Вимоги України до реклами харчових продуктів є менш деталізованими. Зокрема, на відповідну рекламу поширюються загальні вимоги до реклами (наприклад, в частині заборони недобросовісної реклами); частина дев’ята статті 21 Закону „Про рекламу” забороняє у рекламі харчових продуктів, вітамінних та інших харчових добавок робити посилання на те, що відповідні товари мають лікувальні властивості, якщо такі властивості не підтверджено Міністерством охорони здоров’я. Певні вимоги до реклами окремих харчових продуктів та добавок визначено також і у Законі „Про безпечність та якість харчових продуктів”, стаття 39 якого забороняє: 1) рекламу продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок без попереднього погодження її тексту з Міністерством охорони здоров’я, 2) рекламу з використанням висловів щодо можливої лікувальної дії, втамування болю, листів подяки, визнань, порад (якщо вони пов’язані з лікуванням чи полегшенням умов перебігу захворювань), посилання на таку інформацію, 3) рекламу з використанням висловів, які спричиняють чи сприяють виникненню відчуття негативного психологічного стану.
Таким чином, на сьогодні існує необхідність у деталізації вимог до реклами продуктів харчування та харчових добавок з урахуванням положень Директиви 2000/13/ЕС.
10. Реклама лікарських засобів
Директива про транскордонне телебачення містить лише одну норму, яка встановлює вимоги до реклами лікарських засобів – на телебаченні не можуть рекламуватись лікарські засоби, які вживаються за рецептами лікарів. Більш конкретні вимоги до реклами цієї категорії продукції визначено Директивою 2001/83/ЕС Європейського парламенту і Ради про кодекс Спільноти щодо лікарських засобів, призначених для використання людиною[9]. Згідно із статтею 87 цього Кодексу заборонені: 1) реклама лікарських засобів, реалізація яких потребує окремого дозволу, за відсутності відповідного дозволу; 2) згадування в рекламі лікарських засобів наявності терапевтичних показань щодо лікування туберкульозу, хвороб, що передаються статевим шляхом, інших небезпечних інфекційних хвороб, раку та інших онкологічних захворювань, хронічного безсоння, діабету та інших метаболічних хвороб; 3) реклама лікарських засобів, якщо їх вартість підлягає повному або частковому відшкодуванню покупцю (встановлення такої заборони передбачено Директивою, однак вирішення питання про доцільність її запровадження віднесено на розсуд держав-членів Євросоюзу).
До реклами лікарських засобів статтями 87 – 91 Кодексу встановлено ряд вимог. Зокрема, така реклама повинна: 1) стимулювати раціональне вживання лікарських засобів шляхом об’єктивного, без перебільшення, розкриття їхніх лікувальних властивостей; 2) не вводити споживача в оману; 3) бути означена як така (при цьому споживач зі змісту реклами повинен чітко розуміти, що в рекламі йдеться саме про лікарський засіб, і що інформація про нього є саме рекламою); 4) містити інформацію про фармакологічну назву лікарського засобу, інформацію, необхідну для правильного вживання лікарського засобу; 5) обов’язково містити посилання про необхідність ознайомлення інструкцією про порядок використання засобу, яка додається до нього.
Згідно з Кодексом, реклама лікарських засобів не повинна: 1) формувати у споживача думку про те, що консультації з лікарем або хірургічне втручання є необов’язковими, передбачати дистанційне діагностування або лікування; 2) містити твердження про те, що вживання лікарського засобу має гарантований ефект, його вживання не призводить до негативних реакцій організму, або про те, що відповідний засіб є кращим за інші методи лікування хвороби, інші лікарські засоби або є еквівалентним їм за своїм ефектом; 3) формувати у споживача враження про те, що загальний стан здоров’я у разі вживання засобу може покращитись, або про те, що утримання від вживання лікарського засобу може вплинути на здоров’я (відповідне обмеження не поширюється на кампанії з вакцинації населення), 4) призначатись виключно або переважно для дітей; 5) містити посилання на рекомендації науковців, лікарів, або загальновідомих осіб; 6) зображувати медичний засіб в якості продукту харчування, косметичного засобу чи іншого продукту для вживання; 7) містити тверджень про те, що безпечність та ефективність лікарського засобу зумовлена його природним походженням; 8) містити тверджень, що сприяють самостійному діагностуванню або самолікуванню; 9) містити посилання на те, що медичний засіб допущений компетентним органом до реалізації[10].
Вимоги до реклами лікарських засобів в Україні визначено статтею 21 Закону „Про рекламу” та двома нормативно-правовими актами Міністерства охорони здоров’я – Порядком погодження інформації, яка може міститися в рекламі лікарських засобів для дітей і підлітків, та видачі дозволу на рекламування лікарських засобів для дітей і підлітків, а також Порядком реклами лікарських засобів, призначеної для медичних закладів та лікарів (обидва затверджені Наказом МОЗ № 177 від 10.06.1997 р.[11]).
Нижче наводиться порівняння норм вітчизняного законодавства та Директиви 2001/83/ЕС.
| Таблиця 6. Вимоги до реклами лікарських засобів в Україні та ЄС |
| Вимоги | Директива 2001/83/ЕС | Закон „Про рекламу” та Наказ МОЗ № 177 від 10.06.1997 р. |
| Заборона реклами незареєстрованих та виключених з Державного реєстру лікарських засобів | + | + |
| Заборона реклами засобів, які вживаються та поширюються за рецептами лікарів | + | + |
| Заборона недобросовісної реклами лікарських засобів | + | + |
| Заборона реклами засобів, що містять наркотичні, отруйні, психотропні радіоактивні речовини | + | + |
| Заборона реклами, яка може справити враження, що за умови вживання засобу медична консультація з фахівцем не є обов’язковою | + | + |
| Заборона реклами, яка містить відомості про те, що лікарський засіб є продуктом харчування, косметичним чи іншим продуктом для вживання | + | + |
| Заборона реклами, яка містить відомості про те, що косметичні засоби, вітамінні чи інші харчові домішки мають лікувальні властивості, якщо наявність таких властивостей не доведена | Директива 2000/13/ЕС | + |
| Заборона посилань в рекламі посилань на терапевтичні ефекти лікарських засобів по відношенню до захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню | + | + |
| Реклама повинна містити інформацію про фармакологічну назву лікарського засобу | + | + |
| Реклама повинна містити обов’язкове посилання на необхідність ознайомлення з інструкцією про застосування лікарського засобу, що додається до нього | + | + |
| Реклама не повинна містити твердження про те, що ефект лікарського засобу є абсолютно гарантованим, що його вживання не призводить до негативних реакцій організму, або про те, що відповідний засіб є кращим за інші методи лікування хвороби, лікарські засоби або еквівалентним їм за ефектом | + | + |
| Заборона реклами, яка може формувати у споживача враження про те, що загальний стан здоров’я у разі вживання засобу може покращитись, або про те, що утримання від вживання лікарського засобу може вплинути на здоров’я | + | + |
| Заборона реклами, призначеної виключно або спеціально для дітей | + | - |
| Заборона у рекламі посилань на рекомендації науковців, лікарів, або загальновідомих осіб | + | + |
| Заборона у рекламі тверджень про те, що безпечність та ефективність лікарського засобу зумовлена його природним походженням | + | - |
| Заборона в рекламі посилань на те, що лікарський засіб допущено до реалізації | + | - |
Таким чином, більшість обмежень, встановлених українським законодавством для реклами лікарських засобів, відповідають Директиві 2001/83/ЕС. У Законі „Про рекламу” не знайшли відображення лише три передбачених Директивою обмеження – щодо заборони реклами лікарських засобів, призначеної виключно або переважно для дітей; щодо заборони тверджень про те, що безпечність та ефективність лікарського засобу зумовлена його природним походженням; щодо заборони в рекламі посилань на факт допуску лікарського засобу компетентним органом до реалізації. Відповідні положення Директиви мають знайти відображення в Законі „Про рекламу”.
11. Реклама і діти
На сьогодні Закон „Про рекламу” повністю відповідає вимогам Директиви 89/552/ЕЕС. Більше того, українське законодавство містить ряд більш суворих вимог до реклами щодо неповнолітніх, порівняно із Директивою про транскордонне телебачення. Порівняння вимог директиви та положень Закону „Про рекламу” наведено нижче.
| Заборони | Закон „Про рекламу” | Директива 89/552/ЕЕС |
| Використання зображень дітей, які споживають або використовують продукцію, призначену тільки для дорослих чи заборонену для придбання або споживання неповнолітніми | + | - |
| Використання інформації, яка може підірвати авторитет батьків, опікунів, піклувальників, педагогів та довіру до них дітей | + | + |
| Вміщення закликів до дітей придбати продукцію або звернутись до третіх осіб з проханням зробити покупку | + | + |
| Використання зображень справжньої або іграшкової зброї, вибухових пристроїв | + | - |
| Зображення дітей у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати шкоди дітям або іншим особам, а також інформації, здатної викликати зневажливе ставлення дітей до небезпечних для життя і здоров’я ситуацій | + | + |
| Завдання дітям моральної чи фізичної шкоди, викликання почуття неповноцінності | + | + |
| Вказування на можливість придбання рекламованого товару, розрахованого переважно на дітей, кожною сім’єю без урахування можливостей її бюджету | + | - |
| Створення у дітей враження, що володіння рекламованою продукцією дає їм перевагу над іншими дітьми | + | - |
12. Спонсорство