2. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після їх перетворення на колективні сільськогосподарські підприємства.
3. Право на земельну частку (пай) мають члени:
а) колективного сільськогосподарського підприємства;
б) сільськогосподарського кооперативу;
в) сільськогосподарського акціонерного товариства;
г) пенсіонери, які раніше працювали в цих господарствах і залишилися їх членами, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
4. Рівні права в процесі паювання всіх членів колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів, акціонерних товариств на вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв).
5. Вартість земельної частки (паю) для кожного з перерахованих підприємств, кооперативів, акціонерних товариств визначається виходячи із грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюються за Методикою грошової оцінки земель, затвердженої Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай).
6. Визнання права на земельну частку (пай) на першому етапі суб'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави з подальшим обмеженням форм його відчуження до прийняття нового Земельного кодексу України'.
7. Землі, передані у колективну власність, підлягають в найкоротші строки поділу на земельні частки (паї) без виділення в натурі (на місцевості) організаціями землеустрою.
Підставами здійснення паювання земельних часток визнано:
1. Наявність державного акта на право колективної власності.
2. Список членів відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, затверджений загальними зборами цих господарств.
3. Зобов'язальний характер сукупності нормативно-правових норм та приписів щодо здійснення паювання земельних часток земель, переданих у колективну власність вищеназваних товаровиробників.
Процедура паювання земельних часток — встановлений нормативно-правовий порядок поділу земель, переданих у колективну власність, на земельні частки (паї) і юридичне посвідчення прав на них шляхом оформлення та видачі земельного правовстановлюю-чого документа кожному члену цих господарств у формі сертифіката на право на земельну частку (пай).
Така процедура передбачає:
1. Утворення комісії в колективних сільськогосподарських підприємствах, кооперативах, акціонерних товариствах з числа їх працівників для обчислення розмірів земельної частки (паю).
2. Обчислення комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному колективному сільськогосподарському підприємству, кооперативу, акціонерному товариству.
3. Подача обчислених комісіями розмірів земельної частки (паю) на розгляд та затвердження районної державної адміністрації.
4. Розгляд та прийняття рішення районною державною адміністрацією щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному господарству.
5. Виготовлення та видача громадянам сертифікатів на право на загальну частку (пай) за єдиним в Україні зразком, у якому вказується:
а) назва відповідного сільськогосподарського підприємства, кооперативу, товариства;
б) його місцезнаходження;
в) адміністративно-територіальна приналежність;
г) прізвище, ім'я, по батькові члена господарства;
д) місце проживання;
е) підстава та назва районної державної адміністрації, яка прийняла рішення;
є) дата прийняття рішення;
ж) підтвердження наданого права на земельну частку (пай) у складі земель, які перебувають у колективній власності відповідного господарства;
з) розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах без визначення межі цієї частки в натурі (на місцевості);
й) вартість земельної частки (паю) у відповідній грошовій сумі;
і) підпис, прізвище та ініціали голови районної державної адміністрації;
й) дата видачі та посвідчення відповідною печаткою.
6. Реєстрація сертифіката на права на земельну частку (пай) у спеціальній Книзі реєстрації цих документів відповідною районною державною адміністрацією.
7. Посвідчене право на земельну частку (пай) може бути об'єктом договірних відносин, зокрема купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.
Цей перелік та можливості щодо відчуження є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, якщо інше не буде передбачено в законі та постанові Кабінету Міністрів України, якому доручено затвердити форму сертифіката на право на земельну частку (пай).
Важливою формою переходу прав на землю від права на земельну частку (пай) до права приватної власності на цю ділянку є процедура розпаювання земельної ділянки або реєстрації прав на землю.
Юридичною підставою для реалізації такого права стала норма ч. 9 ст. 5 ЗК України, за якою кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу або акціонерного товариства в разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості). У подальшому це право було деталізоване нормативними актами щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва, якими, зокрема, передбачалося право кожного члена вищезазначених господарств безперешкодно вийти з нього та одержати безкоштовно в приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що посвідчується державним актом на право приватної власності на землю.
Цей процес вважаю за доцільне назвати «розпаюванням», а оформлення відповідного права приватної власності — «ресер-тифікацією», який спрямований на привласнення відповідної земельної частки та виникнення права приватної власності.
Процес розпаювання земель колективної власності та ресер-тифікації права на земельну частку (пай) базується на таких принципах та юридичних можливостях:
1. Право безперешкодного виходу з колективних господарств.
2. Право виділення в натурі належної частки.
3. Наявність особистого волевиявлення особи — члена відповідного колективного господарства.
4. Добровільний характер здійснення відповідних дій та отримання в приватну власність належної частки земельної ділянки.
5. Вільний вибір форм господарювання на цій земельній ділянці приватним шляхом (одноособове) або об'єднання земельних ділянок, майна, коштів та праці щодо організації та здійснення відповідної діяльності.
6. Право добровільного створення на базі земельних ділянок відповідних організаційно-правових форм підприємницької діяльності:
а) селянських (фермерських) господарств;
б) спільних сільськогосподарських підприємств, асоціацій, спілок, акціонерних товариств, інших кооперативних підприємств і організацій;
в) створення приватних (приватно-орендних) підприємств, різних господарських товариств, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності на землю та майно.
7. Вказане право не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів, товариств або будь-якими іншими рішеннями.
8. Надання новим власникам розпайованих і ресертифікованих земельних ділянок різних правових можливостей щодо розпорядження земельними ділянками, які передані на праві приватної власності:
а) надавати в орендне землекористування;
б) відчужувати у законний спосіб — дарувати, обмінювати, продавати громадянам України;
в) передавати у спадщину;
г) передавати в заставу;
д) здійснювати інші розпорядчі повноваження, які не змінюють цільового призначення цих земельних ділянок.
"Процедура розпаювання земельних часток передбачає:
1. Подання заяви до колективного сільськогосподарського підприємства, відповідного кооперативу, акціонерного товариства про вихід з цих господарств та виділення належної частки земель у натурі (на місцевості).
2. Обговорення та прийняття рішення загальними зборами відповідних колективних господарств про вихід їх окремих членів із земельними частками та відведенням їх у натурі на місцевості:
3. У разі відмови в задоволенні заяви таке рішення загальних зборів колективних сільськогосподарських підприємств може бути оскаржене заявником до суду за місцем розташування земельної ділянки.
4. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) органами землеустрою (інженером-землевпорядником).
5. Звернення заявника до відповідної сільської, селищної, міської ради із заявою про виготовлення та видачу державного акта на право приватної власності на землю.
6. Видача державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.
7. Реєстрація вказаного акта в спеціальній Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю.
8. Повернення до районної державної адміністрації сертифіката на право на земельну частку (пай).
9. Вільне розпорядження земельною ділянкою в порядку, встановленому земельним законодавством України.
Процес приватизації земель в Україні забезпечується певними
юридичними гарантіями.
Юридичні гарантії здійснення приватизації земель в Україні — це юридичні засоби, що забезпечують безперешкодну і безоплатну передачу земельних ділянок у власність громадян та їх об'єднань.
Можна виділити такі групи юридичних гарантій:
1. Матеріально-правові.
2. Організаційно-правові.
3. Процесуально-правові.
4. Забезпечувально-правові.
1. Матеріально-правові гарантії:
а) закріплення в законодавстві права громадян та їх об'єднань на отримання відповідно у приватну та колективну власність земельних ділянок;
б) встановлення нормативно-правовим шляхом нормування розмірів таких земельних ділянок;