Відомості про землі мають базуватися на даних державного земельного кадастру і використовуватися разом з іншими даними містобудівного кадастру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
14. Здійснення державного контролю за використанням і забудовою земель, призначених для задоволення містобудівних потреб, забезпечення можливості проведення на них запланованої містобудівної діяльності покладається на органи державної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, спеціально уповноважені на це державні органи та їх підрозділи на місцях.
15. Наявність спеціальних обов'язків власників земельних ділянок і землекористувачів щодо озеленення і благоустрою відповідних територій міст, селищ міського типу та сільських населених пунктів.
Використання земельних ділянок на землях населених пунктів може здійснюватися на праві власності або праві землекористування.
На титулі права власності можуть використовуватися:
а) присадибні земельні ділянки громадян для будівництва індивідуальних жилих будинків і господарських будівель;
б) земельні ділянки, передані громадянам для будівництва гаражів;
в) земельні ділянки, передані громадянам для будівництва дач;
г) прибудинкові території та земельні ділянки, на яких розташовані приватизовані багатоквартирні будинки та передані у власність товариствам власників чи забудовників таких квартир;
д) придбані в установленому порядку земельні ділянки із земель населених пунктів для здійснення підприємницької діяльності або на яких розташовані об'єкти незавершеного будівництва та автозаправні станції, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню;
е) інші земельні ділянки на землях населених пунктів, придбані громадянами у приватну власність шляхом викупу, переходу прав власників на будівлі і споруди, купівлі-продажу, міни, спадщини тощо.
На праві загального та спеціального землекористування можуть використовуватися такі земельні ділянки на землях населених пунктів:
а) землі загального користування:
— майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, бульвари;
— парки, міські ліси, сквери;
— сінокоси, пасовища (неокультурені);
— кладовища, пантеони тощо;
— місця знешкодження та утилізації відходів;
б) землі спеціального користування:
— земельні ділянки, надані для розміщення будинків державної влади та державної виконавчої влади*;
~ земельні ділянки підприємств, установ, організацій для здійснення управлінських, господарських та інших видів діяльності в різних галузях народного господарства відповідно до їх функціонального призначення;
— земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти соціальної, культурно-побутової та інженерної інфраструктури;
— земельні ділянки житлових, житлово-будівельних, гаражно-будівельних, дачно-будівельних та інших кооперативів;
— земельні ділянки, надані громадянам для індивідуального, гаражного і дачного будівництва;
— земельні ділянки, передані в постійне та тимчасове користування для зайняття підприємницькою діяльністю;
— орендовані земельні ділянки у зв'язку з придбанням об'єктів незавершеного будівництва та автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню;
— земельні ділянки, надані в користування іншим юридичним і фізичним особам.
Б. Особливості правового режиму земель промисловості, транспор-" ту, зв'язку, оборони, іншого призначення.
Землі промисловості — землі, надані в користування або придбані у власність у встановленому порядку для зайняття підприємницькою діяльністю і використовуються для розміщення та експлуатації основних підсобних та допоміжних будівель і споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та ' інших підприємств, розміщення їх під'їзних шляхів, адміністративно-побутових будинків, інженерних мереж та інших споруд.
Землі транспорту, зв'язку та іншого призначення — землі, надані в користування організаціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього водного, повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам та організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач і зв'язку.
Землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України та інших військових формувань і внутрішніх військ.
1. Склад цих земель та юридичні засади використання визначаються спеціальним законодавством:
а) Законом України від 27 березня 1991 р. «Про підприємства»';
б) Законом України від ЗО червня 1993 р. «Про дорожній рух»2;
в) Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 р.3;
г) Законом України від 10 листопада 1994 р. «Про транспорт»4;
д) Законом України від 4 липня 1996 р. «Про залізничний транспорт»';
е) Законом України від 15 травня 1996 р. «Про трубопровідний транспорт»2 та ін.
2. Особливості правового режиму використання та охорони земель спеціального призначення:
а) багатогранність цільового використання земельних ділянок (для потреб промисловості, транспорту, зв'язку тощо);
б) множинність внутрішньогалузевого управління в сфері використання та охорони вказаних земель (наприклад, Міністерство транспорту України та його департаменти (адміністрації). Міністерство палива та енергетики України, Міністерство оборони України та ін.).
3. Наявність спеціального підзаконного нормативно-правового регулювання у вигляді норм відводу земель для відповідних потреб:
а) Норми відводу земель для автомобільних доріг (СН 407-74);
б) Норми відводу земель для залізниць (СН 468-74);
в) Норми відводу земель для аеропортів (СН 457-74);
г) Норми відводу земель для магістральних трубопроводів (СН 452-73);
д) Норми відводу земель для ліній зв'язку (СН 461-74);
е) Норми відводу земель для електричних мереж напругою 0,4— 5000 кВт (СН 465-74)3;
є) інші норми, які визначають особливості та порядок відведення смуг відведення (смуг земель) для відповідних видів діяльності.
4. Чітка нормованість земельних ділянок, наданих для промислових потреб, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, визначених нормами відведення, державними будівельними нормами.
5. Встановлення розміру земельних ділянок для промислових, транспортних та інших спеціальних потреб з метою розміщення відповідних об'єктів та їх обгрунтування відповідно до проектно-кошторисної документації.
6. Відведення вказаних земельних ділянок з урахуванням черговості їх освоєння (тобто, в міру розміщення і забудови різних виробничих, комунально-побутових та інших об'єктів із наступним використанням за цільовим призначенням).
7. Встановлення довкола земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони тощо санітарних, захисних, охоронних зон, у яких забороняється житлове будівництво та проживання населення. Розміри цих зон визначаються залежно від ступеня екологічної небезпеки діяльності, що здійснюється, та поширення негативного впливу від експлуатації цих об'єктів відповідно до класифікації їх за п'ятьма класами небезпеки (1000 м; 500 м; 300 м; 100 м; 50 м).
8. Особливий склад об'єктів землекористування (будівельні майданчики, виробничі території, смуги відведення, смуги земель, ділянки земель тощо, для яких притаманний відповідний режим використання (розміщення автомобільних шляхів, залізничних колій, трубопроводів, підземних ліній електропередач, зв'язку тощо).
9. Наявність обов'язків власників об'єктів землекористування з відшкодування збитків і втрат сільськогосподарського виробництва в разі надання їм у користування земель сільськогосподарського призначення, або в разі встановлення цих зон з виключенням з обороту земель сільськогосподарського і лісогосподарського використання чи переведення їх до менш цінних земель та в разі втрати якості земель внаслідок виробничої діяльності за межами цих зон, а також обов'язків щодо відновлення цих земель, зокрема, шляхом рекультивації (знесення, зберігання, нанесення, планування, біологічного поліпшення якості тощо).
10. Використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони здійснюється переважно юридичними особами на титулі права землекористування з обмеженою можливістю їх використання громадянами України, іншими фізичними особами на титулі права землекористування, а також громадянами України на титулі права власності в разі зайняття ними підприємницькою діяльністю на землях промисловості.
11. Розташування цих земель за межами населених пунктів, оскільки включення їх до складу населеного пункту обумовлює зміну правового режиму земель населених пунктів відповідного функціонального призначення та зонування території.
12. Обмеження господарської та іншої діяльності суб'єктів права власності на землі та землекористувачів на суміжних земельних ділянках, на яких встановлено режим санітарної, захисної чи охоронної зони щодо розміщення господарських та інших об'єктів, складування виробничих та побутових відходів, будівництва висотних будівель, споруд тощо.
13. Поєднання права тимчасового та постійного землекористування на цих землях.
Використання земельних ділянок на праві тимчасового землекористування допускається в разі необхідності проведення розвідувальних, будівельних, монтажних робіт, встановлення освітлювального, сигналізаційного, комунікативного обладнання, зведення окремих споруд, мережі підземних ліній зв'язку, електропередач, монтажу підземних трубопроводів (нафтопроводів, газопроводів, продуктопроводів), теплотрас тощо. В усіх інших випадках використання земельних ділянок для потреб промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого спеціального призначення здійснюється на праві постійного землекористування відповідно до вимог чинного земельного законодавства та проектно-кошторисної документації.