Академія правових наук України
Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування
Л.В. Ярмол
СВОБОДА ВІРОСПОВІДАННЯ: ЮРИДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ
(ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)
Праці
Львівської лабораторії прав людини і громадянина Видаються з 1997 року Серія I. Дослідження та реферати Випуск 8
Видавництво «СВІТ» 2006
УДК 340.12(447)+УДК 342.7(477) ББК 67.9 (УРК) 300.7
Ярмол Л.В.Свобода віросповідання: юридичне забезпечення в Україні (загальнотеоретичне дослідження)Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / Редкол.: П.М. Рабінович (голов.ред) та ін. - Серія I. Дослідження та реферати. Випуск 8. - Львів, 2006. - 192 с.
Я 12
Рецензенти:
О.Г. Мурашин, доктор юридичних наук;
О.В. Петришин, доктор юридичних наук;
А.Ф. Крижанівський, кандидат юридичних наук.
Пропонована монографія продовжує започатковане 1997 року видання праць Львівської лабораторії прав людини Академії правових наук (нині - Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування цієї Академії).
У роботі досліджуються загальнотеоретичні аспекти юридичного забезпечення свободи віросповідання людини в Україні.
Законодавство України використано за станом на 31 серпня 2005 р.
Призначена для науковців, викладачів, студентів і аспірантів юридичних та інших гуманітарних навчальних закладів, юристів - практиків, громадських правозахисників та й, зрештою, для усіх, хто не байдужий до проблем прав людини.
Засновник: Президія Академії правових наук України
Редакційна колегія: П.М. Рабінович (гол.ред.), Ю.М. Грошевий,
С.П. Добрянський (відповід.секр.), В.Т. Нор, В.Ф. Сіренко, Ю.М. Тодика
І8БК 966-603-529-4
ББК 67.9 (УРК)300.7+67.312.1 © Львівська лабораторія прав людини і громадянина АПрН України, 2006 © Л.В. Ярмол, 2006 © Видавництво «Світ», 2006
ПЕРЕДМОВА
Актуальність дослідження. Ставши на шлях формування правової держави, для якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є головною соціальною цінністю, Україна радикально активізувала процес визнання прав людини й ефективізації юридичних засобів їх реалізації, охорони та захисту. Одним із таких - загальносоці-альних за генезисом та існуванням - прав людини є її свобода віросповідання, що виступає "наріжним каменем" для багатьох інших особис-тісних і культурних прав.
Свобода віросповідання як фундаментальне загальновизнане право людини знайшла своє відображення у міжнародних актах з прав людини, до котрих, перш за все, слід віднести: Загальну декларацію прав людини (ООН, 1948; ст. 18), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ООН, 1966; ст. 18), Декларацію про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на підставі релігії чи переконань (ООН, 1981), Конвенцію про захист прав людини та основних свобод (Рада Європи, 1950; ст. 9), Хартію Європейського Союзу про основні права (2000; ст. 10).
Реальність свободи віросповідання людини, як і будь-якого іншого права особи, залежить від наявності та дієвості механізму її юридичного забезпечення. Основою такого механізму в Україні є національне законодавство, насамперед Конституція України, котрою проголошується, що "кожен має право на свободу світогляду і віросповідання" (ст. 35) і Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 р., а також інші нормативно-правові акти. Згідно зі ст. 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема ті, в котрих закріплюється свобода віросповідання людини. До них належать, у першу чергу, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Конвенція про захист прав людини та основних свобод.
Дослідження питань юридичного регулювання свободи віросповідання привертало увагу багатьох учених. У радянську добу юридичні аспекти свободи віросповідання людини досліджувалися, зокрема, у працях В. Клочкова, З. Корчевої, А. Ловінюкова, Г. Лупарєва, Ю. Розен-баума, Ф. Рудинського, П. Яшина. Однак їх роботам був притаманний надмірно ідеологізований підхід. Окрім того, зараз ці праці значною мірою застаріли, оскільки ґрунтувалися на законодавстві того часу.
3
На сучасному етапі розвитку вітчизняної та зарубіжної правової науки окремі юридичні аспекти свободи віросповідання людини досліджувалися у працях А. Агапова, М. Бабія, В. Бондаренка, К. Борисова, С. Бублика, С. Бур'янова, В. Єленського, А. Колодного В. Коула Дере-ма, А. Красікова, Н. Лернера, А. Ловінюкова, М. Мариновича, А. Пче-лінцева, П. Рабіновича, В. Савельєва, О. Сагана, Г. Черемниха, О. Шуби, П. Яроцького та інших вчених.
Водночас слід зазначити, що у вітчизняній юриспруденції монографічні дослідження, присвячені саме загальнотеоретичним аспектам нормативної регламентації свободи віросповідання людини, в тому числі механізму юридичного забезпечення цього права, наразі відсутні. Між тим, такі дослідження мають бути складовою формування загальної теорії прав і свобод людини.
Теоретичний і практико-юридичний аналіз правозабезпечувального механізму свободи віросповідання людини в Україні дозволяє стверджувати, що у багатьох випадках не в достатньому обсязі представлені, а то й взагалі відсутні, деякі юридичні засоби реалізації, охорони та захисту окремих елементів (можливостей) свободи віросповідання, а отже, і розглядуваного права людини загалом. Огляд законодавства України про свободу віросповідання та релігійні організації виявив з-поміж його приписів такі, що не відповідають Конституції України, є взаємно суперечливими, а також потребують коригування та внесення доповнень унаслідок змін, котрі відбулись у соціальному житті України. Така ситуація, як видається, здатна призводити подекуди до порушення свободи віросповідання, до її неправомірного обмеження, до виникнення у нашому суспільстві міжрелігійних конфліктів і в кінцевому підсумку - до неможливості повною мірою реалізувати, оберегти й захистити це фундаментальне право людини.
Усі вищезазначені обставини підтверджують актуальність теми пропонованого дослідження та її значення не лише у теоретичному, але й у практичному вимірах.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є монографічний комплексний аналіз філософсько-правових та загальнотеоретичних аспектів юридичного забезпечення свободи віросповідання людини в Україні.
Для досягнення поставленої мети необхідно було розв'язати такі завдання:
- визначити поняття та розкрити структуру свободи віровизнання та свободи віросповідання людини як її загальносоціальних (природних) прав;
- проаналізувати принципи законодавства України про свободу віросповідання та релігійні організації;
4
- визначити поняття та розкрити структуру свободи віросповідання людини як суб'єктивного юридичного права, закріпленого у законодавстві України;
- проаналізувати механізм та стадії юридичного забезпечення свободи віросповідання людини в Україні;
- здійснити порівняльний аналіз структурних елементів (можливостей) свободи віросповідання людини як загальносоціального явища і як суб'єктивного юридичного права, закріпленого у законодавстві України;
- проаналізувати юридичні засоби реалізації, охорони та захисту кожного зі складників свободи віросповідання як суб'єктивного юридичного права людини;
- на основі отриманих результатів обгрунтувати та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення юридичного забезпечення свободи віросповідання людини в Україні.
Об'єктом дослідження є свобода віровизнання та свобода віросповідання людини.
Предметом дослідження виступає низка загальних закономірностей юридичного забезпечення свободи віросповідання людини та їх прояв в Україні, а також шляхи й засоби його вдосконалення.
Методи дослідження обумовлені обраною темою, котра перебуває, так би мовити, "на стику" загальної теорії права та держави і галузевих юридичних наук, соціальної філософії й релігієзнавства.
Було використано відповідні філософсько-світоглядні, загальнонау-кові й спеціальні методи наукового пізнання. Серед найважливіших із них слід виділити наступні: діалектичний (використовувався, зокрема, при формулюванні вихідних понять, що стосуються предмета дослідження); системний, структурно-функціональний (застосовувались при з'ясуванні структури досліджуваного права), порівняльний (при спів-ставленні природного та юридичного прав на свободу віросповідання); методи тлумачення юридичних норм, узагальнення юридичної практики (зокрема національної судової практики, практики Державного комітету України у справах релігій, відділу у справах релігій Львівської обласної державної адміністрації, практики Європейського суду з прав людини).
Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше у вітчизняній загальнотеоретичній юриспруденції з'ясовано універсальний зміст та складові елементи свободи віросповідання як одного із природних, не-відчужуваних прав людини, а також здійснено системний аналіз юридичного механізму забезпечення цієї свободи в Україні.
Елементи наукової новизни вбачаються, зокрема, у положеннях стосовно:
5
- уточнення визначення загального поняття свободи віровизнання людини як загальносоціального явища та встановлення структури цього права;
- визначення поняття та структури свободи віросповідання людини як загальносоціального явища;
- комплексної характеристики відповідних актів законодавства України як нормативної основи юридичного механізму забезпечення свободи віросповідання;
- інтерпретації поняття та структури суб'єктивного юридичного права на свободу віросповідання, закріпленого у законодавстві України;