У системі право захисного механізму забезпечення прав особи у правовій державі суди посідають провідне місце. Тому законодавче закріплення таких значних можливостей Уповноваженого Верховної Ради щодо різних аспектів взаємодії з судовими органами має велике значення. Зокрема, Уповноважений має право звертатися до Конституційного Суду з поданням про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента України, Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина; про офіційне тлумачення Конституції та законів України. Уповноважений може відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, досудового ув'язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування та ізоляції, психіатричні лікарні, осіб, які там перебувають, та одержувати інформацію щодо умов їх тримання, перевіряти стан додержання прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-роз-
шукову діяльність.
Невід'ємним елементом конституційно-правового статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є його обов'язки. Згідно з Законом про Уповноваженого він зобов'язаний додержуватися Конституції України, законів України, інших
475
Конституція України
Розділ IV. Стаття 101
правових актів, прав та інтересів людин і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права. Оскільки в процесі реалізації своїх функцій Уповноважений одержує і конфіденційну інформацію, то він зобов'язаний ЇЇ не розголошувати. Причому це зобов'язання діє і після припинення його повноважень. Уразі розголошення таких відомостей Уповноважений несе відповідальність у встановленому законодавством порядку. Він не має права розголошувати отримані відомості про особисте життя заявника та інших причетних до заяви осіб без їх згоди.
Оскільки Уповноважений обирається Верховною Радою України і його діяльність є формою парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, він повинен протягом першого кварталу кожного року представляти парламенту України щорічну доповідь про стан додержання та захист прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та їх посадовими особами, які порушили своїми діями (бездіяльністю) права і свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності Уповноважений може представити парламентську доповідь (доповіді) з окремих питань додержання в Україні прав і свобод людини і громадянина. За щорічною і спеціальною доповідями Уповноваженого парламент України приймає постанову, яка обов'язково публікується в офіційних виданнях Верховної Ради України.
Для реалізації своїх завдань і функцій Уповноважений з прав людини має відповідні загальні, матеріально-фінансові і особисті гарантії. Уповноважений як відповідальна державна посадова особа користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень. Без згоди парламенту України він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладається в судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду. Кримінальна справа проти Уповноваженого може бути порушена тільки Генеральним прокурором України. За порушення законодавства щодо гарантій діяльності Уповноваже-476
ного, його представників та працівників Секретаріату Уповноваженого винуваті особи притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Уповноважений не зобов'язаний давати пояснення по суті справ, які закінчені або перебувають у його провадженні. Законодавством також гарантуються трудові права Уповноваженого. Так, після закінчення терміну повноважень, на який особу було обрано на посаду Уповноваженого, їй надається робота (посада), на якій вона працювала до призначення і яка зберігається за нею на час виконання нею обов'язків Уповноваженого, а у разі неможливості надання цієї роботи (посади) – інша рівноцінна робота (посада) на тому ж або, за її згодою, іншому підприємстві, установі, в організації. Життя та здоров'я Уповноваженого підлягає обов'язковому державному страхуванню на випадок смерті, травми, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання ним службових обов'язків.
Фінансування діяльності Уповноваженого, Секретаріату Уповноваженого здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Уповноважений розробляє і подає на затвердження парламенту України та виконує кошторис своїх витрат. Верховна Рада, відповідні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування створюють необхідні умови для діяльності Уповноваженого, його Секретаріату та його представників. Уповноважений для реалізації своєї компетенції формує Секретаріат, який є юридичною особою. Структура Секретаріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про Секретаріат Уповноваженого з прав людини. Призначення на посаду та звільнення працівників Секретаріату здійснюється Уповноваженим, який контролює роботу Секретаріату і визначає основні напрямки його діяльності.
Формою реагування Уповноваженого на факти порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина є акти Уповноваженого, які він має право направляти у відповідні органи для вжиття ними необхідних заходів. Таким актом є конституційне подання Уповноваженого та подання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб. При цьому конституційне подання – це акт звернення до Конституційного Суду щодо вирішення питання про відповідність Конституції України законів або інших норма-
477
Конституція України
тивно-правових актів відповідних органів державної влади, а також тлумачення Конституції України та законів України. Подання Уповноваженого – це акт, який вносить Уповноважений до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний термін щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.
Роздої V Президент України
Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від ЇЇ імені.
Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Ця стаття містить найбільш загальну характеристику конституційно-правового статусу Президента України.
Термін «глава держави» є переважно доктринальним і в конституціях зарубіжних країн, як правило, не використовується. Його застосування в коментованій статті мало на меті акцентувати увагу на принциповій зміні конституційно-правового статусу Президента України, оскільки за ст. 1142 Конституції України 1978 р. (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом від 5 липня 1991 р.) Президент України визнавався не тільки главою держави, але й главою виконавчої влади. Чинна Конституція України вивела Президента України за межі класичної тріади гілок влади, передбачивши для нього особливе, самостійне місце в державному механізмі.
Глава держави – це здебільшого одноосібний вищий орган Державної влади, який є уособленням держави і виконує представницькі функції. Залежно від обраної форми правління та багатьох інших політико-правових чинників його роль у державному механізмі різних країн характеризується суттєвими відмінно-
479
Конституція України
Розділ V. Стаття 102
стями. Йому може надаватися різний обсяг повноважень, які до того ж можуть бути реальними або номінальними. Відповідно й інститут глави держави може бути «сильним» (аждо крайніх проявів абсолютизму чи «імперського» президентства) або «слабким» («декоративним»).
Конституція України 1996 р. заснувала інститут «сильного глави держави, зберігши при цьому певний «баланс сил» між ним і парламентом. Закріплений в ній принцип поділу влади, доповнений дійовим механізмом стримувань і противаг, не допускає конфронтації між вищими органами державної влади, стимулює співпрацю між ними в усіх сферах державного життя.
Використання у ч. 1 коментованої статті терміна «глава держави» не означає, що Президент поставлений Конституцією над усіма іншими органами державної влади і не передбачає встановлення субординаційних зв'язків між ним та парламентом або урядом. Його роль у державному механізмі полягає не в тому, щоб бути над гілками влади, а в тому, щоб бути поряд з ними, забезпечуючи єдність державної влади і державної політики, цілісність державного механізму. Не перебуваючи з іншими органами державної влади у відносинах влади – підкорення, Президент України наділяється достатнім обсягом повноважень, щоб неулереджено, авторитетно й оперативно забезпечувати узгоджене функціонування всіх гілок влади, вирішувати конфлікти, що виникають всередині державного механізму.