14. Відповідальність за порушення правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення визначається нормами ЗК України, спеціальним законодавством, що регулює вказані види діяльності, а склади таких правопорушень передбачені відповідно Кодексом України про адміністративні правопорушення. Кримінальним кодексом України, іншими актами законодавства України.
В. Правовий режим земель природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного призначення.
Юридичні засади режиму вказаних земель визначаються:
а) нормами Закону України від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст.ст. 60—64);
б) Законом України від 16 червня 1992 р. «Про природно-заповідний фонд України»';
в) Законом України від 5 жовтня 2000 р. «Про курорти»2;
г) нормами Закону України від 15 вересня 1995 р. «Про туризм» (ст.ст. З, 12, 22, 26 та ін.)3;
д) нормами Закону України від 8 червня 2000 р. «Про охорону культурної спадщини»4.
До земель природоохоронного призначення відносяться ділянки земель, на яких розташовані об'єкти природно-заповідного фонду (заповідники, заказники, пам'ятки природи, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, дендрологічні, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва), які мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську та історико-культурну цінність.
У межах правового режиму земель природоохоронного призначення виділяються правові режими земель природних територій та об'єктів:
а) природних заповідників;
б) біосферних заповідників;
в) національних природних парків;
г) регіональних ландшафтних парків;
д) заказників; <, е) пам'яток природи;
є) заповідних урочищ.
Правовий режим земель штучно створених територій і об'єктів природно-заповідного фонду притаманний для:
а) ботанічних садів;
б) дендрологічних парків;
в) зоологічних парків;
г) парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. Для правового режиму земель природоохоронного призначення характерно:
1. Заборона будь-якої діяльності, яка суперечить їх цільовому призначенню або яка може негативно впливати на їх якісний стан.
2. Встановлення довкола цих земель охоронних зон для забезпечення їх режимів і заборона будь-якої діяльності, яка порушує порядок їх використання та охорони.
3. Внутрішнє функціональне зонування земель природоохоронного призначення, в якому визначається диференційований режим охорони, використання і відтворення.
Так, у межах земель біосферного заповідника встановлюються такі режими функціональних зон:
а) заповідна зона — територія, призначена для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу та режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;
б) буферна зона — включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; режим і порядок створення такої зони визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників;
в) зона антропогенних ландшафтів — включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності;
г) зона регульованого заповідного режиму — може виділятися в межах біосферних заповідників; до складу цієї зони включаються регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища з дотриманням вимог щодо їх охорони.
Зонування територій природоохоронних об'єктів і територій передбачається і для інших земельних ділянок природоохоронного призначення. Скажімо, в межах національних природних парків визначається диференційований режим щодо охорони, відтворення та використання таких функціональних зон:
а) заповідної;
б) зони регульованої рекреації;
в) зони стаціонарної рекреації;
г) господарської зони.
4. Вилучення заповідних ділянок з господарського використання.
5. Встановлення підвищених санкцій за порушення режиму земель природоохоронного призначення.
6. Природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, дендрологічні, зоологічні парки є за статусом науково-дослідними природоохоронними установами з режимом особливої охорони природно-заповідної території.
Особливості правового режиму земель оздоровчого призначення.
Землями оздоровчого призначення визнаються земельні ділянки в межах курортів державного і місцевого значення, які перебувають на титулі права землекористування санаторно-курортних, спеціальних та інших санаторно-курортних закладів і мають природні лікувальні фактори, сприятливі для організації профілактики та лікування.
1. З метою охорони природних якостей та лікувальних факторів земель оздоровчого призначення, запобігання їх псуванню, забрудненню та виснаженню встановлюються округи їх санітарної охорони, тобто території земної поверхні, зовнішній контур якої співпадає з межею курорту.
2. В межах земельних ділянок округу санітарної охорони забороняється:
а) здійснення будь-яких робіт, здатних призвести до забруднення грунтів, повітря, вод;
б) діяльність, що може завдати шкоди лісу, іншим насадженням,
в) діяльність, що може сприяти розвитку ерозійних процесів і негативно впливати на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів.
3. Поділ округу санітарної охорони на три зони:
а) зону суворого режиму;
б) зону обмежень;
в) зону спостережень.
Землі зони суворого режиму охоплюють місця виходу на поверхню мінеральних вод, території з родовищами лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, води яких використовуються для лікування, пляжі та прибережну смугу моря, прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.
На землях цієї зони дозволяється:
а) здійснювати діяльність, пов'язану з використанням природних лікувальних факторів;
б) виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові, протиерозійні роботи за науково обгрунто^ ваними висновками державної санітарно-гігієнічної та екологічної
експертиз;
в) будувати хвилерізи, бони та інші гідротехнічні споруди;
г) влаштовувати причали.
У той же час на землях зони суворого режиму забороняється:
а) постійне і тимчасове проживання громадян, за винятком осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних
факторів;
б) проїзд автотранспорту, не пов'язаного з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю;
в) прокладання кабелів, у тому числі підземних, високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій;
г) спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів;
д) скидання дренажно-скидних та стічних вод;
е) влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування;
є) розорювання земель та здійснення будь-якої господарської діяльності й інших дій, що негативно впливають або можуть негативно вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту, його екологічний баланс тощо.
До земель зони обмежень входить територія, з якої відбувається стік поверхневих і ґрунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або до родовища лікувальних грязей, мінеральних озер та лиманів, місць неглибокої циркуляції мінеральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела, природні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей.
Землі зони обмежень використовуються також для розміщення санаторно-курортних закладів та закладів відпочинку, розташування парків, лісів та інших зелених насаджень, використання яких має здійснюватися з дотриманням вимог екологічного законодавства та правил охорони округу санітарної охорони курорту з метою упередження погіршення його природних і лікувальних властивостей.
На землях зони обмежень забороняється:
'а) розміщення складів пестицидів і мінеральних добрив;
б) здійснення промислової вирубки зелених насаджень, використання земельних ділянок і водойм, що може призвести до погіршення їх природних і лікувальних якостей;
в) влаштування звалищ, гноєсховищ, кладовищ, скотомогильників, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва та інших відходів, що призводять до забруднення грунту, водойм, повітря, ґрунтових вод;
г) будівництво об'єктів і споруд, не пов'язаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення та громадян, які перебувають тимчасово на оздоровленні та лікуванні;
д) проведення гірничих та інших видів робіт, не пов'язаних з цільовим використанням земель;
е) спорудження поглинаючих колодязів, створення полів підземної фільтрації, скидання у водні об'єкти сміття, стічних, підсланцевих і баластних вод, витікання цих, а також інших речовин з транспортних (плавучих) засобів і трубопроводів та інша діяльність, що може порушувати вимоги правового режиму вказаних земельних ділянок.
Землі зони спостережень — це земельні ділянки, які є межею округу санітарної охорони курорту, .інших лікувально-оздоровчих територій, що охоплюють усю сферу формування і споживання гідромінеральних ресурсів та господарське використання яких має забезпечувати гідрологічний режим родовищ лікувальних вод і мінеральних грязей, ландшафтно-кліматичні умови цих територій, збереження їх природних та лікувальних якостей.