Основні умови придбання земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності:
а) мета придбання земельної ділянки — ведення підприємницької діяльності;
б) суб'єкти — громадяни України та юридичні особи, в статутному фонді яких відсутня частка загальнодержавної власності;
в) придбання земельних ділянок здійснюється за рішенням відповідних державних адміністрацій, виконавчих комітетів рад;
г) придбання земельних ділянок здійснюється шляхом купівлі-продажу земельних ділянок у власність;
д) купівлі-продажу підлягають тільки землі несільськогосподарського призначення;
е) це можуть бути і земельні ділянки, на яких знаходяться вже приватизовані об'єкти;
є) суб'єктами придбання земельних ділянок можуть бути громадяни, які виступають покупцями відповідно до законодавства про приватизацію. Придбання земельної ділянки в цьому разі здійснюється у той же спосіб, що й приватизація розташованих на них об'єктів.
Процедура набуття права власності на ці земельні ділянки:
1. Подача громадянами та юридичними особами заяви (клопотання) до відповідної державної адміністрації, виконавчого комітету місцевої ради за місцем розташування земельної ділянки.
2. Рішення державної адміністрації, виконкому про відведення земельної ділянки та підготовки проекту відведення земельної ділянки для ведення підприємницької діяльності.
3. Складання проекту відведення земельної ділянки.
4. Оцінка вартості земельної ділянки.
5. Продаж земельної ділянки виконкомом відповідної ради за ціною, затвердженою місцевою адміністрацією з урахуванням експертної оцінки цієї земельної ділянки.
6. Укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки на підставі рішення та проекту відведення.
7. Нотаріальне посвідчення договору і оплата вартості земельної ділянки.
8. Реєстрація договору купівлі-продажу земельної ділянки.
9. Видача Державного акта на право власності на земельну ділянку.
10. Кошти від продажу земельної ділянки залишаються в розпорядженні місцевих рад.
11. Власники земельних ділянок реалізують свої повноваження щодо володіння, користування, розпорядження шляхом:
а) купівлі-продажу, дарування земельних ділянок несільськогосподарського призначення;
б) обміну, заповіту, застави цих ділянок;
в) передачі земельних ділянок як внеску до статутного фонду товариств і підприємств;
г) здавання в оренду земельних ділянок іншим особам.
Особливості купівлі-продажу земельних ділянок несільськогоспо-дарського призначення.
Набуття права власності на ці земельні ділянки здійснюється відповідно до вимог Указу Президента України від 19 січня 1999 р. «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення».
Об'єктами купівлі-продажу є:
а) земельні ділянки несільськогосподарського призначення;
б) земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності;
в) земельні ділянки, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, в т.ч. об'єкти незавершеного будівництва;
г) земельні ділянки, на яких є законсервовані об'єкти, що приватизовані (відчужені).
Такі земельні ділянки щорічно заносяться до переліків, які затверджуються відповідними радами або уповноваженими ними органами, місцевими державними адміністраціями. Радою міністрів Автономної Республіки Крим.
Розробляється технічний паспорт на земельну ділянку, в якому визначаються правові режими, кількісні та якісні характеристики, проект її відведення, що його розробляють місцеві органи земельних ресурсів.
Приймається рішення відповідної ради, уповноваженого нею органу, місцевої державної адміністрації. Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Суб'єкти купівлі-продажу:
а) продавці земельних ділянок несільськогосподарського призначення;
б) покупці земельних ділянок несільськогосподарського призначення.
Продавці земельних ділянок несільськогосподарського призначення:
а) сільські, селищні, міські ради або уповноважені ними органи — щодо земель комунальної власності;
б) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим — щодо земель загальнодержавної власності.
Покупцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення є:
а) громадяни України — суб'єкти підприємницької діяльності;
б) юридичні особи України;
в) група покупців, що набувають земельну ділянку в спільну сумісну або спільну часткову власність.
Процедура продажу земельних ділянок:
1. Покупці подають до відповідної ради або уповноваженого нею органу, місцевої державної адміністрації. Ради міністрів Автономної Республіки Крим заяву чи клопотання за формою, що зазначена вище.
2. Вказані органи приймають рішення про продаж або відмову у продажу земельної ділянки в місячний термін від дня надходження заяви (клопотання).
Підставами для відмови є:
а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення;
б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
в) порушення справи про банкрутство покупця або про припинення його діяльності як юридичної особи.
3. Рішення вищезазначених органів є підставою для укладання угоди купівлі-продажу земельної ділянки.
4. Організація купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, у т. ч. визначення її вартості на підставі експертної оцінки, проводиться місцевими державними органами земельних ресурсів.
5. Укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
6. Оплата вартості земельної ділянки, в тому числі з можливим розстроченням платежу.
7. Нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.
8. Виготовлення і видача Державного акта на право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення.
9. Реєстрація Державного акта на право власності на землю в місцевих державних органах земельних ресурсів.
10. Кошти, одержані від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній або комунальній власності, зараховуються відповідно до Державного бюджету України або на спеціальні бюджетні рахунки рад, на території яких знаходяться придбані земельні ділянки.
§ 5. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення
Землями сільськогосподарського призначення визнаються земельні ділянки, які перебувають на праві власності або праві користування у фізичних і юридичних осіб та які відповідно до земельно-кадастрової документації використовуються для потреб сільського господарства або призначені для цієї мети. Чинне земельне законодавство до таких земель відносить:
а) земельні ділянки, надані сільськогосподарським підприємствам і організаціям, а також громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
б) земельні ділянки сільськогосподарського призначення, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам;
в) земельні ділянки сільськогосподарського призначення, передані у приватну власність безоплатно або іншим шляхом для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, ведення садівництва та здійснення іншої діяльності в сфері сільськогосподарського виробництва;
г) земельні ділянки, що знаходяться у користуванні громадян для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасання худоби;
д) земельні ділянки сільськогосподарських науково-дослідних установ, навчальних закладів, сільських професійно-технічних училищ, загальноосвітніх шкіл — для дослідних, навчальних цілей, пропаганди передового досвіду і ведення сільського господарства;
е) земельні ділянки, надані у користування несільськогоспо-дарським підприємствам, установам та організаціям, громадським об'єднанням, релігійним організаціям для ведення підсобного господарства;
є) земельні ділянки, які перебувають у користуванні інших юридичних і фізичних осіб з метою ведення сільського господарства.
До земель сільськогосподарського призначення можуть бути віднесені земельні ділянки, які відповідно до земельно-кадастрових документів не передані у власність, не надані в користування громадянам і юридичним особам, але призначені для ведення сільського господарства.
Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення:
1. В основу визначення їх правового режиму покладений принцип цільового використання:
а) ведення сільського господарства;
б) здійснення різних видів сільськогосподарського товарного виробництва;
в) обслуговування потреб сільськогосподарської діяльності (городництво, сінокосіння тощо);
г) сільськогосподарська науково-дослідна, навчальна, експериментальна діяльність, обмін досвідом у сфері сільськогосподарського виробництва;
д) ведення підсобного сільського та особистого підсобного господарства;
е) здійснення іншої сільськогосподарської діяльності. 2. Основні розпорядчі повноваження щодо розподілу і перерозподілу земель сільськогосподарського призначення та здійснення інших функцій управління в цій сфері (ведення кадастру, здійснення землеустрою, контролю тощо) покладаються відповідно на Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, місцеві ради та інші спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади.
3. Землі сільськогосподарського призначення за своїм функціональним призначенням є переважно основним засобом виробництва в сільському господарстві, територіальною основою для розміщення об'єктів сільського господарства, а також частково — для розселення сільського населення селянських (фермерських) господарств, розміщення внутрігосподарських шляхів сполучення, об'єктів інженерної, технічної, соціальної інфраструктури.