Смекни!
smekni.com

Свобода віросповідання - юридичне забезпечення в Україні (Ярмол) (стр. 20 из 50)

185 [262] Право і релігія. Збірник матеріалів та нормативно-правових актів / За ред. В.В. Кос-

тицького. - К., 2000.

186 [264] Проект Закону України від 22.12.2000 р. «Про свободу світогляду, віросповідання та релігійні організації» (представлений народним депутатом України В.С. Журавським).

187 [263] Проект Закону України від 01.02.2000 р. «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»» (представлений Кабінетом Міністрів України).

188 [262] Проект Закону України «Про свободу віросповідання та релігійні організації» (пред­ставлений народним депутатом України В. Костицьким).

73

про те, чим є і чим не є релігія не є державною справою [284]189. Достат­ньо, що члени певної спільноти щиро об'єднуються для сповідування тієї чи іншої релігії. Директорат із прав людини у своєму дослідженні дійшов висновку, що термін «релігія» у правовому сенсі має дуже ши­роке тлумачення. Відповідно, захист релігійної свободи стосується не лише загальновідомих і поширених релігій, але й тих, які зустрічаються дуже рідко або фактично зовсім не відомі [261]190.

У законодавстві багатьох держав ми також не знаходимо визначен­ня релігії. Наприклад, у Бельгії юридичної дефініції цього явища не іс­нує, тому його тлумачення залишається за судами. При визнанні групи (спільноти) релігійною суди беруть до уваги велику кількість обставин, у тому числі існування храмів, культово-обрядової сфери, молитовних текстів та інш. Виходячи з цього, окремі організації (наприклад, Сайєн-тологічна церква, теософські групи) не визнаються релігійними [345]191. Для порівняння, в Російській Федерації Сайєнтологічна церква, орга­нізації "Жива етика" (рерихівці), "Духовна єдність" (толстовці) зареє­стровані як релігійні організації [284]192.

Релігія - доволі складний духовний, культурний, суспільно-історич­ний феномен, котрий виступає однією із форм як суспільної, так індиві­дуальної свідомості. Про це свідчить і той факт, що історично існували й нині існують понад 5 тисяч різних релігій [112] 1 93. Різноманітність типів, форм, функцій як історичних, так і сучасних релігій ускладнює її визначення. З розвитком релігієзнавства з'явилося чимало теорій ро­зуміння релігії, зокрема богословсько-теологічна, філософська, соціо­логічна, наукова, психологічна та інші. Крім того, в рамках цих теорій сформувалися окремі напрямки із власним поясненням суті релігії як явища. Відповідно, у сучасному релігієзнавстві налічується вже близько 300 визначень поняття "релігія".

Релігія (від лат. геїідіо - "благочестя", "побожність", "святиня", "пред­мет культу"; геїедеге - "знову відновити", "відтворити"; геїідагі - "з'єд­нати себе" - зв'язок із Вищим, зі Святим, відвертість і довір'я до Нього,

189 [284] Религиозньїе обьединения. Свобода совести и вероисповедания. Нормативньїе акти. Судебная практика / Сост. А.В. Пчелинцев, В.В. Ряховский. - М.: Юриспруденция, 2001. - С.

190 [261] Проблема новітніх релігійних рухів в Європарламенті // Людина і світ. - 1998. - № 8.

- С. 32.

191 [345] Торфс Рик. Церковь и государство в Бельгии // Модели церковно-государственньх отношений стран Западной Европь и США / Под общ. ред. А. Колодного. - К.: Отделение религие-ведения Ин-та философии НАН Украинь. - 1996. - С. 21.

192 [284] Приложение № 1. Статистические сведения о религиозньх организациях, зарегистри-рованньх в Российской Федерации на 1 января 2001 года (по данньм Государственного Реестра) // Религиозньїе обьединения. Свобода совести и вероисповедания. Нормативньїе акти. Судебная практика / Сост. А.В. Пчелинцев, В.В. Ряховский. - М.: Юриспруденция, 2001. - С. 408.

193 [112] Колодний А.М. Феномен релігії. - К.: Світ знань, 1999. - С. 5.

74

готовність прийняти як керуюче начало свого життя те, що бере початок від Вищого і відкривається людині при зустрічах із Ним [27]194.

А. Колодний зазначає, що «релігія - це позалогічне освоєння люди­ною своєї причетності до процесів, що відбуваються у Всесвіті і перебу­вають під впливом якихось Вищих Сил. Центральним для неї є питання самовизначення у світі, ... об'єктом відображення релігії є не щось зо­внішнє щодо людини, а саме процес її самовизначення у світі через віру у свою причетність до світу надприродного, ірраціонального» [112]195.

Як особлива система духовної діяльності людей релігія має власну специфічну структуру, тобто складові (елементи), без яких неможливе її існування. Виділяють такі елементи релігії: релігійна свідомість (ре­лігійна віра, ідеї, уявлення, почуття), релігійний культ, релігійні органі­зації [287, 91]196.

Деякі автори включають у структуру релігії і релігійні відносини та релігійну діяльність, частиною якої є культ [286, 382]197. Підставною, на наш погляд, є думка, за котрою одним із елементів релігійної сис­теми є релігійні норми [101]198. Отже, можемо резюмувати, що складо­вими (елементами) релігійної системи є: релігійна свідомість, релігійні відносини, релігійна діяльність, релігійні норми, релігійні організації. Більшість релігієзнавців вважає, що визначальною специфічною озна­кою релігійної свідомості, та й релігії загалом, виступає релігійна віра. Саме з нею, релігійною вірою, історія й сьогодення релігійної думки (науки) пов'язує декілька точок зору стосовно розуміння сутності релі­гії [343]199.

Прихильники першої точки зору пов'язують сутнісну ознаку релі­гії з вірою у надприродне. Серед них, зокрема, такі зарубіжні вчені, як Е. Тайлор, Р. Маретто, Л. Левіс-Брюль, представники радянської шко­ли релігієзнавства П. Лобовик, Є. Дулуман, В. Гараджа, Ю. Борунков, Д. Угринович [19, 347]200.

194 [27] Василенко Л.И. Краткий религиозно-философский словарь. - М.: Мьісль, 2000. - С.

178.

195 [112] Колодний А.М. Феномен релігії. - К.: Світ знань, 1999. - С. 8.

196 [287] Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І. Лубського, В.І. Теремка. - К.: Академія, 2000. - С. 30; [91] Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. - К.: Наукова думка, 1994. - С. 26.

197 [286] Релігієзнавство: Навч.посібник / За ред С.А. Бублика. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - С. 35; [382] Яблоков И.М. Религиоведение: Учеб. пособие и учеб.словарь-минимум. - М.: Гардарика,

1998. - С. 264.

198 [101] Клочков В.В. Религия., государство и право. - М.: Мьісль, 1978. - С. 10.

199 [343] Токман В. Феномен священного і проблема розуміння сутності релігії // Українське релігієзнавство. Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інс-ту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. - 2000. - № 14. - С. 35.

200 [19] Див.: Борунков Ю.Ф. Особенности религиозного сознания. - М.: Знание, 1972 - С. 15; [347] Угринович Д.М. Введение в религиоведение. - М.: Мьісль, 1985. - С. 14.

75

Наступну позицію щодо розуміння релігії, яка полягає у визнанні визначальною ознакою релігії віри в Бога, представляють передовсім Отці Церкви (Тертуліан, Оріген, Августин Аврелій, Тома Аквінський,), а також такі знані теологи й богослови, як Ф. Шлейєрмахер, Е. Трельч, П. Флоренський, К. Доусон, К. Войтила та інші.

Значний внесок у розробку третьої точки зору, згідно з якою ідея свя­тості є ключовою стосовно розуміння сутності релігійного феномена, належить Р. Отто, Е. Дюркгейму, Гван дер Леуву, М. Еліаде, П. Бергеру та інш.

Слід зауважити, що більшість вітчизняних релігієзнавців вважає, що віра у надприродне є суттєвою ознакою усякої релігії [286, 287, 91]201. До віри у надприродне відносять, зокрема, уявлення про потойбічні сили у вигляді божеств, ангелів, чортів тощо, зазначаючи, що вона (віра) харак­теризується певними особливостями. По-перше, віра у надприродне пе­редбачає не просто наявність у свідомості уявлень про надприродне, а власне віру у реальне існування надприродних сил. По-друге, релігійна віра з необхідністю передбачає емоційне ставлення до надприродного. По-третє, віра у надприродне включає переконаність в існуванні осо­бливих взаємовідносин між ним і людиною, тобто впевненість у тому, що надприродне не лише існує, але й здатне впливати на життя, долю людини, а так само людина за допомогою певних дій, може, в свою чер­гу, чинити вплив на надприродне.

Виділяють три основні історичні типи уявлень про надприродне:

- чуттєво-надчуттєвий (найдавніший) - для нього характерні уяв­лення про зрощення надприродного з тілесним (фетишизм, тотемізм, анімізм);

- демоністичний - уявлення про безплотність предмета віри-духу, розширення сфер його впливу, можливість його переселення, перевті­лення;

- теїстичний - уявлення про надприродне як довершену й абсолют­ну особу (Бога) з іманентною їй функцією розпорядника і творця при­родних та суспільних явищ (теїзм, політеїзм, монотеїзм) [288]202.

Деякі вчені вважають, що віра в Бога чи богів, у «священне» виступають різновидами віри в надприродне [282]203. Слід зазначити, що віра в надпри­

201 [286] Див.: Релігієзнавство: Навч. посібник / За ред. С.А. Бублика. - К.: Юрінком Інтер, 1999.

- С. 35; [287] Релігієзнавство. Підручник / За ред. В.І. Лубського, В.І. Теремка. - К.: Академья, 2000.

- С. 25; [91] Калінін Ю.А. Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. - К.: Наукова думка, 1994. - С. 22.

202 [288] Релігієзнавчий словник / За ред. проф. А. Колодного і П. Лобовика. - К.: Академія,

1996. - С. 207.

203 [282] Религии мира: Справочно-методическое пособие / Сост. Г.В. Щекин. - К.: МАУП, 1997.

- С. 4.

76

родне, в Бога, у священне як визначальні риси релігії можуть співіснувати невіддільно одна від одної. Яскравим прикладом цьому є християнство.