Пункт 5 частини першої коментованої статті відносить до відання Автономної Республіки Крим розроблення, затвердження та реалізацію програм Автономної Республіки Крим з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля – відповідно до загальнодержавних програм. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» в Автономній Республіці Крим розробляються прогнози економічного і соціального розвитку на середньостроковий період та програми економічного і соціального розвитку на короткостроковий період. Відповідно до ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим такі програми за по-
688
данням Ради міністрів Автономної Республіки Крим затверджує Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Вона ж вносить до них зміни і здійснює контроль за їх виконанням.
Прогноз економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим на середньостроковий період розробляється на п'ять років і має відображати: аналіз соціально-економічного розвитку автономії за попередній період та характеристику головних проблем розвитку її економіки та соціальної сфери; стан використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, екологічну ситуацію; прогноз кон'юнктури на ринках основних видів товарів та послуг; можливі шляхи розв'язання головних проблем розвитку економіки та соціальної сфери автономії; цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку в середньостроковий період та пропозиції щодо заходів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для їх досягнення; основні показники соціально-економічного розвитку автономії та висновки щодо тенденцій розвитку її економіки протягом середньострокового періоду.
Програма економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим на короткостроковий період розробляється щороку взаємоузгоджено з проектом Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік. У цій програмі повинні бути відображені: аналіз соціально-економічного розвитку автономії за попередній і поточний роки та характеристика головних проблем розвитку її економіки та соціальної сфери; стан використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, екологічна ситуація в автономії; можливі шляхи розв'язання головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери автономії; цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці в наступному році; система заходів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації соціально-економічної політики з визначенням термінів виконання та виконавців; основні показники соціально-економічного розвитку автономії; дані про отримання та використання доходів від розпорядження об'єктами права власності Автономної Республіки Крим, ефективність використання відповідних об'єктів права власності автономії, показники розвитку підприємств та організацій, що є об'єктами її права власності.
689
Конституція України
Розділ X. Стаття 138
Пункт 6 частини першої коментованої статті відносить до відання Автономної Республіки Крим визнання статусу місцевостей як курортів; встановлення зон санітарної охорони курортів. За Законом України «Про курорти» курорт – це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. Підставою для прийняття рішення про оголошення природної території курортною є наявність на ній природних лікувальних ресурсів, необхідної інфраструктури для їх експлуатації та організації лікування людей. Округ (зона) санітарної охорони – це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. В межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення грунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів.
Межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого (Автономної Республіки Крим) значення затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення. Режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони таких курортів затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про курорти» до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у сфері діяльності курортів належать: 1) реалізація загальнодержавних і місцевих програм освоєння земель оздоровчого та рекреаційного призначення, генеральних планів (програм) розвитку курортів; 2) здійснення контролю за раціональним використанням і охороною природних лікувальних ресурсів, природних територій курортів і прилеглих до них округів санітарної охорони; 3) затвердження режиму округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого значення; 4) вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законів України.
Пункти 7-9 частини першої коментованої статті відносять до відання Автономної Республіки Крим низку питань, пов'язаних
690
із забезпеченням прав і свобод громадян. Ці приписи Конституції України відтворено в Конституції Автономної Республіки Крим і деталізовано у галузевому законодавстві, зокрема у законах України «Про мови в Українській РСР», «Про національні меншини в Україні», «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», «Про звернення громадян», «Про охорону культурної спадщини», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» та ін.
Пункт 10 частини першої коментованої статті відносить до відання Автономної Республіки Крим ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або в окремих її місцевостях. За Законом України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» залежно від обстановки, ступеня поширення прогнозованої або такої, що виникла, надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим в межах території автономії може встановлюватися один з таких режимів функціонування системи захисту населення і території: режим повсякденного функціонування – за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій, епі-зоотій, епіфітотій тощо; режим підвищеної готовності – у разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки, за наявності можливості виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру; режим надзвичайної ситуації – у разі виникнення і під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Режим надзвичайного стану запроваджується за умов і в порядку, що передбачені чинним законодавством. Згідно з положенням ч. 5 ст. 5 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» введення надзвичайного стану на території Автономної Республіки Крим або в окремих її місцевостях може ініціювати Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Надзвичайний стан може бути введений на території Автономної Респуб-
691
Конституція України
Розділ X. Стаття 139
ліки Крим на термін не більш як 60 діб і продовжений Президентом України не більш як на ЗО діб.
Вкрай важливим для функціонування автономії у складі України є друга частина коментованої статті. Закріплюючи можливість законодавчого делегування інших повноважень Автономній Республіці Крим, ця норма відповідно залишає відкритим обсяг тих прав, що конституційно надані автономії. Це положення, безумовно, сприяє належному розвиткові автономії, оскільки воно відповідає загальноприйнятому в цивілізованих країнах принципу субсидіарності і надає можливість, не вносячи змін до Конституції України, належним чином реагувати на її нагальні проблеми.