4. Кримінальний кодекс України. Р о з д і л XV. ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ Стаття 97. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру 1. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликоїтяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності,якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цихвипадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходивиховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цьогоКодексу. 2. Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиноюдругою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка додосягнення віку, з якого може наставати кримінальнавідповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадаєпід ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу. 3. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, відзастосування до нього примусових заходів виховного характеру цізаходи скасовуються і він притягується до кримінальноївідповідальності.
Стаття 98. Види покарань 1. До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину,судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк. 2. До неповнолітніх можуть бути застосовані додатковіпокарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посадиабо займатися певною діяльністю.
Стаття 99. Штраф 1. Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що маютьсамостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бутизвернене стягнення. 2. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкостівчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітньогов межах до п'ятисот встановлених законодавством неоподатковуванихмінімумів доходів громадян.
Стаття 100. Громадські та виправні роботи 1. Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому увіці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцятигодин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний віднавчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного видупокарання не може перевищувати двох годин на день. 2. Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому ввіці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяцівдо одного року. 3. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправнихробіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі,встановленому вироком суду, в межах від п'яти до десяти відсотків.
Стаття 101. Арешт Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на моментпостановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції вспеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти досорока п'яти діб.
Стаття 102. Позбавлення волі на певний строк 1. Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досяглидо вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бутипризначене на строк більше десяти років, а у випадках,передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті, - більшеп'ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у видіпозбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховнихустановах. 2. Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому,який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості. 3. Покарання у виді позбавлення волі призначаєтьсянеповнолітньому: 1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строкне більше двох років; 2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьохроків; 3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років; 4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десятироків; 5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умиснимпозбавленням життя людини, - на строк до п'ятнадцяти років.
Стаття 103. Призначення покарання 1. При призначенні покарання неповнолітньому суд, крімобставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховуєумови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку таінші особливості особи неповнолітнього. 2. При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністюзлочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення воліне може перевищувати п'ятнадцяти років.
Стаття 104. Звільнення від відбування покарання з випробуванням 1. Звільнення від відбування покарання з випробуваннямзастосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цьогоКодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею. 2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням можебути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження допозбавлення волі. 3. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного додвох років. 4. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покаранняз випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодоюабо на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим тапроведення з ним виховної роботи.
Стаття 105. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру 1. Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньоїтяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо будевизнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганноїповедінки він на момент постановлення вироку не потребуєзастосування покарання. 2. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такіпримусові заходи виховного характеру: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог доповедінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, якіїх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективуза його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досягп'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток,обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальноїнавчально-виховної установи для дітей і підлітків до йоговиправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умовиперебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишеннявизначаються законом. 3. До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусовихзаходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієїстатті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених упунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом,який їх призначає. 4. Суд може також визнати за необхідне призначитинеповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.
Стаття 106. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності 1. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбуванняпокарання у зв'язку із закінченням строків давності до осіб, яківчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовуєтьсявідповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуваннямположень, передбачених цією статтею. 2. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті,встановлюються такі строки давності: 1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості; 2) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 3) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину; 4) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину. 3. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті,встановлюються такі строки виконання обвинувального вироку: 1) два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаногоз позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у видіпозбавлення волі за злочин невеликої тяжкості; 2) п'ять років - у разі засудження до покарання у видіпозбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також призасудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більшеп'яти років за тяжкий злочин; 3) сім років - у разі засудження до покарання у видіпозбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин; 4) десять років - у разі засудження до покарання у видіпозбавлення волі за особливо тяжкий злочин.
Стаття 107. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання 1. До осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення воліза злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бутизастосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покараннянезалежно від тяжкості вчиненого злочину. 2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можебути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою таставленням до праці та навчання довів своє виправлення. 3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можебути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці довісімнадцяти років, після фактичного відбуття: 1) не менше третини призначеного строку покарання у видіпозбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і занеобережний тяжкий злочин; 2) не менше половини строку покарання у виді позбавленняволі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережнийособливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувалапокарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашенняабо зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти роківновий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; 3) не менше двох третин строку покарання у виді позбавленняволі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, атакож, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавленняволі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання,але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягненнявісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за якийвона засуджена до позбавлення волі. 4. До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більшм'яким покаранням не застосовується. 5. У разі вчинення особою, щодо якої застосованеумовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягомневідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їйпокарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цьогоКодексу.
Стаття 108. Погашення та зняття судимості 1. Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинилизлочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюєтьсявідповідно до статей 88-91 цього Кодексу з урахуванням положень,передбачених цією статтею. 2. Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні: 1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленнямволі, після виконання цього покарання; 2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої абосередньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуттяпокарання не вчинять нового злочину; 3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вонипротягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять новогозлочину; 4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин,якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинятьнового злочину. 3. Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи,яка відбула покарання у виді позбавлення волі за тяжкий абоособливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, запідставами, передбаченими в частині першій статті 91 цьогоКодексу, після закінчення не менш як половини строку погашеннясудимості, зазначеного в частині другій цієї статті.
5. Висновок