Смекни!
smekni.com

Свобода віросповідання - юридичне забезпечення в Україні (Ярмол) (стр. 10 из 50)

Заслуговує на увагу й Женевська конвенція про поводження з військо­вополоненими (ООН, 1949) [65]121. Окрема її глава (5) присвячена релігії, інтелектуальній і фізичній діяльності. Зазначена конвенція детально ре­гламентує процедуру реалізації військовополоненими права сповідувати свою релігію. Не зупиняючись на її розгляді конкретно, зазначимо лише, що в ній передбачено надання повної свободи військовополоненим для виконання обрядів їх релігій, включаючи відвідування богослужінь, за умови дотримання ними дисциплінарного порядку, визначеного військо­вими властями (ст. 34). Служителям же культу, які опинилися разом із вій­ськовополоненими, буде дозволено обслуговувати своїх одновірців. Вони

120 [225] Права человека. Сборник международньх договоров. - Нью-Йорк; Женева: Издание Организации Обьединенньїх Наций, 1994. - Т. 1. (Ч. 1.): Универсальньїе договори. - С. 273.

121 [65] Действующее международное право: В 3 т. / Сост. Ю.М. Колосов, З.С. Кривчикова. - М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1997. - Т. 2. - С. 603-625.

35

користуватимуться свободою листування, яке підлягає цензурі, щодо ре­лігійних справ їх культу з духовними властями країни, в якій вони затри­мані, і міжнародними релігійними організаціями (ст. 35).

Таким чином, аналіз усіх вищезгаданих міжнародних актів дозволяє зробити висновок, що структурними елементами свободи віровизнання та свободи віросповідання як загальносоціальних (природних) прав лю­дини є наступні можливості: [390]122

1. Мати релігію чи переконання [181, 39]123. Ця можливість, як уже зазначалося, стосується лише внутрішньої сфери особистості і тому є складником тільки свободи віровизнання людини. Зовнішнє ж виражен­ня своєї релігії чи інших переконань перетворюється у їх сповідування.

2. Приймати релігію чи переконання [181]124. Вказане право може мати як внутрішній, так і зовнішній аспект, тому виступає складником і свободи віровизнання, і свободи віросповідання. Наприклад, зовнішнє прийняття віри може відбутися, коли людина стає членом релігійної чи іншої організації.

3. Змінювати свою релігію чи переконання [66, 114, 48, 365]125. Ця можливість людини також може мати як і внутрішній, так і зовнішній аспекти. Причому зовнішній аспект цієї можливості може виражатися у переході з однієї релігійної організації в іншу. Відповідно, вказане право людини є складником свободи віровизнання і свободи віросповідання.

4. Сповідувати свою релігію або переконання [181, 39, 66, 114, 78, 67, 48, 365, 280]126. Ця можливість людини стосується внутрішньої та зовнішньої сфери особистості. Сповідувати, як видається, означає: 1) дотримуватися якої-небудь релігії, віровчення; 2) відкрито визнавати, наслідувати якесь вчення, певні погляди, переконання [192] 127. Отож, сповідувати свою релігію або переконання (сповідувати віру) означає відкрито визнавати, виражати власне внутрішнє та зовнішнє ставлення

122 [390] Ярмол Л. Свобода віровизнання людини: поняття, елементи, законодавче закріплення // Вісник Академії правових наук України. - 2001. - № 2 (25). - С. 115-122.

123 [181] Ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; [39] ст. 1 Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань.

124 [181] Ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

125 [66] Ст. 18 Загальної декларації прав людини; [114] ст. 9 Конвенції про захист прав людини та основних свобод; [48] п. 9.4 Документ Копенгагенської Наради з людських вимірів НБСЄ (1990); [365] ст. 10 Хартії Європейського Союзу про основні права.

126 [181] Ст.18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; [39] ст. 1 Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань; [66 ] ст. 18 За­гальної декларації прав людини; [114] ст. 9 Конвенції про захист прав людини та основних свобод; [78] п. 16 Підсумкового документу Віденської зустрічі держав-учасниць НБСЄ; [67] п. 'Л/ІГ Заключ­ного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі; [48] п. 9.4 Документ Копенгагенської Наради з людських вимірів НБСЄ (1990); [365] ст. 10 Хартії Європейського Союзу про основні права; [280] п. "IV" 13 Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи 1396 (1999) З релігії та демократії.

127 [192] Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / Укл. В. Яременко, О.М. Сліпушко. - К.: Аконіт, 1998. - Т. 4: Роб-Я. - С. 335.

36

до об'єкта віри. Зовнішні способи сповідування віри досить різноманіт­ні і включають у себе такі можливості: відправляти культи та збиратися у зв'язку з релігією або переконаннями, створювати та утримувати міс­ця для цієї свободи; виробляти, набувати та використовувати у відповід­ному обсязі необхідні предмети та матеріали, пов'язані з релігійними обрядами або звичаями чи переконаннями (наприклад, священні кни­ги), та володіти ними; писати, видавати та розповсюджувати відповідні публікації з цих галузей; вести викладання з питань релігії або пере­конань (зокрема надавати релігійну освіту) у місцях, що підходять для цієї мети, мовою на свій вибір; дотримуватися днів відпочинку, відзна­чати свята; відправляти, дотримуватися та зберігати обряди, звичаї від­повідно до приписів релігії чи інших переконань (наприклад, відносно одруження, свят, їжі, вбрання); встановлювати і підтримувати зв'язки з окремими особами в галузі релігії та переконань на національному і міжнаціональному рівнях; забезпечувати релігійне та моральне вихо­вання і навчання батьками (законними опікунами) своїх дітей; здійснен­ня соціальної, милосердницької праці окремими особами чи їх об'єд­наннями та інші.

Отже, можливість людини сповідувати свою релігію або переконан­ня є складником свободи віровизнання та свободи віросповідання.

5. Здобувати релігійну та (або) світську освіту [182, 39, 265, 78, 365, 280, 279] 128. Це право включає такі можливості: отримувати ре­лігійну освіту мовою на свій вибір, індивідуально чи разом з іншими; вивчати релігійні та етичні системи як шкільні дисципліни; домагатися окремого і ретельного опису релігій у шкільних підручниках та їх усно­го викладання при цьому, наголошуючи, що релігії є зібранням ціннос­тей, розрізнення яких повинно бути розвиненим серед молоді; вивчати історію і філософію релігій та досліджувати ці предмети в університе­тах паралельно з теологічними дослідженнями та інші.

Право здобувати релігійну та (або) світську освіту може мати зо­внішній і внутрішній аспект, тому є складником свободи віровизнання та свободи віросповідання людини.

6. Утримання від окремих дій, несумісних із релігійними чи ін­шими переконаннями людини. Релігійні та інші переконання людини можуть зумовлювати не лише потребу вчинення певних дій (наприклад,

128 [182] Ст. 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права; [39] ч. 2.ст.5 Де­кларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань; [265] ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод; [78] п. 16.6, 16.7 Підсумкового документа Віденської зустрічі держав-учасниць НБСЄ; [365] ст. 14 Хартії Євро­пейського Союзу про основні права; [280] п. "іі" 13 Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи 1396 (1999). "З релігії та демократії"; [279] п. "ііі" 16 Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи 1202 (1993). "Щодо релігійної терпимості в демократичному суспільстві".

37

обрядового, культового, проповідницького та іншого характеру), але та­кож і неприйнятність, суб'єктивну неможливість виконання людиною інших дій (наприклад, брати участь у релігійних чи громадських обря­дах). При цьому серед дій, вчинення яких є несумісним із релігійними чи іншими переконанням людини, можуть бути як юридично нейтраль­ні, юридично необов'язкові дії, так і дії, виконання котрих є обов'язко­вим у правовій системі відповідної держави.

У вищевказаних міжнародних актах з питань прав людини знайшли своє відображення лише право людини відмовлятися від військової служ­би із заміною її альтернативною та право утримуватися від певних дій щодо одягу, їжі, релігійних свят (з можливістю відповідного звільнення з роботи) [49, 109, 48, 365, 280]129.

Разом з тим, можна стверджувати, що існує також низка інших обов'язків, виконання котрих для окремих людей є несумісним з їхніми релігійними чи іншими переконаннями (наприклад, складання прися­ги, участь у громадських обрядах тощо). Водночас, з огляду на пріори­тетність прав людини, звільнення від таких обов'язків або заміна їх на альтернативні не повинні трактуватися як такі, що можуть призвести до порушення суспільних інтересів. Тому видається, що право на альтер­нативну (невійськову) службу, поряд із правом на альтернативний по­рядок складання присяги і правом на відмову від участі у громадських (релігійних) обрядах, можуть охоплюватися ширшим за змістом правом людини, яке може бути назване свободою людини утримуватися від окремих дій, несумісних із її релігійними чи іншими переконаннями. Вважаємо, що з часом таке право знайде своє відображення в міжнарод­них актах з питань прав людини.

Визнаючи водночас за людиною таку правову можливість, слід наго­лосити на тому, що про звільнення від юридичних обов'язків чи заміну їх на альтернативні може йтися лише в тих випадках, коли це не призведе до порушення суспільних інтересів чи прав інших людей та якщо це є прак­тично можливим. Визначення конкретного кола випадків, коли таке звіль­нення (заміна) є можливим, має бути віднесене до компетенції держави.

Можливість людини утримуватися від окремих дій, несумісних з її релігійними чи іншими переконаннями, має внутрішній і зовнішній ас­пекти, тому вона є складником свободи віровизнання та свободи вірос­повідання.