У частині третій коментованої статті визначено, що не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Тим самим встановлено вимогу до кандидата у народні депутати України, по суті віднесену до так званих моральних цензів. Однак на відміну від інших подібних цензів, установлених конституціями окремих держав («добра поведінка», «здоровий глузд» тощо), зазначена вимога має поширений характер.
Судимість – це правове становище особи, яке виникає у зв'язку з постановленням обвинувального вироку і призначенням покарання або умовним засудженням, а також відстрочкою виконання вироку. Судимість тягне за собою певні несприятливі для засудженого правові наслідки, що виходять за межі покарання, але тільки протягом відповідного періоду. Прикладом наслідку судимості загальноправового характеру є наявність наведеного вище «морального цензу» для кандидата у народні депутати України. Погашення судимості має автоматичний характер і випливає із закону. Зняття судимості здійснюється ухвалою суду або актом глави держави в порядку амністії чи помилування. Питання погашення і зняття судимості врегульовані Кримінальним кодексом України.
Встановлений частиною третьою коментованої статті «моральний ценз» стосується лише осіб, які мають судимість за вчинення умисного злочину. Тобто, відповідна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності і передбачала її суспільно небезпечні наслідки, а також бажала їх або
372
відомо допускала настання цих наслідків. Поняття умислу щодо вчинення злочину містить ст. 24 Кримінального кодексу України. Вчинення злочину умисно є не тільки порушенням закону, а й прямим викликом суспільній моралі. Не виникає сумнівів, що на здобуття мандата народного депутата України і на участь у перспективі у парламентській діяльності можуть претендувати лише громадяни, інтелектуально-вольовий стан і поведінка яких узгоджуються із загальновизнаними моральними критеріями. Діяльність народних депутатів має відповідати інтересам суспільства, а ці інтереси об'єктивно знаходяться у площині моралі.
Частина четверта коментованої статті містить положення щодо юридичних форм фіксації повноважень народних депутатів України. При цьому якщо повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України, то Верховна Рада України, за смислом частини другої ст. 85 Конституції України, здійснює повноваження, які віднесені до її відання виключно самою Конституцією України. Повноваження народних депутатів України встановлено, зокрема, в Законі України «Про статус народного депутата України».
Стаття 77. Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю березня четвертого року повноважень
Верховної Ради України,
Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень
Верховної Ради України.
Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.
У коментованій статті визначено загальні умови щодо проведення чергових і позачергових виборів до Верховної Ради України, а також правову форму порядку їх проведення.
У частині І статті визначено умови проведення чергових виборів до Верховної Ради України і встановлено дату (день) їх проведення. Подібна фіксація дати виборів характерна насамперед Для президентських республік, де глава держави не уповноважений розпускати парламент і не має навіть формального відношен-
373
Конституція Україна
Розділ IV. Стаття 77
ня до проведення парламентських виборів. У країнах з іншими формами державного правління саме глава держави звичайно уповноважений призначати чергові і позачергові вибори.
Частиною 2 коментованої статті визначено загальні умови щодо проведення позачергових виборів до Верховної Ради України. Такі вибори призначає Президент України, і його відповідне повноваження має характер обов'язку, а не права. Вказаний характер повноваження Президента України призначати вибори непрямо засвідчує те, що акт, виданий на його реалізацію, не потребує скріплення відповідно до ч. 4 ст. 106 Конституції України. З урахуванням природи і сутності парламентських виборів відповідний акт Президента України є указом. Таку ж форму повинен мати акт про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.
Умова проведення дострокових виборів до Верховної Ради України у період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень парламенту попереднього скликання є загалом об'єктивною, а сам відповідний підхід – загальноприйнятим. Проте така умова спричиняє фактичну відсутність протягом зазначеного періоду уповноваженого складу Верховної Ради України. З іншого боку, підготовка парламентських виборів потребує значних організаційних зусиль і тому є тривалою у часі. До того ж тим, хто балотується на виборах, потрібен час для проведення виборчої кампанії. Тому конституції звичайно встановлюють певні строки для підготовки та проведення як чергових, так і позачергових виборів (як правило, від одного до трьох місяців). Відлік цих строків розпочинається з різних дат: з дня закінчення строку повноважень парламенту попереднього скликання, з дня прийняття рішення про дострокове припинення його повноважень, з дня проголошення нових парламентських виборів тощо.
Коментоване положення Конституції України передбачає, що позачергові вибори проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. Це означає, що, по-перше, дату позачергових виборів призначає саме Президент України. По-друге, ця дата може бути визначена в межах відповідного періоду, але має бути реальною. В даному випадку шістдесятий день після дати опублікування рішення про дострокове припинення
374
повноважень Верховної Ради є не лише «верхньою межею» заз наченого періоду, а й орієнтиром для визначення конкретної дати виборів. По-третє, відлік строку (період) для визначення дати позачергових виборів розпочинається з дня офіційного опублікування указа Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.
Фіксація дати чергових виборів до Верховної Ради України та їх чотирирічна циклічність спричиняють труднощі при встановленні строку повноважень парламенту, сформованого за результатами позачергових виборів. Зокрема, така складність виникає за умов дострокового припинення повноважень Верховної Ради України. Конституція України не містить застереження щодо закінчення строку повноважень Верховної Ради України, сформованої за результатами позачергових виборів, у конституційно визначений строк повноважень її попереднього складу. На день наступних чергових виборів строк, на який за результатами позачергових виборів обрані народні депутати України, може не дорівнювати визначеним в ч. 1 ст. 76 Конституції України чотирьом рокам.
У частині 3 коментованої статті визначено правову форму встановлення порядку проведення виборів народних депутатів України, якою є закон. Законодавче регулювання виборів є загальноприйнятим явищем. Підзаконні акти, прийняті з відповідних питань, можуть відігравати лише допоміжну роль, а самі ці акти мають бути видані на основі Конституції та законів про вибори та на їх виконання. Віднесеність сфери організації і порядку проведення виборів до регулювання виключно законами зафіксована п. 20 ч. 1 ст. 92 Конституції України.
У Конституції України, на відміну від основних законів ряду інших держав, не визначено, за якою виборчою системою проводяться парламентські вибори. За чинним Законом України від 18 жовтня 2001 р. «Про вибори народних депутатів України» встановлено так звану змішану (мажоритарно-пропорційну) виборчу систему.
В основу мажоритаризму на виборах до Верховної Ради України покладено принцип відносної більшості, коли обраним визнається той кандидат, який отримав більше голосів, ніж кожний окремий його конкурент, хоча це може становити менше Половини голосів, поданих в окрузі. В такий спосіб обирається половина складу Верховної Ради України. Інша половина оби-
375
Конституція Україна
рається на засадах пропорціоналізму. В основу пропорціоналіз-му на відповідних виборах покладено принцип так званих партійних виборів у багатомандатному (поліномінальному) загальнонаціональному окрузі, коли депутатські мандати розподіляються між політичними партіями (блоками) відповідно до кількості поданих за них голосів виборців у масштабах усієї держави. При цьому застосовується так зване правило зв'язаних списків: порядок розташування кандидатів у списку визначає сама політична партія, а виборець голосує лише за список у цілому. Такий порядок визначення списку значною мірою зумовлює персонали обраних народних депутатів України, їх визначення не лише за волевиявленням виборців, а і за рішенням партії (блоку), яка формувала відповідний виборчий список.
Стаття 78. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.
Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі.