Суб'єктом конституційного подання з цих питань є Верховна Рада України як колегіальний орган, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України (Рішення Конституційного Суду України у справі № І -6/2002 за конституційним поданням п'ятдесяти народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України). Відповідно до ст. 91 Конституції Верховна Рада України правомочна приймати конституційне подання до Конституційного Суду України за умови присутності на її пленарному засіданні на момент голосування більшості від конституційного складу народних депутатів України.
781
Конституція України
Розділ XIII. Стаття 159
Звернення до Конституційного Суду України з метою перевірки відповідності законопроектів про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції відповідно до статей 147 і 159 Основного Закону є обов'язком для Верховної Ради України, від виконання якого вона не може ухилитися. Здійснення Конституційним Судом попереднього (превентивного) конституційного контролю щодо відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроектів про внесення змін до Конституції слід розцінювати не як обмеження права Верховної Ради України вносити зміни до Конституції, а як забезпечення конституційності під час його реалізації. Саме в такому контексті тлумачить цю статтю Конституційний Суд України, який у Рішенні в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 158 та ст. 159 Конституції України (справа № 1-26/98 щодо внесення змін до Конституції України) постановив, що положення ст. 159 Конституції України треба розуміти так, що законопроект про внесення змін до Конституції України відповідно до статей 154 і 156 Конституції України може розглядатися Верховною Радою України лише за наявності висновку Конституційного Суду України про те, що законопроект відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України.
Верховна Рада України зобов'язана звернутися до Конституційного Суду з метою перевірки законопроекту про внесення змін до Конституції України відповідно до вимог статей 157 і 158 Конституції як щодо законопроекту, поданого до парламенту Президентом України або групою народних депутатів України згідно з положеннями статей 154, 156 Конституції, так і щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України за результатами всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.
Із змісту ст. 159, а також зазначеного рішення Конституційного Суду України випливає, що висновок Конституційного Суду має бути надано парламенту після внесення законопроекту до Верховної Ради України, але до його розгляду останньою. При цьому мається на увазі розгляд цих законопроектів лише на пленарних засіданнях Верховної Ради України (ч. 2 ст. 84 Конституції України).
Вимоги ст. 159 Конституції зумовлені тим, щоб не допустити внесення змін до Конституції України всупереч вимогам ста-
782
тей 157 і 158 Конституції України. Звідси випливає, що обов'язковій перевірці на відповідність статтям 157 і 158 Конституції підлягає не тільки законопроект про внесення змін до Конституції, але й усі поправки, які внесені до нього у процесі його розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України. Ця вимога дістала закріплення у вищезгаданому рішенні Конституційного Суду України, який вказав, що в разі внесення в процесі розгляду у Верховній Раді України поправок до законопроекту він приймається Верховною Радою України за умови наявності висновку Конституційного Суду України про те, що законопроект з внесеними до нього поправками відповідає вимогам статей 157
і 158 Конституції України.
Прийняття Конституційним Судом України позитивного висновку з цього питання є необхідною і достатньою підставою для продовження Верховною Радою процедури розгляду законопроекту щодо внесення змін до Конституції України в порядку, визначеному Конституцією України і Регламентом Верховної Ради України.
Розділ XIV. Стаття 160
Розділ XIV Прикінцеві положення
Стаття 160. Конституція України набуває чинності з дня її прийняття.
Норма щодо набуття чинності Конституцією України є однією із складових розділу XIV «Прикінцеві положення» Основного Закону України. Приймаючи Конституцію України, Верховна Рада України виходила з того, що початок дії її норм вимагає однозначного і точного визначення часу набуття чинності самою Конституцією або, іншими словами, часу введення її в дію. На необхідність визначення такого часу не могли не вплинути приписи ч. З ст. 8 Основного Закону про те, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Це особливо стосується початку практичного забезпечення закріплених у Конституції ідеалів найвищої соціальної цінності – людини, її життя та здоров'я, честі й гідності, недоторканності і безпеки, реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також виконання відповідних обов'язків, покладених на членів суспільства.
З часом набуття чинності Конституцією України пов'язується набуття органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами, структурами громадянського суспільства, кожним індивідуумом відповідних повноважень, прав, свобод і обов'язків, започатковується можливість юридичної відповідальності за правопорушення. Особливістю Конституції, її норм є те, що вони мають найвищу юридичну силу. Закони та
784
інші нормативно-правові акти приймаються в правовій державі, якою проголошено Україну, на основі Конституції і повинні відповідати їй. З огляду на такі основоположні засади з набуттям чинності Конституцією України розпочинається процес приведення чинних законів та інших нормативних актів, що були прийняті раніше, у відповідність з положеннями Основного Закону
держави.
Щодо підстав введення в дію Конституції України, то, зважаючи на тривалий час її творення, оприлюднення всіх проектів Конституції, додержання принципу гласності під час обговорення проектів у Верховній Раді України і Конституційній комісії, врахування зауважень громадськості, досягнення політичного компромісу і прийняття Конституції України згідно із законом більш ніж двома третинами від конституційного складу Верховної Ради, Верховна Рада прийняла Закон України від 28 червня 1996 р. «Про прийняття Конституції України і введення її в дію», яким Конституція була введена в дію. Цей Закон повністю відповідає ст. 160 чинної Конституції.
Набуття Конституцією України чинності означає, що, починаючи з встановленого часу, вона набуває статусу єдиного Основного Закону держави, основного джерела права України і займає центральне місце в системі національного законодавства. У ній закріплено визнання та дію в Україні принципу верховенства права. На конституційному рівні визначено фундаментальні засади взаємин людини і держави, відповідно до яких зміст і спрямованість діяльності держави визначають права і свободи людини та їх гарантії, а утвердження і забезпечення цих прав і свобод є головним обов'язком держави, яка до того ж відповідає перед людиною за свою діяльність. Конституційний принцип забезпечення прав і свобод людини юридично пов'язує і водночас позитивно обмежує дії держави, її органів та посадових осіб.
За таких обставин час набуття чинності Основним Законом держави не міг не бути віднесений до конституційних приписів. З огляду на найвищу юридичну силу Конституції України жоден інший закон, крім самої Конституції, не може визначати часу набуття нею чинності.
Верховна Рада України 28 червня 1996 року ухвалила Закон України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію». Цей закон закріплює, по суті, факт та дату прийняття Консти-
785
Конституція України
туції, але не містить положень щодо введення її в дію. Що стосується словосполучення «і введення її в дію», яке містить назва закону, то в ньому знайшов своє відображення припис самої Конституції України про день набуття нею чинності. Проте набуття чинності Конституцією України не можна пов'язувати з прийняттям цього закону – правового акта нижчої юридичної сили, ніж юридична сила самої Конституції.
Конституційний Суд України в Рішенні від 3 жовтня 1997 року у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що виклад норми статті 160 Конституції України припускає лише буквальне тлумачення. Здійснивши його в системному зв'язку з офіційним тлумаченням інших конституційних положень, Конституційний Суд України вирішив, що положення ч. 5 ст. 94 Конституції України щодо набрання чинності законом не раніше дня його опублікування потрібно розуміти так, що дія цієї частини статті Конституції не поширюється на набуття чинності Конституцією України. За статтею 160 Конституції України, зазначив Конституційний Суд України у тому ж Рішенні, Конституція України набула чинності в день її прийняття Верховною Радою України – 28 червня 1996 року. Моментом набуття нею чинності є момент оголошення результатів голосування за проектом Конституції України в цілому на пленарному засіданні Верховної Ради України.
Розділ XIV. Стаття І 61
та юридичного оформлення Української держави. Перед Українським народом і міжнародним співтовариством було чітко визначено, що Україна є державою, яка найвищою соціальною цінністю визнає людину, гарантує їй невід'ємні права і свободи, забезпечує принцип народовладдя, спрямовує свою діяльність на забезпечення національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з іншими державами на основі поваги до норм міжнародного права. Конституція проголосила основні засади державного буття і громадянського суспільства, демократичну організацію державної влади, єдиним джерелом якої визнана суверенна влада Українського