Суб'єктами права постійного землекористування на землях лісового фонду є:
1) спеціалізовані лісогосподарські підприємства;
2) інші підприємства, установи, організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів, мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних потреб, проведення науково-дослідних робіт;
3) селянські (фермерські) господарства, члени яких мають спеціальну підготовку щодо догляду за ділянками, які входять до складу угідь цих господарств.
Суб'єктами права тимчасового землекористування на землях лісового фонду є:
1) підприємства, установи, організації;
2) об'єднання громадян;
3) релігійні організації;
4) громадяни України;
5) іноземні юридичні особи;
6) іноземні громадяни;
7) особи без громадянства.
Об'єкти права землекористування на землях лісового фонду можуть бути:
а) загальні;
б) спеціальні.
Загальними об'єктами права землекористування на землях лісового фонду можна вважати:
землі лісового фонду;
лісові угіддя;
нелісові угіддя;
земельні ділянки лісового фонду;
орендовані земельні ділянки лісового фонду.
До спеціальних об'єктів права землекористування землями лісового фонду належать:
1) земельні ділянки лісового фонду права постійного користування;
2) земельні ділянки лісового фонду тимчасового (в тому числі на умовах оренди) користування. Першу групу об'єктів складають:
а) земельні ділянки лісового фонду, які надаються в постійне користування спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим юридичним особам, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних потреб, проведення науково-дослідних робіт;
б) земельні ділянки лісового фонду площею до 5 гектарів, які входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств і передаються в постійне користування.
До другої групи об'єктів можна включити:
а) земельні ділянки лісового фонду, які надаються в тимчасове користування громадянам та юридичним особам для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних потреб, проведення науково-дослідн. робіт;
б) земельні ділянки лісового фонду, які надаються в тимчасове користування громадянам і юридичним особам на умовах оренди для короткострокового (до 3-х років) та довгострокового (від 3 до 25 років) користування.
Зміст права землекористування на землях лісового фонду складають права і обов'язки постійних і тимчасових землекористувачів, визначених земельним та лісовим законодавством.
До спеціальних прав суб'єктів землекористування на землях лісового фонду можна віднести встановлені законодавством юридичні можливості щодо:
а) користування земельними ділянками лісового фонду для мисливських, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристських, науково-дослідницьких та інших потреб;
б) першочергового спеціального використання лісових ресурсів;
в) будівництва доріг (при тимчасовому землекористуванні за погодженням з відповідними радами), складів, пожежно-хімічних станцій, господарських та інших об'єктів, необхідних для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів.
'Дп спеціальних обов'язків користувачів земель .гсового Фонду належать:
а) користування земельними ділянками способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів та створення сприятливих умов для їх охорони, захисту, використання, відтворення;
б) виконання робіт, пов'язаних із відведенням у натурі земельних ділянок для спеціального використання лісових ресурсів та інших потреб (культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних тощо);
в) дотримання науково обгрунтованих норм, порядку користування земельними ділянками та ін.
Тимчасові землекористувачі, крім того. зобов'язані забезпечувати користування земельними ділянками лісового фонду відповідно до умов їх надання.
Припинення права користування землями лісового фонду залежить від різновиду цього права — постійного чи тимчасового права землекористування.
Право постійного землекористування на землях лісового фонду може бути припинено відповідно до загальних умов, визначених ст. 27 ЗК України.
Право тимчасового користування землями лісового фонду припиняється в разі:
а) добровільної відмови від користування цими ділянками;
б) закінчення строку, на який було надано вказану земельну ділянку;
в) припинення діяльності землекористувачів, яким було надане це право;
г) користування екологічно небезпечними способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення довкілля на цих землях та за їх межами;
д) систематичного невнесення плати за спеціальне використання лісових ресурсів на цих земельних ділянках;
е) вилучення земельної ділянки лісового фонду;
є) невикористання в установлені строки лісових ресурсів, порушення правил землекористування або використання їх не за цільовим призначенням.
Припинення права користування земельними ділянками лісового фонду проводиться відповідними радами, які надавали їх у користування, а у разі незгоди користувачів, при порушенні правил землекористування — у судовому порядку.
Важливим чинником для розкриття особливостей їх правового режиму є види права користування землями лісового фонду.
За характером використання лісових ресурсів та його властивостей можна виділити такі види права користування землями лісового фонду:
а) право постійного користування землями лісового фонду для ведення лісового господарства;
б) право користування землями лісового фонду з метою використання лісових ресурсів;
в) право користування землями лісового фонду з метою використання властивостей лісів;
г) право користування землями лісового фонду для виконання спеціальних завдань (громадських і державних).
1) Право постійного користування землями лісового фонду для ведення лісового господарства передбачає:
а) ведення державного обліку лісів;
б) поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захищеності;
в) вилучення господарських частин (експлуатаційних, водоохоронних, захисних тощо); господарств (хвойних, твердолистяних, м'яколистяних тощо); господарських секцій (високопродуктивних, середньопродуктивних, низькопродуктивних тощо);
г) встановлення віку стиглості лісу, способів рубок, відтворення лісових насаджень, норм використання лісових ресурсів;
д) визначення системи заходів щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісу, здійснення інших заходів.
2) Право тимчасового користування землями лісового фонду для використання лісових ресурсів включає (ст.ст. 60—70 ЛК України):
а) заготівлю деревини;
б) заготівлю живиці;
в) заготівлю інших лісових матеріалів;
г) побічні лісокористування (випасання худоби, розміщення пасік, заготівлю сіна, деревних соків, збирання і заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, технічної сировини).
3) Право тимчасового користування землями лісового фонду для використання властивостей лісів (ст.ст. 71—76 ЛК України):
а) для потреб мисливського господарства;
б) для культурно-оздоровчих цілей;
в) для рекреаційних потреб;
г) для спортивних та туристських цілей;
д) для проведення науково-дослідних робіт.
4) Право користування землями лісового фонду для виконання спеціальних завдань (ст.ст. 77—80 ЛК України) включає використання земельних ділянок:
а) на природно-заповідних територіях;
б) у лісах населених пунктів;
в) у прикордонній смузі;
г) на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення;
д) для видобування корисних копалин, прокладання кабелю, трубопроводів та інших комунікацій, здійснення будівельних, підривних та інших робіт, не пов'язаних із веденням лісового господарства.
Реалізація цього права здійснюється з дотриманням вимог земельного та іншого законодавства.
Глава 2
Правовий режим використання і охорони надр в Україні
Питання до теми:
1. Надра як об'єкти правового регулювання, використання і охорони.
2. Право користування надрами та його види.
3. Управління в галузі охорони і використання надр.
4. Правова охорона надр.
5. Відповідальність за порушення законодавства про надра.
§ 1. Надра як об'єкти правового регулювання, використання і охорони
Надра — це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1 Кодексу України про надра)'. Не слід ототожнювати надра з корисними копалинами, останні є лише частиною надр, їх основою. Головна ознака корисних копалин — їх корисність для суспільства. Надра — ширше поняття, ніж корисні копалини.
Відповідно до ст. 4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або в прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.
Згідно зі ст. 5 Кодексу України про надра всі надра в Україні складають державний фонд надр. Державний фонд надр включає як надра, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, у тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.