порушення суддею присяги;
набрання законної сили обвинувальним вироком щодонього;
припинення його громадянства;
визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
подання суддею заяви про відставку або про звільнення зпосади за власним бажанням.
Повноваження судді припиняються також у разі його смерті. Конституція України закріплює принцип забезпечення державою особистої безпеки суддів та членів їх сімей. Цей принцип
уособлює окрему гарантію суддівської незалежності, пов'язану із створенням безпечних умов для життя і діяльності суддів та членів їх сімей. Незалежність судді не може вважатись забезпеченою за обставин реальної загрози його життю, здоров'ю або майну.
Гарантії незалежності і недоторканності суддів передбачено не тільки в Конституції України, айв інших законах України. До них належать закони «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».
Гарантії суддівської незалежності наведено не тільки у коментованій статті, айв наступних нормах Конституції України.
Стаття 127. Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.
Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.
Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом.
Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, встановленому законом.
Коментована стаття присвячена визначенню кола суб'єктів – носіїв судової влади, які залучаються для її реалізації тимчасово або діють на постійній основі. Для останніх – професійних суддів – сформульовано вимоги, відповідність яким дає право на заняття суддівської посади через певну процедуру, а також вимоги, дотримання яких забезпечує незалежність, неупередженість і безсторонність суддів при здійсненні правосудця.
Конституція України
Розділ VIII. Стаття 127
Частина 1 коментованої статті передбачає можливість допуску до здійснення однієї з функцій судової влади – правосуддя – разом із професійними суддями народних засідателів і присяжних.
Акцентується на тому, що народні засідателі і присяжні допускаються до участі у відправленні правосуддя лише у випадках, визначених законодавством. Отже, окреслення процесуальних та організаційних питань забезпечення участі зазначених суб'єктів у здійсненні однієї з функцій судової влади є обов'язком законодавця. Зокрема, мають бути законодавчо закріплені критерії підбору присяжних і народних засідателів, порядок їх залучення до виконання обов'язків у суді, процесуальні питання участі в судовому розгляді і ухваленні рішення у справі, права та обов'язки, гарантії їх захисту та інші процесуальні та організаційно-правові питання.
Таким чином, логічний аналіз змісту даної конституційної норми дозволяє визначити, що право здійснювати правосудця в державі на постійній основі надано тільки суддям, які одержали посади в рамках належної законодавчої процедури, а також у виключних випадках – народним засідателям і присяжним.
Інститут народних засідателів був відомий українській судовій системі й до прийняття Конституції. Проте чи слід законодавцеві дотримуватися традиційного підходу до визначення статусу цих суб'єктів відправлення правосуддя, чи повинен бути створений абсолютно новий інститут, Основний Закон держави не вказує. Прийнятий 7 лютого 2002 р. Закон «Про судоустрій України» у ст. 65 закріпив, що народними засідателями можуть бути громадяни України, які у випадках, визначених процесуальним законодавством, вирішують у складі суду справи разом із професійними суддями, забезпечуючи відповідно до Конституції особисту участь народу в здійсненні правосуддя. Народні засідателі беруть участь у розгляді справ по першій інстанції (наприклад, ст. 17 Кримінально-процесуального кодексу України закріплює, що кримінальні справи про злочини, за які законом передбачена можливість призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, у суді першої інстанції розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів). При відправленні правосуддя народні засідателі користуються всіма правами судді. Закон також визначив порядок формування, затвердження і перегляду списку народних засідателів, строк їх діяльності, закрі-
624
пив вимоги до них, підстави і порядок звільнення від виконання своїх обов'язків, а також обмеження щодо внесення до списку. Наприклад, згідно зі статтями 65–67, 71, 72 Закону «Про судоустрій України» список народних засідателів затверджується на чотири роки відповідною місцевою радою за поданням голови місцевого суду. До списку включаються громадяни України, що досягли двадцятип'ятилітнього віку і постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція цього суду. Список народних засідателів місцевого військового суду за поданням голови відповідного суду затверджується начальником гарнізону. До списку включаються тільки військовослужбовці гарнізону (ч. 4 ст. 65 Закону «Про судоустрій України»).
Процедурні питання участі народних засідателів у судовому слуханні справи, прийняття судового рішення встановлюються процесуальним законодавством.
Суд присяжних створюється для розгляду по першій інстанції справ, визначених процесуальним законом. Інститут присяжних для національної судової системи є новим. Тому перед законодавцем стоїть досить складне завдання – нормативно забезпечити організацію роботи суду присяжних. її підґрунтям може бути загальновизнаний світовий підхід до статусу присяжних, але, звичайно, повинні бути враховані національні традиції, досягнення вітчизняної науки в царині процесуального і матеріального права, український менталітет, рівень правосвідомості суспільства і соціально-економічного розвитку держави в цілому. Перевага суду присяжних полягає в більшій колегіальності, незалежності, демократизмі, посиленні змагальності процесу, гласності судового розгляду.
Загальні питання організації суду присяжних, формування, затвердження і перегляду списку його членів, строк їх діяльності, підстави і порядок звільнення від виконання своїх обов'язків визначені статтями 68-72 Закону «Про судоустрій України». Відповідно до ч. 1 ст. 68 цього Закону присяжними вправі бути громадяни України, які досягли тридцятилітнього віку і постійно проживають на території відповідної області. Список присяжних апеляційних загальних судів формується комісією за поданням голови апеляційного суду на підставі списків виборців і затверджується рішенням відповідної ради. Список присяжних апеляційних військових судів формується за поданням голів цих судів із
Конституція України
Розділ VIII. Стаття І27
числа військових відповідних гарнізонів і затверджується рішенням відповідної ради. Кількість присяжних, порядок підбору і формування суду присяжних для розгляду конкретної справи, складання ними присяги та її зміст, ухвалення рішення мають бути встановлені процесуальним законодавством.
Особливо слід зазначити, що згідно з Законом «Про судоустрій України» не мають права бути внесеними до списку народних засідателів і присяжних громадяни: а) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; б) які мають хронічні психічні або інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків народного засідателя чи присяжного; в) щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту або не погашену судимість; г) депутати всіх рівнів, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, державні службовці апарату суду, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, адвокати, нотаріуси.
Частина 2 коментованої статті містить положення щодо обмеження деяких конституційних прав та свобод судді, а саме: а) заборону брати будь-яку участь у політичній або профспілковій діяльності; б) обмеження свободи вибору виду додаткової трудової діяльності. Ці обмеження спрямовані на попередження протиправного використання суддею наданих йому владних повноважень, вчинення дій, що підривають його репутацію і авторитет судової влади в цілому. Вони встановлені з метою захисту і охорони інтересів різних суб'єктів суспільних відносин і є додатковими гарантіями, що забезпечують незалежність і неупередженість правосуддя.
Заборона брати будь-яку участь у політичній або профспілковій діяльності є обмеженням конституційного права судді на свободу членства в політичній партії і громадській організації для захисту своїх прав та свобод і задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Встановлення цієї заборони зумовлено тим, що ніякі політичні, ідеологічні чи інші пристрасті та інтереси судді не повинні впливати на справедливість винесеного ним рішення. Судові рішення мають бути засновані виключно на законі, забезпечуючи тим самим підтримку державного устрою.
Частина 2 коментованої статті забороняє суддям бути членами профспілок – громадських організацій, що об'єднують громадян із спільними інтересами за родом професійної діяльності.