Також статтею 26 ГПК третім особам надані рівні зі сторонами процесуальні права. Отже, вони користуються усіма правами і несуть усі обов’язки позивача.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити в справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення з господарського спору може вплинути на їх права та обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається. На яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов’язки сторін крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
У господарському суді третіх осіб і сторін можуть представляти їх представники. Стаття 28 ГПК зазначає, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організації, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути такої інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи, може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.
Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються матеріально посвідченою довіреністю.
Також учасником судового процесу може бути прокурор та його заступник. Прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи для представництва інтересів громадян або держави, подати апеляційне, касаційне подання. А також поданні про перегляд рішення за ново виявленими обставинами. З цією метою прокурор може звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. У разі прийняття господарським судом позовної заяви. Поданої прокурором в інтересах держави в особа органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні – також усно. Прокурор, що подав позовну заяву, несе обов’язки і користується. Правами позивача, крім права на укладення мирової угоди. Відмова від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. А відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.
В судовому процесі можуть брати участь посадові особи ат інші працівника підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення. Подавати доказу, брати участь в огляді та дослідженні доказів.
Зазначені особи зобов’язані з’явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.
Права та обов’язки судового експерта та його відповідальність визначаються Господарським процесуальним кодексом та Законом України “Про судову експертизу”. Судовий експерт зобов’язаний за ухвалою господарського суду з’явитися на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі. Він, оскільки це необхідно для дачі висновку, має право ознайомитися з матеріалами справи, брати участь в огляді та дослідженні доказів, просити господарський суд про надання йому додаткових матеріалів. Судовий експерт має право відмовитися від дачі виноску. Якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов’язку.
Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі мають право заявити відвід судовому експерту, якщо він особисто, прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи, якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, а також з мотивів його не компетенції. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у випадку, коли про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті. Питання про відвід вирішується суддею, який виносить з цього приводу ухвалу.
2.3. Досудове врегулювання господарських спорів
На сьогодні Господарський процесуальний кодекс України передбачає обов’язкове досудове врегулювання як обов’язкову умову звернення до господарського суду. Основні положення досудового врегулювання господарського спору містяться в статті 5 ГПК.
Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом, а також за домовленістю між собою, якщо це обумовлено договором.
Спори, що виникають з договору перевезення, договору про надання послуг зв’язку та договору, заснованому на державному замовленні, можуть бути передані на вирішення господарського суду за умови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх досудового врегулювання.
Справи за заявою прокурора чи його заступника, Рахункової палати, Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень порушуються господарським судом незалежно від вжиття сторонами заходів досудового врегулювання спорів.
Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спорти про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій. Спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно.
Наприклад, відповідно до статті 365 Цивільного кодексу України і статті 159 Статуту автомобільного транспорту України РСР до пред’явлення автотранспортному підприємству позову, що пов’язаний з втратами, недостачами, псуванням або пошкодженням вантажу, розрахунками за перевозу, стягненням штрафів, а також з інших підстав, які випливають з цього Статуту, обов’язкове пред’явлення до нього претензії. Позови можуть бути пред’явлені до автотранспортного підприємства вантажовідправником чи вантажоодержувачем тільки у випадках повної або часткової відмови задовольнити їх претензію або неодержання у передбаченні строки відповіді на претензію. Клопотання позивача або відповідача про залучення до участі в справі іншого відповідача – автотранспортного підприємства підлягає задоволенню лише за умови вжиття щодо нього заходів досудового врегулювання спору. Якщо залучення до участі в справі іншого відповідача – автотранспортного підприємства здійснюється за ініціативою господарського суду, то додержання порядку досудового врегулювання спору необов’язкове (ст. 24 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи за заявою прокурора порушуються господарським судом незалежно від вжиття сторонами заходів досудового врегулювання спорів.
Передбачені розділом ІІ ГПК терміни досудового врегулювання спору є граничними і входять у встановлені чинним законодавством строки позовної давності. Звернення з претензією та очікування відповіді на неї не зупиняє перебігу строку позовної давності. Господарський процесуальний кодекс України не встановлює строку звернення з претензією до порушника майнових прав і законних інтересів підприємств і організацій.
Підприємства і організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії. Підприємства і організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.
У претензії зазначаються:
а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред’являється; дата пред’явлення і номер претензії;
б) обставини, на підставі який пред’явлено претензію, докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;
в) вимоги заявника;
г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;