- підручники з філософії, філософії релігії, чиїми авторами є: Б. Дей-віс [38]36, Ю. Кімелев [97]37, В. Петрушенко [211]38, А. Спіркін [326]39, І. Старовойт, Т. Силаєва, Г. Орендарчук [332]40 та інші;
- філософські та релігієзнавчі праці, присвячені таким феноменам, як релігія, віра, зокрема, віра релігійна, свобода совісті, свобода віросповідання. Це насамперед монографія М. Бабія "Свобода совісті: філософсько-антропологічне і релігієзнавче осмислення" [8] 41. У вказаній науковій праці феномен свободи совісті аналізується як особливе явище людського буття, як атрибут суверенної особистості та осмислюється в суб'єктивно-екзистенціональному, суб'єктивно-діяльнісному вимірах. Слід зазначити, що окремі філософські, релігієзнавчі аспекти свободи совісті М. Бабій відобразив і в інших наукових роботах [6, 7]42. Були досліджені і праці з питань віри таких авторів: російського філософа, психолога А. Введенського (1856-1925) [29, 300] 43, російського філософа С. Франка (1877-1950) [362]44, німецького психолога і філософа Е. Фромма (1900-1980) [363]45. Серед релігієзнавчих досліджень, в яких розкривається сутність релігії, релігійної віри, виділяються праці
36 [38] Дейвіс Б. Вступ до філософії релігії : Пер. з англ. - К.: Основи, 1996. - 269 с.
37 [97] Кимелев Ю.А. Современная западная философия религии. - М.: Мисль, 1989. - 285 с.
38 [211] Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти І-У рівнів акредитації. - К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2000, 2001. - 448 с.
39 [326] Спиркин А.Г. Философия: Учебник. - М.: Гардарики, 2000. - 816 с.
40 [332] Старовойт І.С., Сілаєва Т.О., Орендарчук Г.О. Філософія: Навч. посібник. - Тернопіль:
Астон, 1997. - 143 с.
41 [8] Бабій М.Ю. Свобода совісті: філософсько-антропологічне і релігієзнавче осмислення. - К.: Вища школа, 1994. - 86 с.
42 [6] Бабій М. Свобода совісті в контексті релігієзнавчого осмислення // Матеріали міжнар. конф. "Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні." - К.: Право, 1996. - С. 145-148; [7] Бабій М.Ю. Свобода совісті: сутність і структура // Релігійна свобода: гуманізм і демократизм законодавчих ініціатив в сфері свободи совісті (міжнародний і український контекст) / За заг. ред. А. Колодного, О. Сагана. - К.: Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2000. - С. 6-9.
43 [29] Введенский А. Религиозное сознание язичества. - М., 1902. - 100 с.; [30] Введенский А. Философскіе очерки. Вьіпускь І. О философіи вь Россіи, о мистицизмь и критицизмь В.С. Со-ловьева, о свободе воли, о смисль жизни, обь отношеніяхь вьри кь знанію. - СПб: Типография «В.С. Балашевь и К», 1901. - 250 с.
44 [362] Франк С.Л. Духовние основи общества. - М.: Республика, 1992. - 450 с.
45 [363] Фромм 3. Психоанализ и зтика. - М.: АСТ-ЛТД, 1998. - 568 с.
13
Ю. Борункова [19,20]46, В. Джемса [45]47, А. Колодного [112]48, К. Пла-тонова [213]49.
5-у групу джерел становлять різного роду періодичні видання (релігійні, наукові, правові), де висвітлюються окремі правові аспекти свободи віросповідання людини, стан і тенденції розвитку державно-релігійних відносин в Україні та інших державах, а також наводяться певні соціологічні і статистичні дані, що стосуються дослідження (насамперед журнали "Людина і світ", "Наука і релігія", "Право і релігія", інформаційно-аналітичний журнал "Релігійна панорама", інформаційно-аналітичний бюлетень "Права людини в Україні").
6-а група джерел - матеріали юридичної практики, а саме: інформаційні звіти, різноманітні статистичні дані Державного комітету України у справах релігій, відділу у справах релігій Львівської облдержадміністрації, матеріали судової практики у Львівській області, рішення Європейського суду з прав людини.
46 [19] Борунков Ю.Ф. Особенности религиозного сознания. - М.: Знание, 1972. - 48 с.; Борун-ков Ю.Ф. Структура религиозного сознания. - М.: Мьсль, 1971. - 176 с.
47[45] Джемс Вильям. Многообразие религиозного опьта: Репринтное издание. -СПб.: Андре-ев и сьновья, 1993. - 418 с.
48 [112] Колодний А.М. Феномен релігії. - К.: Світ знань, 1999. - 52 с.
49 [213] Платонов К.К. Психология религии. Факть и мьсли. - М.: Политиздат, 1967. - 239 с.
14
РОЗДІЛ 2
ПРИРОДНІ (ЗАГАЛЬНОСОЦІАЛЬНІ) СВОБОДИ ВІРОВИЗНАННЯ ТА ВІРОСПОВІДАННЯ ЛЮДИНИ: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ
У даному розділі визначаються поняття свободи віровизнання та свободи віросповідання людини як загальносоціальних (природних) явищ; розкривається їх структура; аналізуються та конкретизуються їх окремі складники (елементи).
2.1. Загальні поняття свободи віровизнання та свободи віросповідання людини
Серед природних, невід'ємних прав людини свобода віровизнання та свобода віросповідання є одними із найважливіших. Вони є складовими елементами особистісного самовизначення людини. Основою свободи віровизнання та свободи віросповідання є віра людини як обов'язковий елемент її світогляду, свідомості. Хоча основним предметом дослідження є такий складник світогляду, як віра (точніше, юридичне забезпечення її прояву, сповідування), необхідно насамперед визначити саме поняття світогляду, а також розкрити елементи, з яких він складається.
Отож, світогляд - це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини зі світом, про своє місце у світі та своє життєве призначення. Світогляд синтезує цілу низку інтелектуальних утворень, таких, як знання, бажання, інтуїція, віра, надія, життєві мотиви, цілі та інш. Через це складовими світогляду постають погляди, переконання, принципи, ідеали, цінності, вірування, життєві норми та стереотипи [211 ]50.
За іншим із джерел, елементами світогляду є: ціннісні орієнтації, віра, ідеали, переконання, спосіб життя людини й суспільства (як форма реалізації духовної сутності світогляду) [326]51.
50 [211] Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти І-ІУ рівнів акредитації. - К.: Каравелла; Львів: Новий світ 2000, 2001. - С. 14.
51 [326] Спиркин А.Г. Философия: Учебник. - М.: Гардарики, 2000. - С. 11 -15.
15
Схематично елементи світогляду відображено на рис.2.1.:
Світогляд
2. Знання, в тому числі погляди
4. Принципи, норми поведінки
3. Переконання (віра і знання)
5. Ідеали, цінності
Рис. 2.1. Елементи світогляду
Розглянемо докладніше зазначені складники світогляду людини.
1. Віра (від латинських слів уегіїаз, що означає "істина", уегш - "істинний"). У давньоєврейській мові поняття віри віддзеркалює усю складність духовної настанови віруючого. Два корені є переважаючими: "аман" (амінь), що викликає в уяві поняття твердості, впевненості, та "батах" - забезпеченість і довіру [321]52.
Згідно з науковими дослідженнями, віра є обов'язковим елементом нормальної свідомості людини [33]53. Звідси випливає, що людей "невіруючих" у принципі немає. "Очевидно, - пише П. Джонсон, - існує природна тенденція вірити. Кожний є віруючим. Не всі вірять в одне й те ж, але всі вірять у що-небудь" [396]54. В іншому джерелі знаходимо, що "... знайти людину, котра ні в що не вірить, є неможливо" [170]55.
З християнської теологічної точки зору, віра, зокрема віра в Бога, є також невід'ємним елементом свідомості кожної людини. А. Введенський писав, що ".людина не може не вірити. багатоманітними і різними голосами. Бог безперестанно нагадує про себе людині. Адже людській душі, створеній Богом, притаманне стремління до свого Творця" [29]56. О. Мень зазначав, що "історія не знає жодного народу, який був би остаточно позбавлений віри. Навіть атеїстів не можна вважати людьми справ
52 [321] Словник біблійного богослов'я / Ксав'є Леон-Дюфур та ін. / За ред.Софрона Мудрого.
- Львів: Місіонер, 1996. - С. 20.
53 [33] Волков Ю.Г., Поликарпов В.С. Человек: Знциклопедический словарь. - М.: Гардарики,
2000. - С. 234.
54 [396] ^Ппзоп Р. РзусНоІоду ої Кеіідіоп. - М-У-МазНуіІІе, 1945. - С. 15.
55 [170] Лукашевич М. Соціологія релігії. - Львів: Українська академія друкарства, 1999. - С. 4.
56 [29] Введенский А. Религиозное сознание язьічества. - М., 1902. - С. 10.
16
ді невіруючими. Ідеологічні міфи, які сприймаються ними на віру, - це, по суті, перелицьована релігія. В результаті виникають вірування атеїзму, які намагаються втілити смисл у безглуздя і примирити людину з тим, що вона, за своєю природою, не може прийняти" [177]57. В енцикліці Папи Римського Івана-Павла ІІ "Про співвідношення віри й розуму" зазначено, що ".. .релігійність закладена у природі кожної людини" [54]58.
Феномен віри - явище складне й багатогранне, а тому досліджуване з позицій різних суспільних наук, зокрема філософії, психології, соціології, культурології.
Філософське розуміння віри полягає в тому, що "віра - це прийняття за істину чого-небудь, що не потребує повного підтвердження істинності, прийнятого почуттями і розумом, і, відповідно, не може претендувати на об'єктивну значущість... Віра завжди є ризиком, тому що це почуття може помилятися. Вона за своєю суттю завжди "сліпа", інакше та віра, котра має надійну основу і об'єктивну гарантію, - не справжня..." [358]59. В іншому філософському словнику зазначається, що "віра - це таке ставлення до подій і навіть вигадок, коли вони сприймаються як достовірні та істинні без доказів. У цьому розумінні віра - антипод знання" [158]60.
З культурологічної точки зору, віра виступає як "стан певної зацікавленості, психологічна настанова, світоглядна позиція, цілісний особис-тісний акт, що полягає у визнанні безумовного існування та істинності чого-небудь з такою рішучістю і твердістю, які перевищують значення фактичних та логічних доказів і не залежать від них усупереч усім сумнівам. Віра розуміється перш за все як упевненість у недостовірному чи недостатньо достовірному знанні, тобто такому знанні, основи якого не дані чи приховані" [161]61.
З позицій психології релігії феномен "віри" досліджували такі вчені, як К.К. Платонов, Ю.Ф. Борунков, Д.М. Угринович та інші [231, 20, 348]62. З точки зору цієї науки, віра виступає як особливий емоційно-