Екологічне право 1 (стр. 78 из 139)

При цьому обов'язковими є погодження такої діяльності з органами виконавчої влади в сфері екології і природних ресурсів, водного господарства та ін.

Вжиття водоохоронних та інших заходів щодо впорядкування водоохоронних зон, за винятком земель водного фонду, покладається на виконавчі комітети рад, сільськогосподарські, водогосподарські, рибогосподарські підприємства та інших власників земель і землекористувачів.

У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом використання.

Прибережні захисні смуги — ділянки земель у межах водоохоронних зон, які виділяються з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж зрізу води в таких розмірах:

а) для малих рік, струмків і потічків, ставків площею менше З га — 25 м;

б) для середніх річок, водосховищ, водойм, ставків площею понад 3 га — 50 м;

в) для великих річок, водосховищ та озер — 100 м;

г) у населених пунктах прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися;

д) уздовж морів та навколо морських заток, лиманів ця смуга виділяється шириною не менше 2 км від зрізу води;

е) у разі перевищення крутизни схилів понад три градуси мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської відповідальності. Тому в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

а) садівництво, городництво, розорювання земель;

б) зберігання та застосування пестицидів і мінеральних добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництво баз відпочинку, дач, гаражів, стоянок автомобілів та інших споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних);

д) миття і обслуговування транспортних засобів і техніки;

е) влаштування звалищ, сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, полів фільтрації, скотомогильників тощо.

Об'єкти, які знаходяться в цій зоні, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим.

У прибережних захисних смугах морів, морських заток, лиманів, островів, у внутрішніх морських водах забороняється:

а) застосування сильнодіючих та стійких пестицидів;

б) влаштування полігонів, побутових та промисловик відходів, накопичувачів стічних вод;

в) влаштування полів фільтрації та створення інших, споруд для приймання та знезаражування рідких відходів;

г) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побуто-вих стічних вод обсягом більше одного кубічного метра на добу.

Прибережна захисна зона входить до зони санітарної охорони моря і може використовуватися:

а) для будівництва санаторіїв;

б) лікувально-оздоровчих заходів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Смуги відведення — території, на яких запроваджується особливий режим використання земель з метою збереження та захисту від забруднення, пошкодження та руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних спорудах, а також водойм і гребель на річках.

Розміри та режим використання смуг відведення визначаються проектом, який розробляється і затверджується водокористувачами за погодженням з державними органами в сфері екології і природних ресурсів та водного господарства.

Земельні ділянки в межах цих смуг надаються:

а) органам водного господарства;

•б) іншим організаціям для спеціальних потреб.

Вони можуть використовуватися для:

а) створення водоохоронних лісонасаджень;

б) берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд;

в) будівництва переправ, виробничих приміщень.

Зони санітарної охорони — території, на яких запроваджується особливий режим для охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб.

Межі зон санітарної охорони визначаються проектом землеустрою і встановлюються органами місцевого самоврядування за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, у сфері екології, природних ресурсів і водного господарства.

Режим зон санітарної охорони водних об'єктів визначений постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів»'.

Зони санітарної охорони водних об'єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму:

Перший пояс — територія розміщення водозабору, майданчиків водопровідних споруд і водовідводного каналу — зона суворого режиму.

Другий пояс — територія, на якій встановлюються певні обмеження господарської діяльності з метою охорони джерел водопостачання від забруднення — зона обмеження.

Третій пояс — територія, що призначається для здійснення спостережень з метою охорони джерел водопостачання від забруднення.

У межах першого поясу зон санітарної охорони водних об'єктів з метою охорони поверхневих джерел водопостачання здійснюється:

планування території для відведення поверхневого стоку за її межі, озеленення, огородження та забезпечення постійною охороною або охоронною сигналізацією;

огородження акваторії буями, іншими попереджувальними знаками, встановлення над водоприймачами водозаборів бакенів з освітленням на судноплавних водних об'єктах;

проведення будівельних робіт з метою відведення стічних вод до найближчої системи побутової каналізації чи до місцевих очисних споруд;

встановлення водонепроникних приймачів для нечистот та побутових відходів з наступним їх вивезенням та дезінфікуванням у разі відсутності каналізації;

обладнання водозаборів рибозахисними пристроями.

У межах першого поясу зон санітарної охорони водних об'єктів для поверхневих джерел водопостачання забороняється:

скидання будь-яких стічних вод, а також купання, прання білизни, вилов риби, водопій худоби та інші види водокористування, що впливають на якість води;

перебування сторонніх осіб, розміщення житлових та громадських будівель, організація причалів плаваючих засобів, застосування пестицидів, органічних і мінеральних добрив, прокладення трубопроводів, видобування гравію чи піску, проведення днопоглиблювальних та інших будівельно-монтажних робіт, безпосередньо не пов'язаних з експлуатацією, реконструкцією чи розширенням водопровідних споруд та мереж;

проведення головної рубки лісу.

У межах першого поясу зон санітарної охорони водних об'єктів з метою охорони підземних джерел водопостачання здійснюється:

планування, огородження, озеленення та монтаж охоронної сигналізації;

каналізування будівель з відведенням стічних вод до найближчої системи побутової чи промислової каналізації або до місцевих очисних споруд, розміщених на території другого поясу зони санітарної охорони;

відведення стічних вод за межі цього поясу.

В той же час тут забороняється:

перебування сторонніх осіб, розміщення житлових та господарських будівель, застосування пестицидів, органічних і мінеральних добрив, прокладення трубопроводів, видобування гравію чи піску та проведення інших будівельно-монтажних робіт, безпосередньо не пов'язаних з будівництвом, реконструкцією та експлуатацією водопровідних споруд та мереж;

скидання будь-яких стічних вод та випасання худоби;

проведення головної рубки лісу.

У межах другого поясу зон санітарної охорони водних об'єктів з метою охорони поверхневих джерел водопостачання здійснюється:

виконання заходів щодо санітарного благоустрою території населених пунктів та інших об'єктів (каналізування, облаштування водонепроникних вигребів тощо);

купання, заняття туризмом, водним спортом та вилов риби лише у встановлених місцях, погоджених з органами державної санітарно-епідеміологічної служби;

обладнання суден, дебаркадерів і брандвахт пристроями для збирання фанових та підсланевих вод і твердих відходів у разі здійснення судноплавства;

виконання протиерозійних заходів щодо охорони земель.

У межах цього поясу забороняється:

розміщення складів пально-мастильних матеріалів, накопичу-вачів промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопро-водів, що створюють небезпеку хімічного забруднення вод;

використання хімічних речовин без дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби;

розміщення кладовищ, скотомогильників, полів асенізації та фільтрації, зрошувальних систем, споруд підземної фільтрації, гноєсховищ, силосних траншей, тваринницьких і птахівничих підприємств та інших сільськогосподарських об'єктів, що створюють загрозу мікробного забруднення води, а також розміщення полігонів твердих відходів, біологічних та мулових ставків;

зберігання і застосування пестицидів та мінеральних добрив;

розорювання земель (крім ділянок для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

осушення та використання перезволожених і заболочених земель у заплавах річок;

проведення головної рубки лісу;

здійснення видобутку з водного об'єкта піску та проведення інших днопоглиблювальних робіт, не пов'язаних з будівництвом та експлуатацією водопровідних споруд;

влаштування літніх таборів для худоби та випасання її ближче ніж за 300 метрів від берега водного об'єкта.

У межах другого поясу зон санітарної охорони водних об'єктів з метою охорони підземних джерел водопостачання здійснюється: