює виключну юрисдикцію, у тому числі юрисдикцію щодо митних, податкових, санітарних і імміграційних законів і правил, а також законів і правил, що стосуються безпеки'.
Враховуючи положення Конвенції 00Н з морського права 1982 р., Україна в Законі «Про виключну (морську) економічну зону України» закріпила свої суверенні права щодо використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони.
Водночас у чинному законодавстві України (розділ VI Декларації про державний суверенітет України2, ст. 13 Конституції України, ч. 1 ст. 4 Закону «Про економічну самостійність Української РСР»3, ст. 9 Закону «Про власність»4, ст. 4 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища») природні ресурси виключної (морської) економічної зони визнано власністю народу України.
З огляду на це, чинне законодавство України в цій частині необхідно привести у відповідність до норм міжнародного права та спеціального законодавства про виключну (морську) економічну зону, враховуючи пріоритетність останніх.
Гарантією реалізації прав та обов'язків інших держав (як прибережних, так і тих, що не мають виходу до морів) у виключній (морській) економічній зоні України є закріплення в національному законодавстві та загальновизнаних нормах міжнародного права свободи судноплавства і польотів, прокладання підводних кабелів і трубопроводів та інших видів використання морського простору.
Виключна (морська) економічна зона України має такі юридичні ознаки:
1. Визначення в установленому порядку меж виключної (морської) економічної зони.
2. Закріплення суверенних прав та юрисдикції України у своїй виключній (морській) економічній зоні.
3. Затвердження умов і порядку використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони як українськими, так і іноземними юридичними і фізичними особами.
4. Врахування прав інших держав у виключній (морській) економічній зоні відповідно до норм міжнародного права та національного законодавства.
Виключна (морська) економічна зона є об'єктом суверенних прав та юрисдикції України, об'єктом комплексного використання, управління та охорони.
Враховуючи специфіку цього комплексного об'єкта природи, відносини, що виникають у сфері використання та охорони виключної (морської) економічної зони, врегульовані як спеціальними Нормативними актами, так і нормами гірничого, водного, фауністичного законодавства.
Законодавство про виключну (морську) економічну зону спрямоване на забезпечення раціонального використання та охорони її багатств і складається з норм: Конвенції 00Н з морського права 1982 р., де визначаються особливий правовий режим виключної економічної зони, порядок використання, збереження та охорони природних ресурсів цієї зони, порядок спорудження та експлуатації штучних островів тощо; Конвенції про захист Чорного моря від забруднення, прийнятої 21 квітня 1992 р. на Конференції причорно-иорських країн (м. Бухарест) та ратифікованої постановою Верхов-нсп Ради України від 4 лютого 1994 р.', інших міжнародно-право-впх Документів.