Смекни!
smekni.com

Свобода віросповідання - юридичне забезпечення в Україні (Ярмол) (стр. 5 из 50)

57 [177] Мень А. История религии / Сост. А. Борисов и др. - М.: Форум-Инфра-М., 1999. - Кн. 1: В поисках пути истини и жизни. - С. 8.

58 [54] Енцикліка Святійшого отця Івана-Павла ІІ до єпископів католицької церкви "РЮЕ8 ЕТ КДТІО" ("Про співвідношення віри і розуму"). - К.- Львів: Кайрос; Свічадо, 2000. - С. 117.

59 [358] Философский знциклопедический словарь / Ред.-сост.: Губский Е.Ф. и др. - М.: ИНФРА-М, 1999.-С. 64.

60 [158] Краткий словарь по философии // Под общ. ред. И.В. Блауберга, И.К. Пантина. - М.:

Политиздат, 1982. - С. 37.

61 [161] Культурология. ХХ век. Знциклопедия / Ред.-сост. С.Я. Левит. - СПб.: Университетская

книга; Алтея, 1998. - Т. 1: А-Л. - С. 107.

62 [213] Платонов К.К. Психология религии. Факти и мисли. - М.:Политиздат, 1967; [201] Бо-рунков Ю.Ф. Структура религиозного сознания. - М.: Мисль, 1971; [348] Угринович Д.М. Психоло-гия религии. - М.:Политиздат, 1986.

17

психологічний стан людини й одночасно її ставлення до певних явищ навколишнього світу і людської свідомості. Зазначалося, що поняття "віра" вживається в тих випадках, коли йдеться про не повністю дове­дене, гіпотетичне, або про ті явища і процеси, які належать до майбут­нього [347]63.

Отже, віра - це, у широкому розумінні, впевненість в існуванні яко­гось явища, визнання його реальності незалежно від характеру доказів, фактів, на котрих ця переконаність грунтується [325]64.

Слід зауважити, що будь-яка віра має свій об'єкт [287, 347]65. Людина не просто вірить, а вірить у щось. Об'єкт віри може бути як релігійним (зокрема, віра в існування Бога), так і нерелігійним (віра в"ідеальне" суспільство, у фізичне безсмертя людства тощо).

Залежно від об'єкта й суб'єкта віри розрізняють декілька її різно­видів, а саме:

- наївна буденна віра (тобто впевненість в існуванні навколишнього світу, інших людей, свого тіла і духу). Вона є наївною остільки, оскіль­ки її носій не усвідомлює протилежності між собою та дійсністю;

- первісна віра (вона відображає повсякденну діяльність, а також по­чаткові ступені філософії й науки);

- релігійна віра (тобто впевненість в існуванні надприродних і наді-сторичних сил - богів, духів тощо, які "керують" життям людини);

- філософська віра (термін К. Ясперса) як переконаність в існуванні трансцендентного буття, яке є зовсім іншим, аніж буття реальне (зем­не), і в котре ми не входимо, але на якому засновані і до якого належимо. Таке буття К. Ясперс називає Богом. Бог не має того особистісного сен­су, який притаманний релігії. Віра в абстрактне трансцендентне буття має, на його погляд, долати ворожнечу між релігіями;

- соціальна віра - визнання, утвердження певних ідеалів майбутнього, впевненість у можливості їх реалізації у практичній діяльності [325]66.

Кожен із зазначених різновидів віри характеризується, безперечно, нео­днаковою поширеністю, неоднаковим впливом на долі людей, їхніх спіль­нот, різноманітних суспільств. Особливу та, мабуть, найвагомішу роль у життєдіяльності численних поколінь людства відіграла саме релігійна віра. Можемо погодитися, що ".ментальний феномен релігійної віри, як пока-

63 [347] Угринович Д.М. Введение в религиоведение. - М.: Мисль, 1985. - С. 34.

64 [325] Соціальна філософія. Короткий енциклопедичний словник / За ред. В.П. Андрущенка, М.І. Горлача. - К. - Харків: Рубікон, 1997. - С. 86.

65 [287] Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І.Лубського, В.І.Теремка. - К.: Академія, 2000. - С. 30; [347] Угринович Д.М. Введение в религиоведение. - М.: Мисль, 1985. - С. 40.

66 [325] Соціальна філософія: Короткий енциклопедичний словник. / За ред. В.П. Андрущенка, М.І. Горлача. - К.-Харків: Рубікон, 1997. - С. 86.

18

зує суспільний досвід, знаходиться структурно в дещо відмінній площині, ніж, скажімо, феномен віри раціональної, наукової" [299]67; однак це, як бачимо, не виключає й інших "варіантів" віри (вірувань).

Окрім цього, іноді розрізнення віри релігійної та нерелігійної буває аж ніяк не очевидним. Між тим таке розмежування у деяких випадках може набувати безпосередньо практичного характеру, зважаючи, зокре­ма, на наявність у багатьох державах, включаючи й Україну, "спеціа­лізованого" законодавства щодо релігійних організацій та здійснення кожною людиною її права на свободу віросповідання. Наприклад, у Да­нії в 1996 р. Товариству свідомості Крішни було відмовлено у виданні спеціальної ліцензії на право підтвердження шлюбу, (таке

право мають релігійні організації). Відмова обгрунтовувалася тим, що дане товариство не є релігійною громадою у звичайному розумін­ні цього слова [261]68. Зауважимо, що в Україні Товариство свідомості Крішни визнане релігійною організацією.

Наведене "розмаїття" вір (а можливі, мабуть, й інші їх класифікації) якраз і зумовлюється різноманітністю, онтологічною різноякісністю об'єктів віри.

2. Знання - це перевірений практикою результат пізнання дійсності, правильне її відображення у мисленні людини; володіння досвідом і розумінням, які є правильними в суб'єктивному і в об'єктивному сенсі і на основі котрих можна побудувати судження і висновки, котрі зда­ються достатньо надійними для того, щоб розглядати їх саме як знання [357]69. Досить важливим у контексті розглядуваних нами складників світогляду є питання про співвідношення віри та знання. Торкнемося лише в загальному співвідношення вказаних явищ, оскільки дане пи­тання виходить за межі дослідження.

У радянській літературі обгрунтовувалося положення про те, що ре­лігійна віра за своєю природою принципово несумісна зі знанням. І на­впаки, безрелігійна віра може опиратися на знання, базуватися на них і не суперечити їм [347]70. В іншому джерелі зазначається, що "віра не­здатна вжитися, узгодитися не з будь-яким знанням взагалі, а лише із розвинутим, раціоналізованим, тобто переважно з науковим знанням.

67 [299] Речицький В.В. Свобода, віра та держава // Права людини в Україні. Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини: Вип. 15. - К.-Харків.

- 1996. - С. 48.]

68 [261] Проблема новітніх релігійних рухів в Європарламенті // Людина і світ. - 1998. - № 8.

- С. 32.

69 [357] Философский знциклопедический словарь / Ред. - сост.: Е.Ф. Губский, Г.В. Корабльова, В.А. Лутченко. - М.: ИНФРА-М, 2000. - С. 161.

70 [347] Угринович Д.М. Введение в религиоведение. - М.: Мьсль, 1985. - С. 42.

19

Із синкретичним, нерозвинутим знанням віра не тільки вживається, але навіть використовує його для підкріплення своїх позицій" [212]71. З на­веденими положеннями ми не можемо цілковито погодитися. ".Віра не боїться розуму, а шукає його допомоги і довіряє йому. віра спира­ється на розум і вдосконалює його", - зазначено в одній з енциклік Папи Римського Івана-Павла ІІ [54]72. Св. Августин писав, що "віра є не що інше, як згода розуму. Кожен, хто вірує, роздумує - віруючи, роздумує і, роздумуючи, вірує... Якщо віра не є предметом роздумів, то її зовсім немає" [54]73.

А. Введенський виділяє три основні види віри в залежності від її став­лення до знання: наївну, сліпу і допущену критичним розумом [30]74. Віра наївна допускається розумом, але без розгляду її згоди з логікою і факта­ми; віра сліпа зустрічає протест із боку розуму як така, що суперечить або логіці, або фактам. Віра, котра розглядається і допускається розумом, під­лягає його критичному розглядові, але розум не протестує проти неї, хоча визнає її недоказаною (щоправда, водночас - і неспростованою), тобто такою, що не суперечить ані логіці, ані фактам.

Отже, можемо зробити висновок, що між вірою та знанням можуть існувати різні співвідношення. В залежності від цих співвідношень можна виділити наступні види віри: наївну, сліпу і допущену критич­ним розумом.

Е. Фромм, аналізуючи у суто соціально-психологічному аспекті по­няття віри як риси характеру людини, виділяє такі її різновиди: раціо­нальну та ірраціональну (залежно від характера досвіду, на якому вона базується) [363]75. При цьому ірраціональна віра - це віра в особу, ідею чи символ, котра грунтується не на власному інтелектуальному чи чут­тєвому досвіді, а на емоційному підкоренні якомусь авторитету; раці­ональна ж віра - тверде переконання, яке спирається на продуктивну інтелектуальну й емоційну активність. В структурі останньої важливою складовою є мислення.

С. Л. Франк зазначав, що ".вірити у що-небудь недостовірне, тверди­ти про істинність того, що підлягає сумнівам, означає або виявляти легко­

71 [212] Петрушенко В.Л., Щербакова Г.Н. Вера в духовном мире личности. - Львов: Изд-во Львовского госуд. у-та, 1989. - С. 67-68.

72 [54] Енцикліка «РіСез еі Каїіо" Святішого отця Івана-Павла ІІ до єпископів католицької церкви ("Про співвідношення віри й розуму"). - К.-Львів: Кайрос; Свічадо, 2000. - С. 63.

73 [54] Енцикліка «РіСез еі Каїіо" Святішого отця Івана-Павла ІІ до єпископів католицької церкви ("Про співвідношення віри й розуму"). - К.-Львів: Кайрос; Свічадо, 2000. - С. 113.

74 [30] Введенский А. Философскіе очерки. Випускь І. О философіи вь Россіи, о мистицизмь и критицизмь В.С. Соловьева, о свободе воли, о смисль жизни, обь отношеніяхь вьри кь знанію. - СПб.: Типографія «В.С. Балашевь и К», 1901. - 250 с.

75 [363] Фромм 3. Психоанализ и зтика. - М.: АСТ-ЛТД, 1998. - С. 306.

20

важність. або ж якимось чином насилувати, форсувати свідомість, умов­ляти себе самого в тому, що, власне, по-справжньому залишається для нас сумнівним. В упертому відстоюванні неперевірених переконань, у схильності чи готовності визнавати істинним недостовірне я не можу вба­чати ні необхідності, ні заслуги" [362]76. Таке розуміння віри Франк вико­ристовував для пояснення і виправдання перш за все релігійної віри. Він писав, що "віра є в кінцевому підсумку зустріч людської душі з Богом, явлення Бога людській душі. сприймаємо ми реальність Бога сильно чи слабо, ясно чи невиразно, зблизька чи здалеку, ця реальність у кінцевому результаті не може бути засвідчена нічим іншим, окрім самої себе. Якою б складною не була мережа проводів, що з'єднує людську душу з Богом, струм, котрий іде цими проводами й запалює світло в нашій душі, - це світло, яке ми називаємо вірою, - може виходити тільки з першоджерела світової енергії - від самого Бога" [362]77.