Ректор Національного університету «Львівська політехніка» Юрій Рудавський, посилаючись на досвід свого університету, говорить, що на шляху до входження в Болонський процес потрібно ввести кваліфікацію магістра-інженера у систему підготовки фахівців технічного профілю, вирішити питання двоступеневості в середній школі з огляду на великий гуманітарний блок у підготовці бакалаврів. Має також відбутися зміна підходу до формування галузевих стандартів вищої освіти – від магістра до бакалавра і, нарешті, потрібна нова форма додатка до диплома, яка б відповідала вимогам Болонської угоди і в якій була б анотація дисциплін та їх кредитний вимір.
На думку ректора Харківського національного університету ім. В.Каразіна Віля Бакірова, проблеми, що стоять перед українською вищою школою щодо входження в Болонський процес, потребують спільних зусиль університетів, органів управління національною освітою і наукою та допомоги європейських експертів. Потрібні аналіз і оцінка освітньо-професійних програм та державних стандартів освіти щодо їх узгодження із загальноприйнятими європейськими стандартами, можливостями застосування ЕCTS. Треба розглянути питання співставлення ступенів, можливо, об’єднання спеціальностей, назв навчальних дисциплін, залікових одиниць, систем контролю й оцінки знань тощо. Важлива проблема – створення єдиного семантичного простору з уніфікованої термінології, понятійним апаратом для спілкування з питань якості навчання та інших. Потрібні аналіз систем забезпечення гарантування й управління якістю вищої освіти, вивчення практики оцінки і моніторингу якості освіти, що формується у Болонському процесі, а також детальніше ознайомлення з діяльністю міжнародних організацій, які долучилися до процесу оцінки якості.
Семінар «Реформування вищої освіти і Болонський процес» був значущим для розвитку відносин між Україною та Радою Європи. Для участі в ньому до Києва приїхала велика і представницька делегація експертів. Спілкування ректорів вітчизняних вищих навчальних закладів з експертами було обопільно корисним. Експерти Ради Європи більше дізнались про наші навчальні заклади, їхню внутрішню структуру, процеси оновлення, розповіли про головні напрями Болонського процесу.
Важливою складовою Болонського процесу є кваліфікації. Сьогодні, коли визначена документально і в багатьох європейських країнах діє двоступенева або двоциклова система – бакалавр і магістр, питання кваліфікацій у загальноєвропейському розумінні є відкритим. І навіть не тому, що в Берліні міністри зосередили увагу на третьому щаблі кваліфікацій – докторському рівні. Експерт Ради Європи А.Марфі зауважує, що нині стоїть питання навантаження, наповнення кваліфікацій. Тобто не лише їх кредитна відповідність, хоча і це дуже важливо, а те, що має знати і вміти людина з тією чи іншою кваліфікацією – її компетентність, профіль, знання. І в Берліні наголошувалося на необхідності детальнішого і ширшого опису кваліфікацій, які надають вищі навчальні заклади на національному рівні, аби їх можна було порівнювати. Європейська спільнота нині намагається розробити критерії, за якими описуватимуться кваліфікації, але це неможливо, на думку європейських експертів, без чіткого уявлення, що відбувається в навчальних закладах країн-учасниць. Це полегшить процес визнання, нострифікації дипломів, дасть змогу роботодавцям розуміти різницю між бакалаврами і магістрами. Це один із елементів тієї системи накопичення та акумуляції кредитів, яка є основою для мобільності студентів і науковців. Без чіткого уявлення про наповненість, зміст кваліфікацій буде складно ввести єдиний додаток до диплома, який має з’явитись у Європі згідно з домовленостями міністрів країн-учасниць Болонського процесу у 2005 році. Наповненість нерозривно пов’язана з якістю освіти, рівнем професіоналізму людини, її мобільності, конкурентоспроможності на ринку праці – головною метою створення суспільства «Європи знань».
Для нашої країни сьогодні не стоїть питання: потрібна чи ні ступенева система у вищій освіті. Сьогодні українська університетська освіта є ступеневою. Однак український роботодавець з недовірою ставиться до «бакалаврів». У фахівцях цієї кваліфікації незацікавлені економічні структури та й більшість університетів випускає не бакалаврів, а спеціалістів. А роботодавець має дуже приблизне уявлення про різницю між спеціалістом і магістром, відзначив ректор Київської політехніки Михайло Згуровський. Працедавець, додав його колега, ректор Національного університету «Львівська політехніка» Юрій Рудавський, не знає тонкощів, але розуміє, що на магістра вчаться кращі студенти, тому вони і мають попит на вітчизняному ринку праці.
Якість освіти – на п’ятому місці серед пріоритетів Болонського процесу, але оцінка якості освіти в Європі по суті передувала Болонському процесу. В процесі моніторингу на національних рівнях освіти можуть бути задіяні урядові структури, незалежні агенції, самі навчальні заклади та незалежні експерти. В кожній країні, говорить експерт Ради Європи К.Кемпбел, є хоча б одна агенція, яка займається проблемами якості. Є і різні об’єкти оцінки: від програм та безпосередньо навчальних закладів до вивчення певних проблем чи питань на загальноуніверситетському рівні, як, наприклад, у Шотландії. Якщо говорити про представництво в національних агенціях, які займаються питаннями якості освіти, то за кордоном до їх складу входять представники університетів, урядових структур, незалежні експерти, а також студентство. За словами пані Кемпбел, у деяких країнах вважають, що самі університети повинні акредитувати свої програми, а в країнах Східної та Центральної Європи стандарти акредитації, як і в Україні, встановлює держава. Але основну відповідальність за якість несуть самі університети – вони мають її забезпечити. Викладацький склад сприяє цьому. Законодавство ж має дати університетам можливість забезпечити таку якість навчання. За словами пані Кемпбел, нині поширена практика надання громадськості інформації про якість та стандарти. Це важливо для мобільності студентів, які, звичайно, хочуть знати про те, що і як їм будуть викладати. Так як у Польщі, США, Великій Британії. На європейському рівні з учасниками Асоціації університетів працює міжнародна організація «ENQA» та «EUPASHE», яка займається навчальними закладами типу коледжів. Робота «ENQA» та «EUPASHЕ» спрямована на розроблення стандартів, процедури забезпечення якості.
Один із китів, на якому будується Болонський процес, – автономія університетів. Європейська спільнота розглядає їх як партнерів у побудові суспільства «Європи знань». На думку доктора П.Ніборга, не можна уявити університети без автономії. І водночас автономія, свобода щодо процесу навчання та наукових досліджень означає і підзвітність. Підзвітність передусім щодо якості навчання, рівня засвоєння студентом матеріалу. Сьогодні, за словами доктора Ніборга, традиційні моделі управління університетів змінюються. Університети дедалі більше відчувають зовнішній вплив, і не завжди від держави, а швидше – ринкових сил та комерційних інтересів. Поширюється модель управління, коли університети мають наглядові ради, до яких входять поряд із представниками академічної спільноти зовнішні спостерігачі та студенти.
Усі зміни в навчальних закладах відбуваються, аби задовольнити вимоги студентів до освіти. Тому одне із питань, які порушує європейська спільнота, – розширення участі студентського загалу в процесах управління університетів, заохочення студентства до вирішення питань умов життя і навчання в закладах освіти, якості освіти. Ці процеси властиві і українським ВНЗ. У нас на законодавчому рівні закріплено право вихованців університетів та інститутів на створення в межах закладу студентських парламентів, сенатів, старостатів. Є і цікавий досвід, наприклад, у Львівському національному університеті ім. Івана Франка. «Ми не просто підтримуємо студентські ініціативи, – розповів ректор університету Іван Вакарчук, – а прагнемо закріпити систему студентського самоврядування, яка б на основі певних механізмів забезпечила активну роль студентства як суб’єкта в навчальному процесі. Йдеться про систему. Постійно відбуваються зустрічі ректора зі студентами. Один раз на місяць дві години ректор спілкується з ними з певного питання, яке стосується чи соціальних проблем, чи викладання того чи іншого предмета, чи питань самоврядування. Діють студентські центри, організації, які за підтримки ректорату випускають свої видання, у них – оцінка нашої діяльності. Це ресурс прозорості».