Деякі вчені вважають, однак, що немає підстав розглядати віру у надприродне як ознаку, притаманну всім релігіям на будь-яких стадіях їх еволюції. Так, І.Н. Яблоков зазначає, що на ранніх етапах свого розвитку свідомість не була здатна сформувати уявлення і, відповідно, розрізнити «природне» й «надприродне»; не притаманна «віра у надприродне» і розвинутим східним релігіям, наприклад, буддизму. І.Н. Я-блоков відзначає, що своєрідність релігійної свідомості - в сукупності, комбінації, кореляції і субординації низки рис, таких, як віра, чуттєва наочність, створені уявою образи, поєднання адекватного дійсності змісту з ілюзіями, символічність, алегоричність, діалогічність, сильна емоційна насиченість, вираження за допомогою релігійної лексики (й інших знаків) [382] 204.
Заслуговують на увагу й дослідження Дональда Кросбі, який у праці «Інтерпретативні теорії релігії» зазначив, що об'єкт релігійної зацікавленості повинен бути наділений кожною з шести категорій, які йому притаманні [97]205. Розглянемо ці категорії.
Перша категорія - унікальність релігійного об'єкта. Це означає, що він контрастно протистоїть всьому іншому, що є в житті індивіда. Релігійний об'єкт наділяється особливим місцем у космосі чи щодо космосу; він може бути унікальним з усіх поглядів, наприклад, з огляду на своє походження чи, навпаки, відсутність походження. У релігійній мові унікальність об'єкта виражається такими атрибутами, як «абсолют», «надприродне», «трансцендентний», «безмежний».
Друга категорія, яка притаманна релігійному об'єкту, - його першість. Це означає, що він в особистісному вимірі наділений безумовним пріоритетом, а в космічному розглядається як остання реальність, кореневий принцип чи сила, від якої все залежить і все отримує свій відносний статус. Ця категорія виражається такими атрибутами, як «верховний», «вищий», «всемогутній» і т.д. Коли об'єкт має унікальне значення, але позбавлений першості, його не можна вважати релігійним.
Третя категорія - всепроникливість - означає, що релігійний об'єкт суттєво й інтимно зіставляється з кожним аспектом життя індивіда, зв'язує всі елементи його життя в усвідомлене ціле, а також інтегрує космос як ціле. Атрибути цієї категорії релігійного об'єкта - "всюдисущий", "іманентний", "всеохоплюючий".
204 [382] Яблоков И.Н. Религиеведение: Учеб. пособие и учеб. словарь-минимум. - М.: Гарда-рика, 1998. - С. 36.
205 [97] Кимелев Ю.А. Современная западная философия религии. - М.: Мьсль, 1989. - С. 20.
77
Четверта категорія релігійного об'єкта - правдивість, яка виражається такими атрибутами, як «всеблагий», «справедливий», «люблячий», «блаженний».
П'ята категорія - постійність релігійного об'єкта, котра вказує на його непідвладність часу. Відображається вона такими атрибутами, як «безсмертний», «незмінний», «вічний».
Шоста категорія релігійного об'єкта - прихованість. З точки зору особистості вона вказує на неможливість людини адекватно відобразити всю глибину та багатство досвіду присутності релігійного об'єкта, його величі й сили. В космічному аспекті передає невичерпну таємничість релігійного об'єкта.
В іншому джерелі читаємо, що релігія може існувати (і бути правильно витлумаченою) тільки і виключно за дуалістичного підходу до дійсності, тобто тоді, коли приймаємо існування природної дійсності (неживого, живого світу і людини) і надприродної (позаматеріальної, трансцендентної - такої, що якісно перевершує дійсність світу природного) [370]206. Надприродна дійсність, яку називають Богом, характеризується наступними рисами:
- вона є реально існуючою. Тільки тоді людина звертається до Бога і встановлює з Ним контакт, коли вона переконана в Його дійсному існуванні і коли Він справді існує;
- має трансцендентний характер, який означає, що ця дійсність суттєво і якісно відмінна від природної дійсності, котру вона перевершує з усіх поглядів;
- має особовий характер. Адже людина, звертаючись до Бога, не звертається до речей, ідей або безособового буття - але, вона звертається до особи, яка існує в іншому вимірі;
- має містерійний, таємничий характер, що його людина не може осягнути своїм розумом. Коли б можна було цілковито збагнути Бога людським розумом, то Він перестав би бути Богом: став би на рівні людського розуму і фактично не перевершив би його, а був би обмеженим, як і він;
- є найвищою й абсолютною цінністю, котра містить у собі всі позитивні цінності (бо негативних Він не має) і є їх джерелом.
Із зазначеного випливає, що релігія є екзистенціальним зв'язком людини з Богом. Це не тільки віра в Його існування, а реальне і життєве поєднання з Ним.
Кращому з'ясуванню суті такого явища, як релігія, допомагає класифікація релігій.
[370] Християнська віра: Пер. з польської . - Львів: Свічадо, 1996. - С. 7.
78
Релігію як певну єдність, цілісність можна розглядати і як систему, що складається з низки видових підсистем, - конкретних релігій, релігійних течій, напрямів тощо, кожна з яких посідає своє місце в ієрархізованій структурі. Релігії можна класифікувати за різними критеріями [203] 207.
І. За морфологією: універсальні (буддизм, християнство, іслам); національні (решта релігій та релігійних течій). ІІ. За кількістю віруючих та їх питомою вагою в загальній чисельності населення. За цим критерієм виділяють сім найбільших світових релігій: християнство; іслам; індуїзм; буддизм та синтоїзм; конфуціанство та даосизм. Найбільше прихильників у світі має християнство, якого дотримується понад чверть населення Землі, з них: 3/5 католиків, % протестантів, 1/6 православних. Послідовники ісламу становлять 19 % людства, з них понад 90 % - сун-ніти. Буддизм та синтоїзм сповідує понад 11 % землян, приблизно стільки ж послідовників індуїзму і 7,5 % - конфуціанства й даосизму.
Однак до вказаних статистичних даних слід підходити з деякою обережністю, оскільки їх результати є відносними як із суб'єктивних, так і з об'єктивних причин. Так, заповнюючи анкети, чимало людей вказує на свою належність до певної релігії, а в повсякденному житті мало або зовсім не дотримується її обрядових норм. У багатьох східноазіатських країнах та сама людина нерідко відправляє культ двох, а то й трьох, релігій, і її, відповідно, зараховують до послідовників кожної з них.
Підтвердженням наведеного є й те, що, за іншими джерелами, християнство сповідує понад 34 % населення Землі [368]208.
У Додатку А можемо спостерігати зміну релігійної карти світу протягом 1900-2000 р.р. (в млн. осіб) [75]209. Однак до неї не включені всі існуючі у світі релігійні течії. Зокрема в ній відсутні деякі протестантські течії, нові релігійні рухи, течії православного коріння.
ІІІ. За часом виникнення (функціонуванням або історією розвитку): історичні, період розвитку та становлення яких налічує багато сторіч, - буддизм, християнство, іслам та інші; «нові», що виникли упродовж новітньої історії або ж з'являються у наш час, - неохристиянські релігії, кришнаїзм, бахаїзм тощо. IV. За рівнем організації: жорстко централізовані (християнство, буддизм, хінаяна в Таїланді); не жорстко централізовані (іслам); самовпорядковані (індуїзм, даосизм, синтоїзм); децентралізованій. За державним статусом: релігії, що мають статус
207 [203] Павлов С.В., Мезенцев К.В., Любіцева О.О. Географія релігій: Навч. посібник для студентів географічних і філософських факультетів вищих навчальних закладів. - К.: АртЕк, 1999. - С.
167.
208 [368] Християнство на порозі ІІІ тисячоліття // Людина і Світ. - 2000. - № 1. - С. 8.
209 [75] Релігійна панорама. - 2001. - № 2 (6). - С. 41.
79
державних (іслам у Західній Азії, лютеранство у Північній Європі); релігії, статус яких не закріплений державними документами (конфуціанство і даосизм у Китаї, індуїзм в Індії); релігії, що належать національним меншинам (іудаїзм за межами Ізраїлю, зороастризм, сикхізм). VI. За правовим статусом: релігії, які підтримуються державою (християнство, індуїзм, іслам, синтоїзм); релігії, котрі не підтримуються державою і навіть переслідуються (релігія свідків Єгови, бахаїзм); релігії, ставлення держави до яких є нейтральним (буддизм у Південно-Східній Азії, джайнізм в Індії, єзидизм). VII. За географічним (просторово-часовим) критерієм виділяються такі релігії: світові; регіональні (конфуціанство, індуїзм та інші); локальні (синтоїзм, зороастризм тощо); місцеві (анімізм, фетишизм, тотемізм та інші).
Розглянувши зміст і структуру релігії, які подаються в різних джерелах, можемо погодитися, що:
1 ) релігія - духовний феномен, який втілює віру людини в існування надприродного начала (найчастіше - Бога), що вважається джерелом буття всього сущого, і слугує для неї засобом спілкування з цим началом;
2 ) об'єкту релігійної віри мають надаватися наступні властивості: трансцендентність (позаземне, а зрештою і позаматеріальне існування); абсолютна первинність; всепроникливість; таємничність; реальне існування (у свідомості людини, яка сповідує віру в нього); довічність; найвища й беззаперечна цінність; унікальність (неповторність, невід-творюваність).
Указане визначення поняття релігії та властивості об'єкта релігійної віри спростовують твердження про існування "атеїстичних", "світських" релігій. Так, не можемо погодитися з класифікацією релігій, яка подана в «Современном философском словаре» за редакцією В.Є. Кемерова. У ньому зазначається, що "релігія - це прагнення людини і суспільства до безпосереднього зв'язку з абсолютом (Богом, богами, субстанцією, головною святинею). У залежності від напрямків пошуку абсолюту, релігії можна умовно поділити на егоцентричні, соціоцентричні і космоцен-тричні" [323]210. Егоцентрична релігія - це налагодження чи відновлення духовного зв'язку індивіда зі своїм справжнім "Я", на основі принципу "пізнай себе" (суб'єктивний ідеалізм, іманентна філософія, екзистенціалізм). Соціоцентрична релігія - прагнення людини чи частини суспільства до єдності своїх сутнісних сил. Різновиди цієї релігії: культи особи, партії, держави, вибраного народу чи соціального класу, техніки, науки.