Соціалістична держава економічна основа, сутність, механізм, функції і форми (стр. 1 из 6)

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Соціалістична держава (економічна основа, сутність, механізм, функції і форми)

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Концепція соціалістичної держави і права

1.1. Революційний спосіб виникнення соціалістичної держави

1.2. Передумови становлення та розвитку соціалістичної

держави та права

1.3. Диктатура пролетаріату – сутність нової держави

1.4. Етапи еволюційної зміни соціалістичної держави

1.5. Форма правління соціалістичної держави

1.6. Взаємозв’язок соціалістичної держави та права

1.7. Відмирання держави, права та її інститутів

Розділ 2. Поняття і ознаки соціалістичної держави

2.1. Риси соціалістичного типу держави

2.2. Характер державної влади

Розділ 3. Функції соціалістичної держави

3.1. Поняття функцій держави

3.2. Класифікація функцій соціалістичних держав

Розділ 4. Соціально-економічна основа

соціалістичної держави

4.1. Економічний базис та суспільна надбудова

4.2. Економічні відносини у соціалістичній державі

Висновки

Список використаної літератури

Зміст

Вступ.

Історичний період, який переживає сьогодні Україна, називають періодом постсоціалістичного розвитку або просто перехідним періодом. Таке визначення не надто змістовне. Останнє просто фіксує характер суспільних відносин, які не склались а також нестабільність суспільних процесів. Перше вказує на певну точку відліку, початковий пункт руху, розкриваючи той стан, який залишився в минулому.

Таким перехідним станом є соціалізм, який являє собою різновид жорсткого тоталітаризму з усіма притаманними йому соціальними деформаціями.

Для того, що зрозуміти нинішній етап розвитку української держави, необхідно детально проаналізувати поняття, суть та основні риси соціалістичного суспільства, з’ясувати економічну його основу та політичні процеси.

З моменту свого зародження вчення марксиста про державу і право взагалі і про соціалістичну державу і право особливо піддавалося різкій критиці збоку представників різних політичних течій і ідеологій. Піддається воно ним і в даний час. Це цілком природно і зрозуміло, якщо виходити з тези про те, що будь-яке вчення про державу і право завжди відображає певні, нерідко досить суперечливі політичні погляди і інтереси, а також несумісні один з іншим політичні цінності і амбіції.

Незважаючи на ті зміни, які відбулись в українському державотворенні за останні роки, проблема історичних типів держави (в тому числі соціалістичного) так і не отримали належної наукової розробки. При цьому в спеціальній і науковій літературі сформувались дві основні тенденції до висвітлення теми.

Відповідно до першої соціалістична держава і право – продукт концепцій, які ніколи не мали та не мають практичної реалізації у державотворенні. Прихильники іншої концепції вважають, що соціалістична держава існувала не тільки у наукових розробках. Окремі аспекти її функціонування втілювались у життя. І могли бути в переважній більшості його реаліями.

Завдання даної роботи – показати, що вчення про державу і право в державі соціалістичного типу ніколи не відповідало тим, здавалося б, обов’язковим для неї теоретичним конструкціям, суперечило їх основним положенням. Оскільки одним з критеріїв істинності будь-якої наукової теорії є формально логічна відповідність її головних постулатів та отриманих на їх основі висновків один одному, постільки є підстави стверджувати, що концепція держави соціалістичного типу з моменту свого виникнення не мала під собою реального підґрунтя, а тому не могла бути реалізована на практиці. Таке завдання актуальне, оскільки в останній час у навчальній літературі з’являються твердження про те, що вказана концепція була глибоко і обґрунтовано розроблена теоретично, а соціалістичний тип держави існував не тільки в теорії, але і в реальній дійсності. Неповна ж відповідність соціалізму реального від наукового продовжують пояснювати не теоретичною неспроможністю його традиційної моделі, а неповною реалізацією його принципів у державах соціалістичного табору.

1. Концепція соціалістичної держави і права.

Теоретичні основи соціалістичної держави і права були закладені в працях основоположників наукового комунізму До. Маркса і Ф. Енгельса і розвинуті в творах В. І. Леніна, а також в документах комуністичних партій і наукових дослідженнях вчених, що стоять на марксистсько-ленінських позиціях.

Марксистське вчення про соціалістичну державу і право на відміну від інших вчень і доктрин практично не було повністю реалізоване ні в одній з раніше існуючих або нині існуючих держав. В СРСР і в багатьох інших країнах, що називають себе соціалістичними, робилися спроби реалізації ідеї соціалістичної держави і права. Проте через багато об'єктивних і суб'єктивних причин вони виявилися безуспішними. Замість соціалістичної держави і права, якими вони представлялися в марксистській доктрині, були створені їх псевдомарксистські інститути держави і права.

Марксистські вчення всіх відтінків і напрямів говорять про науковість і прогресивність ідей, що розвиваються ними, про соціалістичну державу і право. Їхні політичні і ідеологічні опоненти, природно, стверджують зворотне [7, 573].

Проте, незалежно від оцінок і підходів до вивчення марксистське вчення про соціалістичну державу і право, основні його постулати і початкові положення залишаються наступними.

1.1. Революційний спосіб виникнення соціалістичної держави.

Соціалістична держава і право, згідно теорії марксизму, виникають не еволюційним шляхом, шляхом поступового переростання буржуазної держави в соціалістичне, а шляхом здійснення соціалістичної революції. Найближчою ціллю комуністів, говорилося в "Маніфесті Комуністичної партії", є "скинення панування буржуазії, завоювання пролетаріатом політичної влади". А "першим кроком в робочій революції" є "перетворення пролетаріату в пануючий клас, завоювання демократії".

В роботах класиків марксизму-ленінізму докладно розроблена теорія соціалістичної революції — її цілі, форми здійснення, основні напрями, методи. Ще в ранніх творах К. Маркса і Ф. Енгельса розвивалися, наприклад, ідеї про необхідність дотримання послідовності і безперервності соціалістичної революції. Наші інтереси і наші задачі, писали вони, полягають в тому, "щоб зробити революцію безперервною до тих пір, поки все більш або менш імущі класи не будуть усунені від панування, поки пролетаріат не завоює державною владою" [21, 24-27].

В їхніх більш пізніх роботах наводилася думка про необхідність використовування в процесі здійснення соціалістичної революції різних — мирної і немирної — форм. Повстання було б безумством там, доводив, зокрема, Ф. Енгельс, "де мирна агітація привела б до цілі більш швидким і вірним шляхом".

Використовуючи тезу марксистів про безперервність революції, В. І. Ленін розробив доктрину про переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну. "Від революції демократичної — писав він — ми зараз же почнемо переходити і якраз в міру нашої сили, сили свідомого і організованого пролетаріату, почнемо переходити до соціалістичної революції. Ми стоїмо за безперервну революцію".

1.2. Передумови становлення та розвитку соціалістичної держави та права.

Важливою закономірністю і одночасно передумовою становлення і розвитку соціалістичної держави і права, згідно доктрини марксизму, є злам старої державної машини, знищення буржуазного державного апарату.

Всі перевороти, писав у зв'язку з цим К. Маркс, лише удосконалили стару державну машину "замість того, щоб зламати її. Партії, які, змінюючи одна одну, боролися за панування, розглядали захоплення цієї величезної державної будівлі, як головну здобич, при своїй перемозі".

Розвиваючи цю думку, В. І. Ленін переконував, що "революція повинна полягати не в тому, щоб новий клас командував, управляв за допомогою старої державної машини, а в тому, щоб він розбив цю машину і командував, управляв за допомогою нової машини" [7, 575].

На питання, як це зробити і чи все в старому державному апараті потрібно розбивати, Ленін відповідав, що до зламу старого, буржуазного апарату потрібно підходити чітко диференційовано, різнопланово. Річ у тому, що в кожній буржуазній державі, разом з переважно-гнобительськими органами і інститутами у вигляді армії, поліції, жандармерії і ін., які підлягають негайному зламу, є також такі органи, які пов'язані з банками і синдикатами, виконують обліково-реєстраційні функції. "Цього апарату розбивати не можна і не потрібно".

1.3. Диктатура пролетаріату – сутність нової держави.

Сутністю нової держави, що функціонує в перехідний від капіталізму до соціалізму період, є диктатура пролетаріату. Даному положенню в теорії марксизму надається настільки важливе, принципове значення, що з ним напряму зв'язують приналежність до марксизму або опортунізму.

Марксист лише той, писав В. І. Ленін, "хто поширює визнання боротьби класів до визнання диктатури пролетаріату. В цьому найглибша відмінність марксиста від дрібної (та і великої) буржуазії. На цьому треба випробовувати дійсне розуміння і визнання марксизму".

Що представляє собою диктатура пролетаріату і що вона означає? Якщо перевести це "історико-філософське поняття" на більш просту мову, роз'яснював В. І. Ленін, то вона означає те, що "тільки певний клас, саме міські і фабрично-заводські, промислові робочі, можуть керувати всією масою трудящих і експлуатованих в боротьбі за скидання ярма капіталу, в ході самого скидання, в боротьбі за утримання і зміцнення перемоги, в справі творення нового, соціалістичного суспільного устрою, у всій боротьбі за повне знищення класів". Диктатура пролетаріату "є особлива форма класового союзу між пролетаріатом, авангардом трудящих, і численними непролетарськими шарами трудящих".