До законів належать такі нормативні акти, як Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року. Закон «Про Конституційний суд України», Закон «Про міліцію». Закон «Про прокуратуру», інші закони. У галузі оподаткування найбільш фундаментальним є Закон України «Про систему оподаткування» в редакції від 18 лютого 1997 року.
Закони приймаються Верховною Радою України більшістю голосів загальної кількості народних депутатів України і діють на всій території України.
Підзаконні нормативні акти — це акти, що містять правові норми і приймаються органами державної влади.
Такі акти називаються підзаконними, позаяк вони видаються на основі і на виконання чинних законів. Це обумовлено підпорядкованістю органів державного управління за своїм правовим статусом у структурі державного управління органами вищої державної влади.
Однак слід мати на увазі, що підзаконні нормативні акти також мають обов'язково виконуватись. Вони видаютьсядля конкретизації прав і обов'язків суб'єктів права, що не відображені докладно в законах.
Усі підзаконні нормативні акти залежно від органу, який їх видав, мають юридичну силу і територіальну дію, та коло осіб.
До підзаконних нормативних актів належать укази нормативного характеру Президента України, Постанови Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, накази, інструкції та інші акти міністерств, відомств України, державних регіональних та місцевих органів управління.
Підзаконні нормативні акти мають бути зареєстровані в Міністерстві юстиції України і опубліковані в офіційних виданнях — у газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр».
Акти, які не пройшли державної реєстрації і не опубліковані у встановленому порядку, не тягнуть за собою правових наслідків як такі, що не набрали чинності.
Поряд з нормативними видаютьсяненормативні акти. До актів ненормативного характеру відносять такі акти, які не містять правових норм загального характеру. Вони є актами індивідуального застосування. Наприклад, Указ Президента України про призначення на певну посаду конкретного громадянина.
До актів ненормативного характеру належать і рішення арбітражного суду з конкретної справи і т.п.
Серед правових актів особливе місце займають договори. У зв'язку з цим необхідно розглянути сутність договору і його значення у сфері оподаткування, оскільки договір дає можливість у міжнародних відносинах уникнути подвійного оподаткування.
В теорії правадоговір визначається як угода двох або більше осіб про встановлення, зміни або припинення прав і обов'язків. З огляду на таке визначення договору ряд галузей права (цивільне, фінансове та ін.) широко застосовують його у відповідних правовідносинах.
Договір має свій зміст, який складається з умов. При цьому сторони мають свободу вибору умов договору і при визначенні умов договору сторони діють на власний розсуд, крім тих випадків, коли законодавством прямо передбачено обов'язкову наявність відповідної умови.
Зміст будь-якого договору — це завжди сукупність умов, а права і обов'язки складають зміст зобов'язання. Таке розуміння змісту договору не дозволяє плутати поняття договору як юридичного факту з самим договірним зобов'язанням.