З відновленням Кримської АРСР 12 лютого 1991 р. виникла проблема визначення її конституційного статусу у складі України. Кримська АРСР до її скасування була суб'єктом Російської Федерації (тоді РРФСР). До складу України територія колишньої Кримської АРСР була передана в 1954 p., але вже як звичайна адміністративно-територіальна одиниця – Кримська область.
Процес визначення статусу кримської автономії йшов досить складно, оскільки кримські політики намагалися законодавчо насамперед через Конституцію Республіки Крим встановити статус Криму як суверенної держави в складі України. Після прийняття 12 лютого 1991 р. Верховною Радою України Закону «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки» Постановою Верховної Ради України про порядок введення цього Закону в дію Верховній Раді Кримської АРСР
л-,., л-,^ 675
Конституція України
Розділ X. Стаття 134
було дане доручення вжити необхідних заходів по підготовці проекту Конституції Кримської АРСР. В результаті кримський парламент 5 травня 1992 р. проголосив Акт державної самостійності Республіки Крим, а 6 травня 1992 р. ухвалив Конституцію Республіки Крим, за якою Крим декларувався правовою демократичною світською державою. У цій Конституції встановлювалося, що Республіка Крим будує свої відносини з Україною на основі договорів і угод. Закріплення в цій Конституції статусу Республіки Крим як суверенної держави йшло всупереч з прийнятим у світі розумінням територіальної автономії, яка не може вважатися суверенним суб'єктом державно-правових відносин, а тим більше не має право приймати закони, бути суб'єктом міжнародно-правових зв'язків і заключати від свого імені міжнародні угоди.
17 березня 1995 р. Верховна Рада України скасувала кримську Конституцію і ухвалила в новій редакції Закон України «Про Автономну Республіку Крим», який суттєво змінив її повноваження, а головне згідно з цим Законом Конституція АРК мала затверджуватися Верховною Радою України. У цьому Законі встановлювалося, що Автономна Республіка Крим є адміністративно-територіальною автономією у складі України, що АРК самостійно вирішує питання, віднесені до її відання Конституцією України, цим Законом та іншими законами і Конституцією Автономної Республіки Крим. Визначалося, що Конституція АРК, зміни і доповнення до неї приймаються Верховною Радою АРК і вступають в дію після затвердження їх Верховною Радою України. Закріплювалося принципове положення, що Конституція АРК є органічною частиною законодавства України і не може суперечити Конституції України. По суті, Законом «Про Автономну Республіку Крим» закладувалася нинішня модель конституційно-пра-вового регулювання статусу Автономної Республіки Крим у складі України, яка потім знайшла своє концентроване втілення в чинній Конституції України (статті 134–139) і Конституції Автономної Республіки Крим 1998 р. У статті 1 Конституції АРК зазначається, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. Встановлюється, що Автономна Республіка Крим здійснює також повноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України.
Україна згідно зі ст. 2 Конституції є унітарною державою. Тому визначення правового статусу Автономної Республіки Крим як 676
територіальної автономії є виваженим з точки зору світової практики конституційно-правової регламентації статусу таких територіальних утворень. Незважаючи на наявність окремих атрибутів державності у Автономній Республіці Крим (назва – Республіка, символи – герб, прапор, Конституція), Автономна Республіка Крим згідно з Конституцією України не може бути віднесена за своїми найважливішими ознаками до типу державної автономії. Вона не має парламенту, оскільки згідно з п. З ст. 1 Конституції Автономної Республіки Крим Верховна Рада АРК є представницьким органом Автономної Республіки Крим і здійснює представницькі, нормотворчі, контрольні функції та повноваження в межах своєї компетенції. Конституція України (ст. 136) також встановлює, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим є представницьким органом Автономної Республіки Крим. Але цей представницький орган АРК не є законодавчим органом, оскільки згідно зі ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Верховна Рада Автономної Республіки Крим має право приймати акти тільки у формі рішень і постанов, а не законів. Конституція України (див. коментар до ст. 137) встановлює перелік питань, з яких Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання по відповідним питанням сільського господарства, лісів, меліорації і кар'єрів, громадських робіт, ремесел та промислів тощо.
Конституція України встановлює межі повноважень, в яких Автономна Республіка Крим вирішує питання, віднесенні до її відання. Такий підхід є виправданим з точки зору нормативної регламентації розподілу компетенції між державою і адміністративно-територіальними одиницями, а точніше між органами державної влади України і органами влади Автономної Республіки Крим.
Разом з цим Автономна Республіка Крим має свій специфічний конституційно-правовий статус, який відрізняється, наприклад, від статусу області. Це виявляється насамперед у гарантіях Автономної Республіки Крим. Так, органи державної влади України при прийнятті рішень, що стосуються АРК, враховують специфіку правового статусу автономії. Органи влади Автономної Республіки Крим мають більш широкі можливості нормативної регламентації відповідних питань автономії, аніж обласні. Важливою гарантією стабільності правового статусу Автономної Республіки Крим є те, що змінити Конституцію АРК має право тільки Верховна Рада України. Функ-
677
Конституція України
Розділ X. Стаття 135
ціонування Автономної Республіки Крим як суб'єкта державно-правових відносин адміністративно-територіальної автономії в складі України забезпечується комплексом правових, організаційних, фінансових, майнових та інших гарантій і ресурсів. Це дає можливість органам влади автономії вирішувати відповідні проблеми Криму з урахуванням місцевих і загальнодержавних інтересів. Функціонування органів влади АРК, органів місцевого самоврядування базується на ґрунтовній правовій базі. Це не тільки норми Конституції України і Конституції Автономної Республіки Крим, а й деякі закони, які безпосередньо присвячені функціонуванню суспільних відносин в АРК, правовому статусу деяких органів автономії. Це насамперед Закон України від 12 лютого 1998 р. «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим», Закон України від 10 лютого 1998 р. «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим».
Специфіка правового статусу Автономної Республіки Крим-полягає також у тому, що згідно зі ст. 139 Конституції України в АРК діє Представництво Президента України, статус якого визначається Законом України від 2 березня 2000 р. «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим» (див. коментар до ст. 139 Конституції України).
Конституційно-правове закріплення правового статусу Автономної Республіки Крим у Конституції України не є ідеальним. Нерідко виникають ситуації, коли органи влади автономії виходять за межі конституційно-правового поля. Тому актуальною є проблема забезпечення конституційної законності в державно-правових зв'язках між центральними органами державної влади України і органами влади Автономної Республіки Крим. Ці питання вирішуються на основі чинної Конституції і законів України з урахуванням специфіки правового положення Автономної Республіки Крим. У компетенційних спорах між органами влади України і АРК останнє слово належить Конституційному Суду України, його правовій позиції.
Стаття 135. Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України.
678
Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.
Проблеми, пов'язані з кримською Конституцією, були одними з найскладніших у процесі становлення автономії. Вже згадана Конституція від 6 травня 1992 р. фактично була Конституцією суверенної незалежної держави. 25 вересня того ж року вона зазнала змін, проте це суттєво не вплинуло на її сепаративний визивний характер. З огляду на це Верховна Рада України 17 березня 1995 р. скасувала її разом з низкою інших подібних кримських актів. А проблеми конституційного процесу в АРК призвели до того, що під час прийняття Конституції України частина депутатського корпусу висловилась за те, щоб взагалі позбавити автономію Конституції і надати їй можливість мати лише свій статут. Однак все ж за АРК було збережено право на Конституцію, проте, з огляду на набутий досвід, встановлено своєрідний контроль з боку Верховної Ради України, що проявилося у її праві затвердження кримської Конституції. Необхідно звернути увагу на те, що це затвердження відбувалося простою більшістю голосів Верховної Ради України, що унеможливлює будь-які суперечки стосовно юридичної сили Конституції України і АРК. Лишається додати, що 21 жовтня 1998 р. Верховна Рада України затвердила Конституцію АРК, що стало вагомим фактором розвитку автономії як невід'ємної складової частини України.