Розділ /V. Стаття 94
яється Президентові, використовуючи термін «невідкладно», тіпя забезпечення термінового направлення закону главі держави відповідно до розпорядження Голови Верховної Ради України бід 25 березня 2002 р. № 153 підписані Головою Верховної Ради України закони протокольний відділ парламентського апарату невідкладно фельдзв'язком надсилає до Адміністрації Президента України на підпис Президентові України.
Норми, що містяться в ч. 2 коментованої статті, визначають дії Президента України після отримання закону. Глава держави може підписати отриманий закон і тим самим взяти його до виконання та офіційного оприлюднення, або повернути його до Верховної Ради України для повторного розгляду. Підписуючи закон, Президент констатує, що він прийнятий належним чином і підлягає виконанню після опублікування і набрання чинності. При цьому конституційно закріплюється п'ятнадцятиденний строк, протягом якого Президент має визначити подальшу долю закону. Цей строк необхідний для того, щоб глава держави та його апарат могли ретельно проаналізувати закон, провести необхідні консультації, юридичну експертизу, залучаючи до цього вчених і
фахівців.
На сьогодні питання порядку роботи із законами, які надійшли на підпис Президентові, регулюється розпорядженням Президента України «Про порядок проведення експертизи і підготовки на підпис Президентові України законів України» від 30 травня 1997 р.№ 221 /97-рп та розділом VIII Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 5 червня 2000 р. № 915. Відповідно до вказаних актів закон, що офіційно надійшов на підпис, у той самий день доповідається Главі Адміністрації Президента України і його копія надсилається до Кабінету Міністрів України для вивчення і візування. Одночасно такий закон передається для експертизи ДО Головного державно-правового управління Адміністрації Президента та іншого підрозділу Адміністрації, до компетенції якого належать питання, що регулюються цим законом.
Кабінет Міністрів України повинен у семиденний строк повернути копію закону, завізовану Прем'єр-міністром України, а в разі його відсутності – Першим віце-прем'єр-міністром України, а також міністром, до компетенції якого належать питання, Що регулюються цим законом, і Міністром юстиції України та
445
Конституція України
повідомити про зауваження і пропозиції, якщо буде визнано з доцільне застосувати до цього закону право вето Президента Ук раїни. Пропозиції про застосування права вето мають бути вмотивованими, в разі потреби економічно обгрунтованими і містити нову редакцію відповідної законодавчої норми.
Головне Державно-правове управління Адміністрації Президента України здійснює правову експертизу закону, перевіряє відповідність його положень Конституції, іншим законам України, узагальнює пропозиції і зауваження, висловлені Кабінетом Міністрів України, структурними підрозділами президентського апарату та готує остаточний текст пропозицій і зауважень до закону. Про підготовлені пропозиції і зауваження до закону повідомляється Постійному представникові Президента України у Верховній Раді України.
У разі коли зауважень до закону немає, його оригінал візується Главою Адміністрації Президента України, Керівником Головного державно-правового управління і разом з копією закону, завізованою Прем'єр-міністром України і міністром, до компетенції якого належать питання, що регулюються цим законом, і Міністром юстиції України, передається на підпис главі держави.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 7 липня 1998 р. № 11-рп / 98 (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) визначив, що перебіг п'ятнадцятиденного строку, передбаченого ч. 2, а також десятиденного строку, передбаченого ч. 4 коментованої статті, слід обчислювати в календарних днях. Вказані строки починаються з наступного дня після отримання закону Президентом України. Якщо закінчення п'ятнадцятиденного строку, передбаченого ч. 2 коментованої статті, а також десятиденного строку, передбаченого ч. 4 статті, припадає на вихідний або святковий день, то днем закінчення цього строку є наступний робочий день.
Президент України може відмовитися від підписання закону, повернувши його до парламенту, скориставшись тим самим правом відкладального вето. Конституція України термін «вето» не застосовує, але за змістом повноважень Президента, закріплених ч. 2 коментованої статті, можна застосувати даний термін, який традиційно застосовується конституційним правом і державною практикою зарубіжних країн. Право вето закріплюється у консти-
446
Розділ IV. Стаття
туціях багатьох країн світу як традиційне повноваження глави держави і розглядається як один з елементів системи стримувань і противаг, необхідних для реалізації принципу поділу влади. Використання цього права є досить сильним і ефективним засобом впливу на парламентську діяльність.
При цьому Конституція України не закріплює перелік підстав повернення Президентом закону для повторного розгляду Верховною Радою України, лише зазначаючи, що таке повернення можливе тільки разом із вмотивованими і сформульованими главою держави пропозиціями. Тобто у разі відхилення закону Президент України повинен повернути його до парламенту, а також викласти і направити до Верховної Ради свої зауваження та пропозиції, які можуть стосуватися закону в цілому або його окремих розділів, підрозділів, статей. Таккм чином мотиви відмови глави держави від підписання закону можуть бути різні – наприклад, суперечність прийнятого закону з точки зору Президента Конституції України, можливість обмеження даним законом прав і свобод людини і громадянина, можливість негативно вплинути на обороноздатність, стан національної безпеки України, на взаємовідносини з іншими державами і суб'єктами міжнародного
права і т.п.
Частина 3 коментованої статті встановлює, що у разі неповернення Президентом України протягом п'ятнадцятиденного строку закону для повторного розгляду Верховною Радою України він вважається схваленим главою держави і тому має бути підписаний та офіційно оприлюднений.
У частині 4 коментованої статті містяться норми, що регламентують дії Верховної Ради України і Президента України під час повторного розгляду закону, тобто після того, як глава держави скористався правом вето. Для подолання президентського вето необхідно, щоб під час повторного розгляду закону Верховною Радою України він був знову прийнятий не менш як двома третинами голосів народних депутатів від конституційного складу парламенту, тобто не менше 300 народними обранцями. У такому разі глава держави зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.
При цьому, як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 7 липня 1998 р. № П-рп / 9$ (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою
447
Конституція України
України), встановлена вимога шодо повторного прийняття закону Верховною Радою України не менш як двома третинами від д конституційного складу поширюється лише на закони, пропозиції Президента України до яких повністю або частково відхилені. Ця вимога стосується прийняття закону в цілому. Якщо пропозиції Президента України до закону у пропонованій ним редакції враховано повністю, повторного прийняття закону не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України не вимагається. У разі прийняття Верховною Радою України закону після повторного розгляду з урахуванням пропозицій Президента України глава держави зобов'язаний підписати його та офіційно оприлюднити у десятиденний строк. Якщо під час розгляду пропозицій Президента України до закону будуть внесені зміни, не передбачені цими пропозиціями, Президент України діє відповідно до ч. 2 коментованої статті Конституції України.
Частина 5 коментованої статті встановлює норму, що визначає момент набуття чинності законом, відповідно до якої через десять днів з дня офіційного оприлюднення закону цей акт набирає чинності, якщо інше не передбачено самим законом. Тобто передбачається виняток із загального правила набуття законом чинності, коли цим актом встановлюється якийсь інший варіант вступу в силу (наприклад, вказана календарна дата, з якої закон набуває чинності, або передбачено настання інших обставин, з якими пов'язується набуття чинності). Але при цьому чітко закріплено, що у будь-якому випадку закон не може набрати чинності раніше дня його опублікування.
Коментована стаття містить два взаємопов'язаних терміни – «оприлюднення» і «опублікування». Оприлюднення закону означає офіційне доведення його до відома населення, яке може проводитися за допомогою різних засобів – шляхом опублікування, обнародування по телебаченню, радіо, передачі по каналах зв'язку, безпосереднього направлення виконавцям та зацікавленим суб'єктам і т.п. Опублікування – це один із сучасних засобів оголошення закону, акт його офіціалізації і надання публічного характеру.
Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. № 503/97 було встановлено, що закони України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх
448
Розділ IV. Стаття 95
прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають прилюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Відповідно до зазначеного Указу офіційними друкованими виданнями є: «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», газета «Урядовий кур'єр». Акти Верховної ради України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів і з зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду. Указом Президента також зазначено, що нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до розділу 6 Регламенту Верховної Ради України від 27 липня 1994 р. офіційною публікацією законів вважається публікація у «Відомостях Верховної Ради України, а також у газеті «Голос України».