II. На землях населених пунктів (міст, сіл, селищ міського типу):
а) земельні ділянки, що використовуються для індивідуального житлового будівництва, господарських будівель та 'їх обслуговування;
б) земельні ділянки для дачного та гаражного будівництва.
в) землі приватизованого житлового фонду та прибудинкові території, якщо створені товариства власників, яким ці земельні ділянки передаються у спільну сумісну власність;
г) земельні ділянки сільськогосподарського призначення, включені до меж відповідно міст і селищ міського типу до проведення їх вилучення або викупу в установленому порядку.
Проте не можуть бути об'єктами приватизації земельні ділянки загального користування на землях населених пунктів, що використовуються як:
1) шляхи сполучення (площі, майдани, вулиці, дороги, набережні, проїзди, бульвари, проспекти та інші шляхи);
2) місця знешкодження, утилізації відходів (звалища тощо);
3) території для розміщення будівель органів державної влади та державної виконавчої влади;
4) місця відпочинку, оздоровлення та рекреації (набережні, парки, міські ліси, сквери тощо);
5) місця розташування об'єктів державного матеріального резерву;
6) природні неокультурені пасовища та сінокоси;
7) місця поховання та пантеони (кладовища).
III. На землях промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого несільськогосподарського призначення:
а) присадибні земельні ділянки, призначені для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель;
б) земельні ділянки для дачного і гаражного будівництва;
в) земельні ділянки, які використовуються для індивідуального та колективного садівництва. ;
Однак об'єктами приватизації не можуть визнаватися:
1) землі гірничодобувної промисловості;
2) землі єдиної енергетичної системи;
3) землі єдиної космічної системи;
4) землі транспорту;
5) землі зв'язку;
6)землі оборони;
7) земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти державного матеріального резерву;
8) земельні ділянки загального користування.
IV. На землях лісового фонду:
такими об'єктами, як виняток, можуть бути земельні ділянки (лісові угіддя), які входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств (невеликі ділянки лісів — до 5 гектарів).
V. На землях водного фонду:
як виняток, підлягають безоплатній передачі у власність селянських (фермерських) господарств земельні ділянки водоймищ та боліт (невеликі — до 3 га), що входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств.
VI. Землі запасу з метою передачі у приватну власність громадянам України та об'єднанням громадян для вищезазначених потреб.
Зміст земельних приватизаційних правовідносин складають права і обов'язки відповідних суб'єктів.
Так, громадяни та інші особи — суб'єкти приватизації мають право:
а) вносити клопотання чи подати заяву (для фізичних осіб) до органів приватизації про передачу відповідної земельної ділянки у приватну власність;
б) вимагати її своєчасного розгляду та інформування про прийняте рішення;
в) звертатися до суду із скаргою на неправомірні дії відповідних органів і посадових осіб;
г) отримати земельні ділянки в натурі та своєчасно юридичне оформити і посвідчити відповідні права;
д) отримати в установленому порядку державний акт, інші пра-вовстановлюючі документи на право власності на земельну ділянку;
е) звертатися до юрисдикційних органів про поновлення та захист порушених прав на приватизацію земельних ділянок.
У той же час на суб'єктів приватизації покладаються такі обов'язки:
а) погодити в установленому порядку з місцевими радами, органами державного нагляду та контролю та суміжними землевласниками і землекористувачами обгрунтовані розміри та місцезнаходження земельної ділянки;
б) виконувати рішення суду щодо питань з приводу приватизації;
в) дотримуватися вимог проекту відведення земельної ділянки та встановленого її розміру;
г) своєчасно надати документ про громадянство для внесення запису (відмітки) про передачу земельної ділянки;
д) зареєструвати державний акт на право масності на землю та ін. Відповідно органам приватизації надані такі права:
а) відмовляти за наявності законних підстав у зверненні про безоплатну передачу земельних ділянок;
б) визначати місце розташування та розміри земельних ділянок, що підлягають безоплатній передачі у власність;
в) ініціювати безоплатну передачу земель у власність суб'єктам приватизації;
г) вилучати відповідну земельну ділянку з метою її подальшої безоплатної передачі у приватну власність суб'єктам приватизації;
д) вимагати від суб'єктів приватизації надання документів, що підтверджують розмір та місцерозташування земельної ділянки, яка безоплатно передається у власність, тощо.
На органи приватизації покладено такі обов'язки:
, а) розглянути клопотання про безоплатну передачу земельних
• ділянок у встановлений термін;
б) у разі згоди передати земельну ділянку у власність, замовити землевпорядній організації розробку проекту її відведення;
Г в) розглянути проект відведення земельної ділянки та підготува-? ти відповідні висновки;
••• г) прийняти рішення про передачу земельної ділянки у
І власність або відмову у задоволенні заяви (клопотання);
' д) дотримуватися встановлених термінів на безоплатну передачу земельних ділянок;
е) своєчасно оформити та видати суб'єктам приватизації право-
:• встановлюючі документи про право власності на земельну ділянку,
^ що передається безоплатно у власність;
є) провести реєстрацію правовстановлюючого документа на право власності на землю.
Важливе значення мають відповідні юридичні обставини, з якими пов'язуються підстави зміни та припинення земельних приватизаційних правовідносин. Зокрема, підставами зміни та припи-
. нення цих правовідносин можна вважати: рішення суду про
| обов'язкову (примусову) передачу земельних ділянок у приватну
І або колективну власність, проведення відповідних землевпорядних
І робіт та оформлення земельних відносин.
І Підставами припинення земельних приватизаційних пра-
; вовідносин можуть бути:
І а) видача державного акта на право власності та його
| реєстрація;
б) рішення суду про задоволення позову про відведення земельної ділянки в натурі та видачі документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку.
Відповідно до чинного законодавства приватизація земель здійснюється згідно з установленими юридичними процедурами, що спрямовані на своєчасну і законну передачу земельних ділянок у приватну власність громадян та колективну власність їх об'єднань.
Аналіз чинного законодавства дозволяє виділити такі моделі правових процедур можливої приватизації земель:
1. Передача земельних ділянок у приватну власність громадян із земель запасу.
2. Передача у власність земельних ділянок, що знаходились у користуванні суб'єктів приватизації.
3. Передача земель у власність громадянам для заняття селянським (фермерським) господарством.
4. Передача земельних ділянок у колективну власність садівницьких товариств та приватну власність членів цих товариств.
5. Передача земель у колективну власність сільськогосподарським товаровиробникам.
6. Передача земельних ділянок у приватну власність членам сільськогосподарських підприємств, кооперативів, акціонерних товариств та інших сільськогосподарських товаровиробників у разі їх виходу з них та сертифікаційно-ресертифікаційного оформлення прав на землю (сертифікаційно-ресертифікаційна передача земель у приватну власність громадян).
І. Передача земельних ділянок у власність громадян із земель запасу (повна процедура) включає такі дії суб'єктів земельних приватизаційних правовідносин (ч.ч. З, 4 ст. 17 ЗК України):
1. Подання заяви про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність до сільської, селищної або міської ради за місцем розташування земельної ділянки.
У заяві зазначається її бажаний розмір, місце розташування земельної ділянки, мета використання та склад сім'ї.
2. Розгляд заяви та обґрунтовуючих матеріалів відповідною радою у місячний термін і прийняття можливих рішень:
а) про передачу земельної ділянки у власність громадянину за наявності згоди;
б) про відмову у передачі земельної ділянки громадянину у приватну власність.
3. У разі згоди на передачу земельної ділянки у приватну власність відповідна місцева рада замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення.
4. Стадія розроблення проекту відведення земельної ділянки.
5. Погодження проекту відведення земельної ділянки з:
а) сільською (селищною) радою;
б) районними (міськими) спеціалізованими органами виконавчої влади:
— землевпорядними організаціями;
— природоохоронними органами;
( — санітарними органами;
і — органами архітектури.
16. Подання погодженого проекту відведення земельної ділянки громадянину у приватну власність до районної (міської) ради для прийняття рішення.
7. У разі відмови відповідною радою громадянину у передачі йому у приватну власність земельної ділянки із земель запасу, його заява і обґрунтовуючі матеріали подаються відповідно до районної, міської ради, в адміністративному підпорядкуванні якої є район. 8. Прийняття рішення про передачу громадянину у власність зе-