1.4. Етапи еволюційної зміни соціалістичної держави.
В своєму становленні і розвитку соціалістична держава, а разом з ним і право, згідно теорії марксизму, проходить декілька етапів або ступенів еволюційної зміни.
В радянській і зарубіжній літературі марксизму тривалий час велися суперечки про кількість прохідних етапів, їхню послідовність, суть і зміст, кожного з них — їх якості, нарешті, про співвідношення кожного етапу в розвитку держави з відповідними етапами в розвитку суспільства.
Запанувала і отримала достатньо широке розповсюдження, а потім і офіційно закріпилася в СРСР точка зору, згідно якої знов створена після здійснення соціалістичної революції держава проходить наступні етапи в своєму розвитку: етап існування держави диктатури пролетаріату, етап функціонування власне соціалістичної держави і, нарешті, етап розвитку загальнонародної держави [16, 131-135].
Кожний з цих етапів в розвитку держави і права співвідносився з відповідним етапом в розвитку суспільства. А саме — етап існування держави диктатури пролетаріату співвідносився з перехідним від капіталізму до соціалізму етапом в розвитку суспільства. Етап функціонування власне соціалістичної держави і права відображав особливості етапу розвитку власне соціалістичного суспільства. І нарешті, етап розвитку загальнонародної держави співвідносився з етапом існування і функціонування розвинутого соціалістичного суспільства.
Дана концепція розвитку соціалістичної держави і права, що знаходиться в нерозривному зв'язку з теорією становлення і розвитку соціалістичного суспільства, отримала своє пряме відображення в конституційних актах соціалістичних країн і в їх поточному законодавстві. Так, в Конституції СРСР 1977 року затверджувалося, що "виконавши задачі диктатури пролетаріату, Радянська держава стала загальнонародною". Одночасно вказувалося на те, що в суспільстві відбулися величезні зміни, і воно перетворилося на "розвинуте соціалістичне суспільство", в "суспільство зрілих соціалістичних суспільних відносин" [23, 23-25].
Характерними особливостями загальнонародної держави є: вираз інтересів не тільки робочих, селян і інтелігенції, але і "трудящих всіх націй і народностей країни"; збереження ним класової сутності; розвиток "справжньої" демократії в умовах нового суспільства і держави; посилення ролі Комуністичної партії і ін.
1.5. Форма правління соціалістичної держави.
Формою правління соціалістичної держави, згідно світогляду марксиста, є республіка. Торкаючись даного питання, Ф. Енгельс писав: "Маркс і я протягом сорока років без кінця твердили, що для нас демократична республіка є єдиною політичною формою... ", проте вона, "як всяка інша форма правління визначається своїм змістом".
В перекладі на мову політичної практики це означає, що для соціалістичної держави прийнятною формою правління є лише та республіка, яка служить інтересам трудящих мас і яка, отже, наповнюється соціалістичним змістом. Що ж до всіх інших, несоціалістичних форм, зокрема, республіканської форми буржуазної держави, то вона, за словами Енгельса, "також ворожа нам, як будь-яка монархія (якщо відвернутися від форм вияву цієї ворожості)". Через це, робився висновок, "приймати її за форму по суті соціалістичну або довіряти їй, поки вона у владі буржуазії, соціалістичні задачі — це нічим не обґрунтована ілюзія".
Розвиваючи ідеї про республіканську форму правління соціалістичної держави стосовно Росії, В. І. Ленін визнавав в якості такої лише Поради. На перших етапах розвитку держави це були "Ради робітничих, батрацьких і селянських депутатів по всій країні, знизу доверху, а на подальших — Ради народних депутатів і Ради депутатів трудящих.
Що ж до форми державного устрою, то, згідно політичної концепції марксизму, перевага віддавалася унітарній державі, побудованій на основі принципу демократичного централізму. При цьому, як затверджував, зокрема, В. І. Ленін, демократичний централізм "не тільки не виключає місцевого самоврядування з автономією областей, відмінних особливими господарськими і побутовими умовами, особливим національним складом населення і ін., а навпаки, вимагає і того і іншого".
Висуваючи на перший план унітарну державу, теоретики марксизму-ленінізму в той же час не заперечували можливості існування при певних умовах і федеральної форми соціалістичної держави. В практичному плані спроби реалізації федеральної форми організації держави робилися в СРСР, Югославії і Росії [1, 180-181].
1.6. Взаємозв’язок соціалістичної держави та права.
В нерозривному зв'язку і взаємодії з соціалістичною державою знаходиться право. Воно є засобом розв'язання найближчих і стратегічних задач, що стоять перед державою.
Згідно концепції марксизму суть права полягає в тому, що воно виражає волю і інтереси пануючого класу. Якщо держава, на думку основоположників наукового комунізму, "є та форма, в якій індивіди, належні до пануючого класу, здійснюють свої загальні інтереси", та "форма організації, яку неминуче повинні прийняти буржуазію, щоб — як зовні, так і всередині країни — взаємно гарантувати свою власність і свої інтереси". Право є тим засобом, за допомогою якого ці інтереси, трансформуючись в державну волю, проводяться в життя.
На перших етапах становлення і розвитку соціалістичного суспільства держава і право, відповідно до доктрини марксизму, виражає інтереси робочих, селян і трудової інтелігенції. На етапі розвинутого соціалістичного суспільства — інтереси всього народу.
1.7. Відмирання держави, права та її інститутів.
Держава і право, згідно розумінню марксизму, не є вічними і незмінними явищами. У міру розвитку класового суспільства і поступового відмирання класів держава і право як класові інститути і явища також відмирають.
Що потрібне для відмирання держави і права? Які умови для цього необхідні? Відповідаючи на ці питання, прихильники марксизму вказують перш за все на необхідність створення відповідних матеріальних, соціальних і інших умов, що ведуть до стирання класових відмінностей, а також — до формування високого рівня суспільної свідомості. Вельми важливим є, зокрема, навчити людей працювати на суспільство "без жодних норм права", без жодних примушень; створити всі необхідні умови для того, щоб "основні правила людського гуртожитку" з часом стали для всіх людей звичкою.
Ця благородна по своїй природі, але утопічна ціль звільнити майбутнє людство від держави і права, від будь-яких форм державно-правового тиску і примушення, зробити всіх у вищій мірі свідомими і вільними оголошувалася не тільки в теорії, але і ставилася на практиці. В Конституції СРСР 1977 р. (в преамбулі) оголошувалося, наприклад, що "вища ціль Радянської держави — побудова безкласового комуністичного суспільства, в якому отримає розвиток суспільне комуністичне самоврядування" [6, 95].
Розвинуте соціалістичне суспільство оголошувалося "закономірним етапом" на шляху побудови безкласового суспільства, а загальнонародна держава і право, згідно теоретичним розробкам марксистів, вважались важливими віхами на шляху відмирання держави і права.
Це була теорія, що розвивалась в нашій країні і інших, які називали себе соціалістичними, країнах протягом ряду десятиріч. Проте часто практика була іншою. Закріплюючи, наприклад, в Конституції СРСР 1936 р. за радянськими громадянами широке коло прав і свобод, надаючи їх громадянам теоретично, державна влада діяла абсолютно інакше, практично. Політичні репресії кінця 30-х рр., незаконні засудження тисяч безневинних людей свідчать про глибокі суперечності в цей період соціалістичної державно-правової теорії і практики.
Такою ж далекою від теорії марксизму була практика державно-правового будівництва по ряду вельми важливих напрямів, що проводилась в нашій країні і інших країнах. Вона торкалася, наприклад, природи і характеру загальнонародної держави і права, які теоретично оголошувалися інститутами всіх шарів і класів суспільства, а практично знаходилися в руках правлячих кіл; державного устрою Радянської держави, яка теоретично вважалась федеральною державою, а на справді завжди залишалося унітарною, і ін [9, 312].
2.1. Риси соціалістичного типу держави.
Соціалістична держава - якісно новий історичний тип держави, організація політичної влади трудящих на чолі з робочим класом, основне знаряддя захисту революційних завоювань, творчі перетворення економічного і духовного життя суспільства з метою поступового перерозподілу соціалістичної державності в суспільне комуністичне самоврядування. Соціалістична держава виникає як держава диктатури пролетаріату. Другим етапом соціалістичної держави є етап загальнонародної держави [3, 203-204].
Соціалістична правова сім'я (або соціалістичні правові системи) складає або, точніше, багато в чому складала у минулому третиною правову сім'ю, виділену в основному по ідеологічній ознаці. Правові системи країн, що входять в «соціалістичний табір», раніше належали до романо-германської правової сім'ї. Вони і зараз зберігають ряд її рис. Норма права тут завжди розглядалася і розглядається як загальне правило поведінки. Збереглися в значній мірі і система права, і термінологія юридичної науки, створена зусиллями європейських і радянських вчених і висхідна до римського права.