4) добування водних живих ресурсів для наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілей;
5) добування водних живих ресурсів, зокрема для утримання і відтворення у неволі чи напіввільних умовах з комерційною та іншими цілями;
6) виробництво енергії шляхом використання води, течій і вітру тощо.
Законодавством заборонено захоронення в межах цих об'єктів відходів або інших матеріалів і предметів.
Чинним законодавством встановлено окремі вимоги щодо збереження і використання рибних та інших живих ресурсів виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу, а саме:
1) забезпечення оптимального використання рибних та інших живих ресурсів; .,
2) здійснення промислу рибних та інших живих ресурсів, а також досліджень, розвідок та інших операцій, пов'язаних з таким промислом, іноземними юридичними та фізичними особами лише на підставі міжнародних угод із дотриманням вимог щодо збереження таких ресурсів'.
Окремо в спеціальних нормативних актах визначено умови створення і використання штучних островів, установок і споруд та проведення морських наукових досліджень.
Відповідно до ст.ст. 60, 80 Конвенції з морського права 1982 р. та чинного законодавства, Україна у своїй виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі має виключне право створювати, а також дозволяти і регулювати спорудження, експлуатацію та використання штучних островів, установок і споруд для морських наукових досліджень, розвідки та розробки природних ресурсів, а також інших економічних цілей.
Реалізація юрисдикції України щодо створення і використання штучних островів, установок і споруд здійснюється шляхом розробки і прийняття митних, податкових, санітарних та імміграційних законів і правил, а також законів і правил, що стосуються її безпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону «Про виключну (морську) економічну зону України» гарантією безпеки як для судноплавства, так і штучних островів, установок і споруд є встановлення навколо останніх зон безпеки.
Ширина зон безпеки не повинна перебільшувати 500 метрів, відлічених від кожної точки їх зовнішнього краю, за винятком випадків, коли інше дозволено загальновизнаними міжнародними стандартами або рекомендовано відповідною міжнародною організацією.
Гарантією належного утримання та експлуатації штучних островів, установок, споруд є законодавче закріплення положень та вимог щодо:
1) відповідальності юридичних і фізичних осіб України та інших держав, міжнародних організацій за утримання та експлуатацію штучних островів, установок і споруд;
2) забезпечення утримання у належному стані постійних засобів попередження про їх наявність;
3) прибирання будь-яких залишених або не використовуваних установок і споруд у найкоротший термін і таким чином, щоб не створювати перешкод судноплавству і рибальству або загрози забруднення морського середовища;
4) повідомлення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України про створення штучних островів, будівництво установок і споруд, встановлення навколо них зон безпеки, а також повну або часткову ліквідацію цих установок і споруд.
2.1. Правове регулювання наукових досліджень у виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі
Відносини щодо проведення наукових досліджень у виключній І (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі Ук-| раїни врегульовані ст. 246 Конвенції, ст.ст. 13—15 Закону «Про ви-і ключну (морську) економічну зону України», Указом Президії Вер-; ховної ради СРСР «Про континентальний шельф», постановою Ради Міністрів СРСР «Про порядок проведення робіт на континен-< тальному шельфі СРСР і охороні його природних багатств».
| Наукові дослідження у виключній (морській) економічній зоні
та на континентальному шельфі України проводяться лише на і підставі дозволів спеціально уповноважених органів.
І Морські наукові дослідження у виключній (морській) еко-' немічній зоні та на континентальному шельфі мають право проводити всі держави, незалежно від їх географічного положення, їх ; юридичні і фізичні особи, а також міжнародні організації за умови
дотримання законодавства України.
І Спеціально уповноважені органи дають згоду на проведення та-; ких досліджень за умови, що останні проводитимуться лише у мирних цілях для розширення знань про морське середовище на благо ; людства і не нестимуть загрози навколишньому природному сере-' довищу.
Іноземні держави, їх юридичні і фізичні особи, а також міжнародні організації, які мають намір проводити морські наукові дослідження у виключній (морській) економічній зоні України, подають спеціально уповноваженим органам України за шість місяців до передбачуваної дати початку здійснення морського наукового : проекту повну інформацію про:
1) характер і цілі проекту;
2) методи і засоби, що будуть використані, включаючи назву, тип і клас суден, опис наукового обладнання;
3) точні географічні координати районів, в я'лх буде здійснюватися проект;
4) передбачувані дати першого прибуття і кінцевого відправлення дослідницьких суден чи, у відповідних випадках, розміщення і зняття обладнання;
5) назву закладу, під егідою якого проводиться проект, прізвище та ініціали директора і особи, відповідальної за проект;
6) ступінь можливості України брати участь або бути представленою у проекті.
Законодавством передбачено перелік обставин, за яких Україна може відмовити у проведенні морських наукових досліджень у своїй виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі іншим державам, їхнім юридичним і фізичним особам, міжнародним організаціям, а саме:
1) проект безпосередньо пов'язаний з розвідкою та розробкою як живих, так і неживих природних ресурсів;
2) проект передбачає буріння морського дна, використання вибухових речовин або привнесення шкідливих речовин у морське середовище;
3) проект включає спорудження, експлуатацію або використання штучних островів, установок і споруд;
4) інформація про характер і цілі проекту є неточною;
5) іноземна держава, її юридичні і фізичні особи чи відповідна міжнародна організація, яка здійснює проект, мають невиконані зобов'язання перед Україною, що виникли з раніше здійснюваного проекту.
Гарантією належного проведення морських наукових досліджень є законодавче закріплення умов їх проведення, а саме:
1) забезпечення участі представників України у морських наукових дослідженнях, наприклад, на борту науково-дослідницьких суден та інших науково-дослідних установках, надання спеціально уповноваженим органам України на їхнє прохання попередні доповіді, а також інші матеріали і висновки досліджень;
2) надання спеціально уповноваженим органам України на їхнє прохання можливості доступу до всіх даних і зразків, одержаних під час морських наукових досліджень, передача їм матеріалів, з яких можна зробити копію, і зразки, які можна розділити без заподіяння шкоди їх науковій цінності, а також надання інформації, що містить оцінку таких даних, зразків і результатів досліджень, або надання допомоги в оцінці та інтерпретації;
3) не перешкоджати діяльності, що здійснюється з метою реалізації суверенних прав та юрисдикції України;
4) негайне інформування спеціально уповноважених органів України про будь-які істотні зміни у програмі досліджень;
5) обов'язок прибрати науково-дослідні установки або обладнання після завершення досліджень, якщо не укладено угоди про інше.
За умови, якщо морські наукові дослідження проводяться з порушенням вищезазначених вимог, спеціально уповноважені органи України можуть прийняти рішення про тимчасову заборону (зупинення) цих досліджень. Рішення про тимчасову заборону (зупинення) може бути скасовано цими органами, а дослідження продовжено, як тільки інша держава, її юридична чи фізична особа або міжнародна організація, що здійснює дослідження, усуне порушення та дасть гарантію стосовно дотримання встановленого Законом «Про виключну (морську) економічну зону України» порядку.
Морські наукові дослідження підлягають негайному припиненню у таких випадках:
1) якщо такі дослідження проводяться без дозволу спеціально уповноважених органів України або з відхиленням від положень, встановлених законодавством;
2) якщо такі дослідження проводяться із суттєвими відмінностями від початкового проекту досліджень.
§ 3. Особливості управління в галузі використання та охорони природних багатств континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони
Управління в галузі використання та охорони природних багатств континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони є одним з видів управління в галузі екології, якому притаманні всі ознаки останнього.
Управління в цій галузі здійснюють органи загальної та спеціальної компетенції: Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, Міністерство екології та природних ресурсів України, Державна екологічна інспекція Мінекоресурсів України, Міністерство аграрної політики України та його органи рибоохорони, Прикордонні війська України, інші державні органи.
Як приклад, розглянемо повноваження в цій галузі окремих органів. Так, Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень здійснює реалізацію законодавства про виключну (морську) економічну зону та континентальний шельф; забезпечує розробку державних програм у цій галузі, зокрема Державної програми захисту Азовського і Чорного морів; координує діяльність міністерств, відомств, інших установ та організацій України у питаннях охорони виключної (морської) економічної зони; встановлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних багатств континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, зокрема затверджує ліміти використання рибних запасів; встановлює порядок суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі, керує зовнішніми зв'язками України в галузі охорони континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони тощо.