Якщо стороною у справі є громадське об’єднання, від імені якої діє місцевий осередок, то у таких випадках підсудність спору визначається за місцем знаходження такого осередку. У випадках коли діяльність місцевої громадської організації поширюється на територію двох і більше адміністративно-територіальних одиниць, господарські суди вирішують спори за місцезнаходженням центрального постійного статутного органу об’єднання громадян (стаття 30 Цивільного кодексу України).
Виключна підсудність справ включає в себе справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту; справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном: справи у спорах, у яких відповідає вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, області, Київська та Севастопольська міська рада або обласні, Київська й Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали, яких містять державну таємницю.
Наприклад, спори, що виникають з договору перевозки, у тому числі у прямому міжнародному залізничному сполученні. В яких одним з відповідачів є орган транспорту, на якого Статутом залізниць і розділом 38 Правил перевезень вантажів накладений розгляд претензії.
Статтею 16 ГПК до виключної підсудності господарського суду Автономної Республіки Крим, господарський судів областей, міст Києва і Севастополя віднесено, зокрема, справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном; такі справи розглядаються за місцезнаходженням майна. Місцезнаходження майна має бути достовірно встановлено і підтверджено документально. У разі неможливості подання позивачем такого підтвердження підсудність справи визначається на загальних підставах згідно із статтею 15 ГПК.
Якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п’яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. Ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути оскаржено.
Справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Якщо після відводу суддів неможливо розглянути справу в господарському суді, до підсудності якого відноситься справа, то Голова Вищого господарського суду України або його заступник мають право витребувати будь-яку справу, що є у провадженні місцевого господарського суду, і передати її на розгляд до іншого місцевого господарського суду.
2.2. Учасники судового процесу
До складу учасників судового процесу входять сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених ГПК, зокрема, судові експерти, перекладачі, посадові особи чи інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.
Сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути підприємства та організації, установи і інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Господарський процесуальний кодекс України не містить поняття “неналежний позивач” і не передбачає права господарського суду вирішувати питання щодо обґрунтованості позивних вимог інакше як у засіданні господарського суду.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу. Слід зазначити, що у випадках, коли відособленим підрозділам, створеним юридичними особами, статутом, положенням або дорученням надане право здійснювати в господарському суді повноваження сторони у справі, такі відособлені підрозділи мають право від імені юридичної особи вживати заходи досудового врегулювання спору, подавати в господарський суд позви, надсилати відзиви на позовні заяви, звертатись із заявою про перевірку рішення ухвали, постанови суду у порядку нагляду, здійснювати інші процесуальні дії. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справ є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь особи.
Вирішуючи питання чи є відділ, управління або інший виконавчий орган ради юридичними особами, господарському суду слід витребувати від відповідного відділу (управління, іншого виконавчого органу) належним чином затверджене положення. В якому має міститися й припис щодо правового статусу цього структурного підрозділу.
Так, в разі реєстрації місцевих осередків об’єднань громадян вони не набувають статусу юридичної особи, і тому спори за їх участю підвідомчі господарському суду лише за умови, якщо статутом об’єднання громадян місцевому осередку надане право здійснювати в господарському суді повноваження сторони у справі. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є громадське об’єднання, від імені якої діє місцевий осередок.
З огляду на вимоги статей й і 21 Господарського процесуального кодексу України профспілки можуть бути учасниками судового процесу лише за наявності у них статусу юридичної особи.
Сторони користуються рівними процесуальними правами. Вони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому Господарському процесуальним кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм ГПК.
Сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. Вживати заходів до всебічного, повного і та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позивних вимог за мови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, відмовитися від позову або зменшити розмір позивних вимог.
Відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Господарський суд не приймає відмови від позову зменшення розміру позовних вимог. Визнання позову відповідачем, якщо це дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.
Також господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою. До участі у справі іншого відповідача. Клопотання про залучення до участі в справі іншого відповідача може бути задоволено за умови вжиття щодо нього заходів досудового врегулювання спору. Залучення до участі у справі відповідача з ініціативи господарського суду може здійснюватися незалежно від додержання порядку досудового врегулювання спору.
Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново. Господарський процесуальний кодекс України не надає господарському суду право змінити позивача, тому, якщо уступку вимоги здійснено з порушенням законодавства у позові іншої особи слід відмовити.
Статтею 25 ГПК передбачена можливість процесуального правонаступництва в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду право відношенні в наслідок реорганізації підприємства чи організації, Господарський суд в такому випадку здійснює заміну цієї сторони її правонаступником. Вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були обов’язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін з умови вжиття заходів досудового врегулювання спору. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи. Які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов’язки позивача.
Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її заяви, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. Клопотання про забезпечення позову може бути подано третіми особами із самостійними вимогами на предмет спору, оскільки ці особи користуються правами позивача у процесі.