Суб'єктами, уповноваженими на прийняття рішень щодо відчуження земель несільськогосподарського призначення для різних потреб, є:
а) сільські, селищні, міські ради або уповноважені ними органи — щодо земель комунальної власності;
б) районні, обласні. Київська і Севастопольська міські державні адміністрації. Рада міністрів Автономної Республіки Крим — щодо земель державної власності;
в) Фонд державного майна України, його регіональні відділення та органи приватизації Автономної Республіки Крим спільно з Держкомземом України та його органами на місцях — щодо земель, на яких знаходяться об'єкти незавершеного будівництва, автозаправні станції, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню.
Зміст реформування земельних правовідносин складають права та обов'язки різних суб'єктів щодо здійснення конкретних дій або виконання спеціально покладених функцій та доручень.
Чинне законодавство узагальнено закріплює права та обов'язки вищезазначених суб'єктів земельних відносин у сфері земельної реформи, конкретизуючи переважно повноваження щодо здійснення конкретних дій, що дозволяє розкрити зміст цих правовідносин шляхом виділення особливостей правосуб'єктності основних суб'єктів, задіяних у процесі здійснення земельної реформи.
Так, громадяни, підприємства, установи, організації, в інтересах яких запроваджено здійснення земельної реформи, мають право:
а) бути учасниками земельних перетворень в державі;
о) ініціювати перед уповноваженими органами вирішення питань про зміну юридичного титулу на відповідні земельні ділянки в порядку, встановленому чинним законодавством України;
в) заявляти клопотання, звертатися до уповноважених органів про винесення рішень у встановлені терміни щодо набуття, зміни та припинення прав на відповідні земельні ділянки;
г) оскаржувати в установленому порядку до судових органів незаконні дії уповноважених осіб та третіх осіб, які порушують земельно-правові інтереси, надані законодавством України, угодами сторін та іншими незабороненими правовстановлюючими документами;
д) на збереження наданих правомочностей щодо постійного володіння та пожиттєвого успадкування (для громадян) відповідних земельних ділянок до оформлення права власності або права землекористування;
е) вільного виходу з різних об'єднань громадян з виділенням відповідної частки землі в натурі і юридичним оформленням правомочностей на вказану земельну ділянку;
є) набувати прав на земельні ділянки, що передаються безоплатно визначеним у законодавстві категоріям громадян та фізичним особам;
ж) набувати прав на земельні ділянки, що відчужуються у держави на компенсаційних засадах;
з) володіти, користуватися, а в передбачених законом випадках і розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно перебувають у них на титулі права користування та права власності;
й) на першочергову пролонгацію угод щодо користування, в тому числі й на умовах оренди, землями в порядку, визначеному законодавством України;
і) вимагати через відповідні юрисдикційні органи відновлення та захисту порушених прав, встановлених законодавством у сфері земельної реформи.
Виходячи з аналізу чинного законодавства в цій сфері, можна сформулювати й обов'язки вищезазначених суб'єктів:
а) дотримуватися встановлених організаційно-правових форм участі в процесі реформування правовідносин у сфері земельної реформи;
б) оформляти у встановлені терміни право власності чи право користування земельними ділянками, які знаходилися у користуванні громадян та юридичних осіб;
в) дотримуватися офіційно легалізованих процедур щодо набуття прав на земельні ділянки залежно від їх цільового призначення та правового режиму;
г) використовувати приватизовані та набуті іншим легальним способом земельні ділянки у межах граничних розмірів загальної площі, встановлених нормами Земельного кодексу України;
д) не порушувати у процесі реформування земельних правовідносин прав та законних інтересів інших осіб та держави;
е) дотримуватися законодавства в сфері земельної реформи та умов договорів, пов'язаних з використанням, відтворенням і охороною земельних ділянок як об'єктів земельної реформи;
є) відшкодовувати збитки, завдані незаконними діями під час проведення земельної реформи і реалізації спеціальної правосуб'єктності в цій сфері.
і У той же час законодавством у сфері земельної реформи визна-I чаються повноваження та конкретні зобов'язання суб'єктів, на які І покладено функції організації, координації, контролю та забезпе-•• чення реформування земельних правовідносин. у Зокрема, на першому етапі здійснення земельної реформи місцеві ради та Кабінет Міністрів України зобов'язувалися:
а) провести інвентаризацію земель усіх категорій, визначивши:
— використання земельних ділянок не за цільовим призначенням;
— нераціональне використання земель;
— використання їх небезпечними способами, що призводить до зниження родючості грунтів, хімічного, радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;
б) здійснити реєстрацію громадян, які бажають вести відповідне господарство та займатися відповідною діяльністю:
— організувати селянське (фермерське) господарство;
— розширити особисте підсобне господарство;
— займатися індивідуальним садівництвом;
— одержати в користування земельні ділянки для городництва, сінокосіння, пасовищ;
в) провести облік і аналіз клопотань підприємств, установ, організацій щодо використання їх земель для:
— ведення підсобного сільського господарства;
— колективного садівництва;
— колективного городництва;
г) розглянути у встановлений термін обгрунтування потреб підприємств, установ, організацій, які використовували земельні ділянки для сільськогосподарських та несільськогосподарських цілей.
Кабінет Міністрів України, крім того, зобов'язувався:
а) вирішити питання про створення відповідного органу для здійснення земельної реформи;
б) виділити відповідні кошти і матеріально-технічні ресурси, необхідні для проведення земельної реформи;
в) забезпечити підготовку у вищих навчальних закладах необхідної кількості фахівців-землевпорядників з метою задоволення потреб у них місцевих рад, землевпорядних та природоохоронних органів.
Відповідні зобов'язання було покладено й на місцеві ради, зокрема:
д) вирішення питань на підставі матеріалів інвентаризації земель про припинення права користування земельними ділянками, які:
— використовувалися не за цільовим призначенням з порушенням встановлених вимог;
— використовувалися нераціонально;
б) здійснення передачі вказаних земельних ділянок до складу земель запасу для першочергового надання громадянам:
— для організації селянських (фермерських) господарств;
— для ведення особистого підсобного господарства;
— для зайняття садівництвом і городництвом;
в) розробку пропозицій щодо перерозподілу земель у встановленому законом порядку з урахуванням потреб у земельних ділянках фізичних і юридичних осіб;
г) розгляд узагальнених пропозицій щодо перерозподілу земель на засіданнях постійних депутатських комісій та на сесіях рад.
Звісно, зобов'язання та відповідні права вказаних та інших органів періодично змінюються залежно від рівня досягнення мети і завдань земельної реформи.
У подальшому для Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських рад було передбачено такі зобов'язання:
а) розробити і затвердити відповідно державну, республіканську, обласні (міські) програми земельної реформи на відповідний період;
б) передбачити у цих програмах на кожний рік заходи щодо організаційно-правового, кадрового, наукового, матеріально-технічного забезпечення земельної реформи, а також необхідний обсяг фінансування і джерела відповідних фінансових коштів;
в) визначити перелік сільськогосподарських підприємств та організацій, землі яких підлягають передачі в колективну та приватну власність на рік. На наступні роки — визначати такі переліки не пізніше як за один місяць до початку наступного року з дотриманням вимог Земельного кодексу України щодо земель, які не підлягають приватизації.
Кабінет Міністрів, крім того, зобов'язувався розробити у встановлений термін рекомендації про складання проектів щодо роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, а також пропозиції щодо змін і доповнень, які випливають з положень ЗК України.
Обласні ради зобов'язувалися вирішити при необхідності питання про передачу земель, а районні ради, відповідно, в установлений термін — питання щодо надання юридичним особам земельних ділянок для колективного городництва за рахунок існуючих земель запасу.
На Верховну Раду Автономної Республіки Крим, обласні, Київську і Севастопольську міські ради покладаються обов'язки щодо:
а) визначення конкретних термінів закінчення передачі у приватну власність громадянам земельних ділянок, якими вони користувалися до 15 квітня 1992 р.;
б) інформування Верховної Ради України щоквартально до 5 числа наступного за кварталом місяця про хід виконання вищеназваних обов'язків.
Селищні і міські ради, відповідно, зобов'язувалися:
а) визначити потребу жителів міст і селищ міського типу в земельних ділянках для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва;